Олексій Святогор у Шевченківському райсуді Києва, червень 2019 року. Фото: фейсбук адвоката Олексія Клименюка
Особистість Олексія Святогора широко відома в колах зоозахисників. Сам він називає себе догхантером, чистильником вулиць, а інші називають його вбивцею тварин. У ЗМІ та в коментарях у соціальних мережах він зізнавався, що на його рахунку «не одна сотня собак».
Його затримували, судили, проти нього виходили на акції зоозахисники — історія Олексія Святогора вже багато років викликає суспільний резонанс. У серпні 2018 року поліція завершила досудове розслідування щодо його висловлювань. Йому інкримінували пропаганду жорстокості та насильства щодо бездомних тварин. Зоозахисники стверджували, що на його рахунку — загибель понад тисячі собак, а сам він в інтерв’ю нібито зізнавався, що труїв тварин отрутою.
Олексій Святогор у суді. Фото: “Заборона”
8 червня 2019 року Святогора затримали, до цього він перебував у розшуку. Столична прокуратура передала справу до Шевченківського суду Києва. Однак 18 січня 2021 року суд виніс виправдувальний вирок, зазначивши, що його висловлювання були усними та не підпадали під кримінальну відповідальність.
Що відомо про нього зараз? Як виявилося, скандали навколо особистості Святогора не вщухають. До «Новин Донбасу» звернувся військовослужбовець з окупованого Маріуполя В’ячеслав Булгаков.
Військовослужбовець з окупованого Маріуполя В’ячеслав Булгаков. Фото надане співрозмовником
Військовослужбовець з окупованого Маріуполя В’ячеслав Булгаков. Фото надане співрозмовником
Чоловік виконує бойові завдання на запорізькому напрямку, однак знаходить час і сили для порятунку та евакуації тварин у безпечні місця.
«Я рятую собак, відправляю їх київським волонтерам у притулок, а ця тварюка їх забирає й убиває. Ще й глузує з мене в коментарях та погрожує вбити всіх, кого я врятую», — розповідає боєць.
Він дивується тому, що на боці Святогора — Верховний суд, а протистоять йому — лише журналісти та волонтери.
«Він хитрий і жорстокий. У нього є покровителі. Реально найвідоміший зоосадист в Україні. “Матка живодерів”, який надихає інших», — каже В’ячеслав Булгаков.
Зоозахисниця Наталія Лебедєва каже, що знає Олексія Святогора дуже давно.
«Він має ліцензію адвоката, зброю та створив громадську організацію. У нього зв’язки в поліції та депутатами», — розповідає жінка.
За її словами, інколи він погрожував не лише тваринам, а й людям, і поширює свої ідеї через Інтернет, залучаючи підлітків та людей із психічними розладами. Зі Святогором та його прихильниками Наталія Лебедєва зіткнулася, коли виявила бездомних собак, сфотографувала їх і виклала на форум зоозахисників.
«Вони отруїли цих собак і виклали фото. Я почала вивчати його особу, і мої дані, ксерокопія з моєю пропискою опинилася в соціальних мережах та на сайті “Вредители. нет” з погрозами, що якщо я не припиню займатися цією справою, до мене прийдуть розбиратися. Він займається тупо тероризмом, і найстрашніше — що в його колах є люди, які мають зв’язки та статус», — каже зоозахисниця.
Кореспондентам «Новин Донбасу» вдалося поспілкуватися з самим Олексієм Святогором телефоном. Розмова вийшла непростою. Співрозмовник поводився дуже емоційно та говорив багато нецензурних слів. Себе він назвав флегматиком, однак стомленим від запитань про його причетність до смертей собак.
«Це питання вас не колише й не може колихати. Воно вам не треба, будьте чесні з собою, подивіться собі в очі без думок про “хайп”», — сказав Святогор.
За його словами, закон про полювання закликає вбивати собак і «не треба це мусолити». (Можна припустити, що Святогор посилається на Закон України «Про мисливське господарство та полювання», однак Закон про полювання регулює полювання лише на диких тварин.)
«Для чого це робити? Щоб якась скажена тітка із зоозахисників кидалася і кричала: “Він убиває собак, як це можна?” Та ось так! Не треба мусолити це питання, тому що це деструктив», — заявляє він.
Святогор каже, що звик називати речі своїми іменами, про це він говорить всюди, а військовослужбовця, який звернувся до кореспондентів, вважає ошуканцем, що не виконує свої прямі обов’язки на фронті.
«Його завдання зараз — вижити й убивати ворогів. А його непокоять вошиві собацюри? Такого не може бути. Це дурниці. У військовій доктрині такого немає», — каже він.
Чому ж сам Олексій Святогор не перебуває на фронті — з’ясувати не вдалося.
Олексій Святогор каже, що військовослужбовці, з якими він спілкується, зайняті бойовими завданнями, а не «відловом здоровенного смердючого шавла та пересиланням його до Києва».
«Тут собаки не потрібні! Не треба тягнути біосміття сюди! Не треба робити національною ідеєю збереження біосміття!», — каже Святогор.
Чоловік підкреслює, що на 2023–2024 роки в Києві виділено 170 млн грн на захист бродячих собак, що він вважає нераціональним розподілом бюджетних коштів у воєнний час.
Після питання журналіста про те, відколи він вважає, що бродячих собак потрібно ліквідувати і як сформувалася ця думка, Святогор поклав слухавку, а в переписці запропонував займатися іншими темами для статей і надіслав кілька скриншотів, у яких звинувачував зоозахисників у співпраці з армією РФ.
Сьогодні Олексій Святогор залишається фігурою, навколо якої тривають гострі суперечки. Тема залишається відкритою. Як ми бачимо, судові процеси завершилися виправдувальними вироками: звинувачення у пропаганді насильства не були доведені, а нових справ проти нього не відкрито. Юридично він лишається вільною людиною, але його ім’я міцно закріпилося в суспільному просторі як символ радикальної позиції щодо бездомних тварин.
Історія Святогора виходить за межі приватного конфлікту та порушує ширші питання. Як держава має реагувати на прояви жорстокості та публічні заклики до неї? Де проходить межа між свободою слова і підбурюванням? Відповідей поки що немає, і саме тому дискусія навколо нього лишається індикатором зрілості суспільства в темі захисту тварин і правової відповідальності.
