Заява президента про готовність першої антибалістичної системи FREYJA вже до кінця 2026 року — це не просто новина про черговий оборонний проєкт. Це претензія на компетенцію, якою у світі володіє буквально жменька держав. Створення систем, здатних перехоплювати балістичні цілі, історично вважається однією з найскладніших інженерних задач у військовій техніці — складнішою навіть за розробку самої балістичної ракети.
Чому антибалістичні системи роблять роками
Проблема не в тому, щоб запустити ракету-перехоплювач. Проблема в тому, щоб виявити балістичну ціль на достатній відстані, розрахувати її траєкторію з похибкою в частки секунди та навести перехоплювач так, щоб зіткнення відбулося на швидкостях, які вимірюються кілометрами за секунду. Саме тому партнери України, за словами Зеленського, оцінювали терміни розробки подібної системи в 20–30 років — це стандартний цикл для таких програм у світовій практиці, що включає розробку радарів раннього виявлення, алгоритмів супроводження цілі, командних центрів та власне перехоплювачів, а також багаторічні цикли випробувань.
Україна намагається пройти цей шлях швидше з очевидної причини: у країни немає часу на класичний цикл розробки в умовах реальної війни, коли балістичні удари по території відбуваються регулярно. Головний ресурс, який Україна може запропонувати партнерам замість десятиліть випробувань, — це бойові дані. Досвід відбиття реальних балістичних атак дає інформацію про траєкторії, сигнатури цілей і поведінку засобів ураження, яку інші країни можуть отримати лише в теорії чи на полігонах.
Міжнародна архітектура проєкту
FREYJA будується не як суто українська розробка, а як колективний проєкт із залученням щонайменше десяти держав, і Зеленський уточнив, що коло учасників розширюватиметься. Це принципово інша модель, ніж класична національна оборонна програма: замість одного головного підрядника — консорціум компаній, кожна з яких відповідає за свою частину архітектури.
Серед залучених компаній:
Читайте нас у Telegram
Підписатися
- Kongsberg — норвезький виробник з досвідом у ракетних технологіях та системах управління вогнем
- Weibel — данська компанія, що спеціалізується на радарах стеження за цілями
- Saab — шведський виробник радарних і сенсорних систем
- FirePoint — українська компанія, яка вже заявила про плани першого перехоплення балістичної ракети в межах проєкту до середини 2027 року
- Diehl Defence — німецький виробник ракетних систем
- Hensoldt — німецька компанія, що працює з радарними та сенсорними технологіями
- Thales та Safran — французькі компанії з профілем у сфері оборонної електроніки та ракетних систем
- Sener — іспанська інженерна компанія
- Leonardo — італійський оборонний концерн
Такий склад учасників свідчить, що FREYJA розглядається не як заміна західним системам протиповітряної та протиракетної оборони, а як спільна європейська розробка, у якій українська сторона відповідає за бойовий досвід і частину технологічної бази, а європейські компанії — за компоненти, які вже пройшли часткову апробацію в інших програмах.
Місце в ширшій картині фронту
Поява власної антибалістичної системи вписується в довшу тенденцію — спроби України диверсифікувати засоби протиповітряної та протиракетної оборони на тлі обмеженої кількості перехоплювачів для існуючих західних систем. Залежність від постачань готових боєприпасів для наявних комплексів створює вразливість: темпи виробництва перехоплювачів у партнерів обмежені, а потреба у відбитті балістичних ударів залишається постійною.
Власна розробка, навіть створена у кооперації з іноземними компаніями, теоретично дає можливість вплинути на темпи виробництва компонентів на території Європи та зменшити залежність від імпорту готових одиниць озброєння. Втім, заявлені терміни — кінець 2026 року для першої системи та середина 2027 року для першого реального перехоплення — залишаються орієнтирами, озвученими на етапі активних переговорів, а не підтвердженими результатами випробувань.
Наступний етап обговорення проєкту, за словами президента, відбудеться у Нью-Йорку, де сторони розраховують узгодити конкретний графік реалізації. Це свідчить, що на поточному етапі FREYJA перебуває у фазі формування консорціуму та узгодження зобов’язань учасників, а не у фазі технічної реалізації окремих компонентів системи.
