Майже пів року минуло з того часу, як до списку напрямків, де йде війна, додалося Дніпропетровське. Російська армія перетнула адміністративний кордон і намагається просуватися. Села захоплені, люди змушені евакуюватись. Як живе Дніпропетровщина, яка ще недавно була тиловою – читайте у статті «Новин Донбасу».
Дніпропетровщина потрібна Росії для обміну територіями
Дніпропетровщину, як новий фронт, відкрили у червні цього року. Російські медіа, які підтримують так звану «СВО», одразу почали подавати цю новину, як велику перемогу. Адже армії РФ вдалося зайти в область, яка раніше не звучала у військових зведеннях. Адмінкордон росіяни перейшли, але за місяці змогли захопити до десяти селищ на південному сході області. Частина з них зараз у сірій зоні. Військові аналітики кажуть: стратегічного завдання прорватися якнайдалі та окупувати всю Дніпропетровську область в армії РФ немає. В цієї операції інші цілі.
«Активізацію дій на Дніпропетровщині слід розглядати як тактику “тисячі порізів”, тобто відволікання уваги від основних напрямків російського наступу. Це Донецька область, Покровський та Костянтинівський напрямки. Дніпропетровський напрямок їм потрібен виключно з політичною метою. Це створення прецеденту так званого обміну територій», — коментує військовий експерт Дмитро Снєгірьов.
Восени 2022 року Росія анексувала чотири українські області в їхніх адміністративних кордонах. Це Донецька, Запорізька, Луганська та Херсонська. Дніпропетровська область до цього списку не увійшла, але, на думку аналітиків, вгризаючись у неї якнайдалі, РФ намагається показати можливі подальші сценарії щодо розширення. Це елемент політичного та військового тиску на Україну, але досягнення цієї мети Москви обходиться Києву дорого. Наразі армія РФ знищує і Дніпропетровщину. Села на шляху російського солдата просто стираються. Окупанти встановлюють триколори на руїнах. Практично вся Дніпропетровщина вже під прицілом авіабомб та дронів, а люди, які ще недавно жили у тилу, стають вимушеними переселенцями.
«Те, що вони демонструють на Дніпропетровщині — це комбіновані удари по об’єктах енергетики, газорозподільних станціях та головне по залізниці. Росіяни створюють умови, нестерпні для функціонування міст. Вони фактично провокують масові міграційні процеси вглиб України і водночас завдають ударів по залізничному депо, щоб унеможливити ці процеси», — каже Дмитро Снєгірьов.
Пожежа після обстрілу, фото Дніпропетровської ОВА
Наразі примусову евакуацію оголошено у 18 населених пунктах Дніпропетровщини. За даними на 31 жовтня, свої будинки залишили вже близько 24 тисяч людей. Як казав «Новинам Донбасу» керівник гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін, заявки на виїзд з Дніпропетровської області зараз на другому місці після Донецької.
Погода та географія не на боці української армії
Лінія фронту на Дніпропетровщині розтягнулася вже приблизно на 90 кілометрів і проходить практично на стику двох областей. На півночі вона починається від села Молодецьке Донецької області, де армія РФ практично перетнула адміністративний кордон. На півдні у росіян найбільші успіхи — просування приблизно на 25 кілометрів до сіл Вишневе та Єгорівка. Загарбники користуються погодою — туман ускладнює роботу українських fpv-дронів.
«Осінь насамперед ударила по Силах оборони. Складні погодні умови унеможливили застосування дронів, у чому в нас була серйозна перевага. Використовувати таку тактику в осінньо-зимовий період досить проблемно. А це основне, чим ми можемо утримувати, зокрема, прориви механізованих колон. На Дніпропетровщині погодні умови, аналогічні до Донецької. Густий туман», — коментує Дмитро Снєгірьов.
Крім цього, на Дніпропетровщині географія грає проти Сил оборони. Дніпропетровщина — це рівнина. Аналітики кажуть: навіть наявність добрих фортифікацій не стане суттєвою перевагою, коли армія РФ використовує тактику комбінованих ударів із використанням авіації.
Павлоград після обстрілу. Фото Дніпропетровської ОВА
«Вони фактично закидають позиції сил оборони КАБами. До 200-300 КАБів на добу на окремих ділянках. Утримати оборонні позиції, механізовані штурми у степовій місцевості, за умов рівнини проблемно. Нема де сховатися», — каже Дмитро Снєгірьов.
За інформацією деяких джерел, армія РФ просунулась до села Зелений Гай і вже використовує його як плацдарм для подальших дій у напрямку Дніпропетровщини. Зовсім поряд із цим населеним пунктом проходить логістична траса. Росіяни спробують її перерізати. Тому цивільним радять не зволікати з евакуацією. Адже театр бойових дій дедалі інтенсивніше розвивається на відносно спокійній ще нещодавно Дніпропетровщині.
Павлоград. Ракетно-дронові удари майже щодня
Павлоград на Дніпропетровщині довгий час залишався першою точкою на шляху від війни до ілюзії мирного життя. Раніше роль приймаючого міста для переселенців виконував Покровськ у Донецькій області. Ще півтора року тому там було спокійно — за мірками нинішньої війни. Зараз це найгарячіша зона фронту. Покровськ знищений. Відносний тил змістився до Павлограда. Сюди тікають від окупації, обстрілів та цілодобового полювання дронів на людей.
