У Хорольській громаді провели в останню дорогу Захисника України
У вічність відійшов ще один Захисник України — житель Вишняківського старостату Юрій Войтик. 24 листопада Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи біля пам’ятника Великого Кобзаря, аби провести в останню земну дорогу воїна.
Про це повідомили в Хорольській міській раді.
Юрій Миколайович Войтик народився 12 квітня 1979 року в місті Глобине на Полтавщині. Юрій Войтик рано залишився без батьків, опікуном для нього стала тітка. У 1985 році розпочав навчання у Вишняківській загальноосвітній школі, яку закінчив у 1994-му та вступив до Хорольського агропромислового коледжу, де здобув фах за спеціальністю «Електрифікація».
У 2002 році завершив навчання в Харківському державному технічному сільськогосподарському університеті імені Петра Василенка, отримавши кваліфікацію за спеціальністю «Електроенергетика. Електротехніка. Електромеханіка». Певний час працював електриком на харківських будівельних об’єктах, а згодом повернувся до Хорола, де обіймав посаду головного енергетика Хорольської дільниці ТОВ «Кононівський елеватор».
Був одружений з Юлією Іванівною, разом виховували доньку Марію. Захоплювався футболом і грав півзахисником у складі місцевого футбольного клубу «Нива».
29 вересня 2024 року був призваний на військову службу за загальною мобілізацією першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Після проходження навчання у військовому навчальному центрі вирушив на лінію бойового зіткнення: спершу – в Запорізькій області, згодом – у Донецькій.
Навесні 2025 року, під час виконання бойових завдань на передовій у Донецькій області, солдат, номер обслуги 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону 143 окремої механізованої бригади ЗСУ зазнав тяжкої мінно-вибухової травми — ушкодження лівої гомілки зі зміщеними переломами. Надалі Захисник проходив тривале лікування в медичних закладах Харкова, Дніпра і Хорола.
На жаль, у медичному закладі КП «Лікарня святого Пантелеймона» у місті Ківерці Волинської області життя Захисника обірвалося внаслідок гострої серцевої недостатності.
Вічна й світла пам’ять воїнові!
