Історія з дитячим будинком на окупованій Донеччині, звідки влітку вивезли вихованців нібито на оздоровлення, а щонайменше двох дітей так і не повернули, — не поодинокий інцидент, а елемент системи. Служба зовнішньої розвідки України прямо називає це відпрацьованою схемою, яка діє не одноразово, а на постійній основі, з чітким розподілом функцій між окупаційними адміністраціями, російськими органами опіки та організаторами поїздок.
Ключова риса схеми — використання нейтральних, соціально прийнятних приводів. Оздоровлення, відпочинок, реабілітація, участь у культурно-освітніх заходах — усе це формально виглядає як тимчасові, короткострокові поїздки, які не викликають підозр і не потребують складних юридичних процедур для перетину адміністративної межі окупованої території.
Механізм перетворення тимчасової поїздки на постійне вивезення
Найважливіший момент у розкритій СЗРУ схемі — момент передачі дітей під опіку вже на території Росії. Поїздка, яка стартує як тимчасова, у певний момент юридично трансформується: дитина потрапляє під контроль місцевих органів влади регіону, куди її привезли, і саме ці органи отримують повноваження визначати її подальше місце проживання та правовий статус.
Це принципова відмінність від прямого силового викрадення. Схема побудована так, що формальні підстави для переміщення й подальшого утримання дитини створюються вже після того, як вона опинилася на території Росії, — тобто поза межами будь-якого українського контролю чи можливості оперативного реагування. Передача під опіку в Московській області, згадана в матеріалах розвідки, — це вже завершальна стадія: дитина юридично закріплена за новим місцем проживання в іншому регіоні РФ, далеко від окупованої території, звідки її вивезли.
Учасники процесу розподілені за функціями:
- окупаційні адміністрації — формують списки дітей і організовують виїзд;
- російські органи опіки — оформлюють подальший статус і місце проживання;
- організатори поїздок — забезпечують логістичну складову і легенду про оздоровлення чи культурний обмін.
Державний і кримінальний вимір експлуатації
СЗРУ виділяє два паралельні напрями використання вивезених дітей, і це розділення важливе для розуміння масштабу проблеми. Державний вимір передбачає залучення дітей до праці на підприємствах оборонної промисловості та потенційне вербування російськими спецслужбами — тобто йдеться про використання дітей як ресурсу для потреб державних інституцій, включно з воєнно-промисловим комплексом.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Кримінальний вимір — це вже сфера організованої злочинності: торгівля людьми, сексуальна експлуатація, незаконна трансплантація органів. Поєднання цих двох вимірів в одній системі показує, що держава й кримінальні структури в цьому питанні не протистоять одна одній, а функціонують у спільному просторі, де адміністративний механізм передачі дитини під опіку відкриває шлях і для державного, і для злочинного використання.
Ідеологічна складова як довгострокова стратегія
Паралельно з фізичним вивезенням дітей триває робота з тими, хто залишається на окупованій території. За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, школи на тимчасово окупованих територіях використовують для ідеологічної обробки. З 1 вересня 2026 року для учнів 5–7 класів там запроваджують обов’язковий курс під назвою «Історія нашого краю. Донбас і Новоросія», покликаний нав’язувати російські імперські наративи.
Це показує, що вивезення дітей і освітня переробка тих, хто залишився, — дві сторони однієї стратегії закріплення контролю над окупованими територіями. В одному випадку йдеться про фізичне переміщення й розрив зв’язку з Україною через адміністративну систему опіки, в іншому — про формування лояльності через шкільну програму. Обидва напрями працюють на одну ціль: зробити повернення дітей до українського правового й соціального простору якомога складнішим, а в частині випадків — практично неможливим без окремого міждержавного втручання.
Розкрита розвідкою схема з дитбудинком на Донеччині демонструє, наскільки формалізованим і бюрократично оформленим став цей процес: не хаотичне викрадення, а система з чіткими ролями, юридичними процедурами передачі опіки та подальшим державним і кримінальним використанням дітей.
