Японські науковці отримали дані, які варто читати уважно, а не як черговий заголовок про «чарівну таблетку». Йдеться про зв’язок між споживанням вітамінів групи B з їжею та ризиком розвитку тяжкої деменції — тієї, що вимагає щоденного стороннього догляду. Найпомітніший результат стосується рибофлавіну, відомого як вітамін B2: у групи з найвищим його споживанням ризик такої деменції виявився приблизно вдвічі нижчим порівняно з групою мінімального споживання.
Як влаштоване дослідження
Дані зібрали в межах масштабного тривалого спостереження CIRCS за участю понад чотирьох тисяч жителів Японії віком 40–69 років. Раціон учасників фіксували дієтологи методом опитування про харчування за попередню добу — це стандартний, але не бездоганний інструмент, оскільки один день не завжди відображає звичне харчування людини роками. Спостереження тривало в середньому понад п’ятнадцять років, а нові випадки деменції реєстрували не за клінічним діагнозом самі собою, а через факт оформлення офіційного стороннього догляду в національній системі страхування.
Дослідники порівняли крайні групи за рівнем споживання — з найнижчим і найвищим вмістом вітамінів у раціоні, — і статистично врахували вік, стать, індекс маси тіла, куріння, алкоголь, прийом ліків і загальну структуру харчування. Це підвищує довіру до результату, але не усуває головного обмеження: це спостережне дослідження, яке показує зв’язок, а не доводить причинно-наслідковий вплив.
Чим можна пояснити ефект
Вітаміни групи B, зокрема рибофлавін, беруть участь в енергетичному обміні клітин — а нейрони особливо чутливі до дефіциту енергетичних ресурсів. Крім того, ці вітаміни допомагають регулювати рівень гомоцистеїну — сполуки, підвищена концентрація якої асоціюється з погіршенням стану судин і, ймовірно, зі зниженням когнітивних функцій. Саме тому зв’язок між вітамінами групи B і ризиком деменції виглядає біологічно правдоподібним, а не випадковим збігом.
Цікаво, що зв’язок між рибофлавіном, вітаміном B6 і зниженням ризику деменції виявився сильнішим у людей без інсульту в анамнезі. Це натякає, що ефект може стосуватися переважно несудинних механізмів розвитку деменції, а не компенсації судинних ушкоджень мозку.
Наскільки надійні ці висновки
Вітамін B6 і фолієва кислота також показали тенденцію до зниження ризику, хоч і менш виражену — приблизно на 20% у групі найвищого споживання. А от чіткого зв’язку з вітаміном B12 виявити не вдалося, що саме по собі важливо: не всі вітаміни групи B діють однаково, і механічно об’єднувати їх у «загальну користь» некоректно.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Дослідники самі вказують на обмеження роботи: харчування оцінювали лише за одну добу, прийом вітамінних добавок окремо не враховували, а різні підтипи деменції — включно з хворобою Альцгеймера — не розділяли між собою. Це означає, що результат треба сприймати як сигнал для подальших досліджень, а не як остаточний доказ захисної дії конкретного вітаміну.
Джерела рибофлавіну та інших вітамінів B у харчуванні
Дослідження оцінювало саме надходження речовин з їжею, а не з аптечних препаратів, тому основний практичний висновок стосується різноманітного раціону, а не самостійного прийому добавок без консультації з лікарем. Вітамін B6 міститься у птиці, лососі, картоплі, бананах, нуті та гарбузі. До продуктів, багатих на фолієву кислоту й рибофлавін, варто включати:
- бобові — сочевицю, нут
- листову зелень і шпинат
- цільнозернові та збагачені пластівці
- яйця
- горіхи, зокрема мигдаль
- рибу, наприклад лосось
Прості поєднання на кшталт боулу із сочевицею, зеленню й лососем, салату з нутом і шпинатом чи сніданку з яйцями та зеленню дозволяють природно наростити споживання цих речовин без додаткових препаратів.
Головний практичний висновок дослідження обережний: жодна окрема поживна речовина не є панацеєю проти деменції, але збалансований раціон з достатньою кількістю вітамінів групи B, овочів, цільних злаків і пісних білків залишається одним із небагатьох керованих факторів, здатних вплинути на довгострокове здоров’я мозку. Перед прийомом будь-яких вітамінних комплексів варто порадитися з лікарем, оскільки надлишок окремих речовин так само небажаний, як і їх дефіцит.
