Природа спершу нас кличе до життя. Потім кличе до росту, до знаття, до втіх множення, до підйому, до мандрів, до спокою… І дає нам на те сили. А далі чекає від нас віддавання. Бо природа як покликає, так і відкликає. Те, що візьмеш, колись треба вернути. От ми й вертаємо, віддаємо, а природа покволом забирає своє. Забирає дотла.І залишиться лише те, що їй не належить: засів твого слова, твоєї любови. Золота тінь душі. Мирослав Дочинець, сучасний український письменник із Закарпаття Світлина – Tanya Agroprosperis