Павлоград
За останній рік Павлоград прийняв тисячі тих, хто евакуювався вже не лише з Донецької, а й з околиць Дніпропетровської області. За офіційними даними, це понад 25 тисяч переселенців. Насправді їх у рази більше, адже частина не реєструється. Влітку кількість переселенців значно збільшилась. Місцевий хаб буквально «тріщав по швах», люди змушені були спати на вулицях. Частина людей їде далі, до інших регіонів України, до родичів та знайомих, але дехто залишається тут, поки що у тиловому Павлограді.
«Зупинилися в Павлограді на заправці, познайомилися з дуже хорошою людиною, яка допомогла нам тут залишитися, якось прийти до тями, так і залишилися в Павлограді. Людина хороша попалася, каже, ходімо до нас, у нас є гарячий борщ. Я стою, сльози градом котяться, не розумієш, що у світі коїться, а тут людина така добра і кличе на борщ», — розповідає переселенка родом із Щастя Луганської області Христина Дмитренко.
Христина Дмитренко
До повномасштабного вторгнення Щастя було лінією розмежування. Христина згадує: обстріли у їхньому місті розпочались за кілька тижнів до 24 лютого 2022 року. Тому сім’я вирішила на деякий час поїхати до Сіверськодонецька.
«Ми виїхали в гості і за два дні почалося повномасштабне вторгнення. З Сіверськдонецька ми виїжджали вранці, куди їхали, навіть не знали», — каже Христина.
Ні друзів, ні родичів у Павлограді сім’я із Щастя не мала. Їм довелося практично починати все з нуля. До повномасштабного вторгнення сім’я Христини займалася ремонтом побутової техніки. У Павлограді вони відкрили майстерню і тепер будують наново життя. Сім’я орендує будинок. У Христини двоє дітей. Старший син ходить до місцевого ліцею, молодша донька в дитячий садок.
Христина з донькою
Але безпека у Павлограді теж відносне поняття. Місто приблизно за 80 кілометрів від лінії фронту. Павлоград регулярно звучить у зведеннях — ракетно-дронові удари чи не щодня. Христина розповідає, що наближення фронту тут тема №1 у кожній родині.
«Це не можна не враховувати в подальшому житті, але якихось конкретних дій поки що не робимо. Знову кудись переїжджати та починати все з нуля — це дуже важко», — каже Христина.
У Павлограді все залежить від конфігурацій на фронті
Але є й переселенці, котрі вже зараз будують плани, куди їхати далі у разі наближення фронту. Серед таких Олексій із Сіверськодонецька. До Павлограда він приїхав три роки тому.
«За інформацією постійно стежимо. Я б не сказав, що загострення сильне, але ночами відчувається. Прильоти, вибухи. Я чуйно сплю», — каже Олексій.
Олексій із Сіверскодонецька
Якщо підрозділи РФ матимуть успіх, Олексій, ймовірно, вирушить на захід України. Не лише переселенці, а й жителі Павлограда теж уже зараз будують плани на випадок найгіршого сценарію. Хтось вірить, що поступ росіян вдасться зупинити, але є й ті, хто налаштований менш оптимістично.
«Думаю, як води не буде й електроенергії, то треба звідси тікати. Лише так. На захід. Україну не збираюся залишати. Я вважаю, що за кордоном ми нікому не потрібні», — ділиться своїми думками мешканець Павлограда Сергій.
Проте з електрикою та водою у Павлограді вже перебої. Тільки якщо, наприклад, у Києві світло за графіками, в окремих районах Павлограда нещодавно електрики не було понад добу. Росія цілиться як по промисловості, так і по цивільних.
Мешканці Павлограда у черзі за водою
У Павлограді багато руйнувань. У будинках вибиті вікна. Але у місті працюють усі служби. Ремонтні бригади якнайшвидше усувають наслідки російських ударів.
«Наближення лінії фронту додало багато проблем та питань, які виникають. Це проблеми із безпекою, на які потрібно реагувати. Робимо все, щоб забезпечити безпеку людей. Будуємо укриття, бомбосховища, але це тривала перспектива», — розповідає міський голова Павлограда Анатолій Вершина.
Він називає ситуацію у місті штатною. Нештатною вона стає через прильоти, а обстріли відбуваються практично щодня.
«Що залежить від міської ради, від її служб, ми всю допомогу, всю роботу виконуємо та допомагаємо. Тому я б характеризував, що ситуація більш менш стабільна, але вона повністю залежить від війни», — розповідає Анатолій Вершина.
Павлоград живе, а інформацію про швидке наближення фронту Анатолій Вершина назвав чутками. Принаймні поки що. Далі все залежить від конфігурацій на фронті, які передбачити та спрогнозувати дуже складно. Зараз Павлоград, як і більша частина Дніпропетровщини, це все ще тил, який приймає тих, хто втратив свій будинок і чиї життя вирвала з коренем війна.
За підтримки «Медіамережі»
