Російський суд вищої інстанції у середу залишив чинним рішення про арешт очільника Офісу Президента України Кирила Буданова. Формальний привід — звинувачення слідчого комітету РФ у причетності до удару по окупованому населеному пункту Хорли, де 1 січня, за версією росіян, під час новорічного святкування постраждала будівля готелю. Це вже третій за час повномасштабної війни ордер на заочний арешт Буданова, і саме ця повторюваність — ключ до розуміння того, для чого насправді така процедура потрібна російській системі.
Юридично рішення нічого не змінює: жоден російський ордер не має сили за межами території, яку контролює Росія, і не впливає на статус чи безпеку посадовця в Україні. Але саме тому цінність таких рішень слід шукати не в правовій, а в політичній площині.
Як заочний арешт працює як внутрішньополітичний інструмент
Судова система в Росії у справах, пов’язаних із війною, виконує функцію, далеку від класичного правосуддя. Апеляційна інстанція відхилила «апеляцію захисту» — формулювання, яке саме по собі показує театральність процесу: обвинувачений відсутній, реальної змагальності сторін немає, а рішення ухвалюється заочно на основі матеріалів слідчого комітету. Це не судовий процес у звичному розумінні, а бюрократичне оформлення політичного меседжу.
Такий механізм дає владі кілька практичних вигод одночасно:
- створює видимість правової відповіді на болючі для внутрішньої аудитории удари;
- дозволяє показати, що держава «переслідує» конкретну персону, а не веде абстрактну війну без результату;
- формує медійний привід для пропагандистських агентств розповсюдити тезу про «терористів» у керівництві України;
- дає слідчому комітету і судовій системі привід звітувати про активність у справах, де реальних результатів на фронті бракує.
Чому саме зараз і чому саме про Буданова
Прив’язка нового ордера до удару по Хорлах з десятками загиблих і поранених за версією росіян дає владі емоційно заряджений привід, який легко подати внутрішній аудиторії як доказ «злочинів київського режиму». Але важливий і часовий контекст: рішення ухвалене напередодні виборів до Державної думи, які відбудуться 18–20 вересня.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Сам Буданов публічно заявляв, що Кремль продовжуватиме тактику масованих ударів дронами щонайменше до дня виборів, аби створити для власного електорату картинку перемоги на тлі відсутності відчутних результатів на полі бою. У цій логіці судовий ордер на арешт українського посадовця виконує ту саму функцію, що й повідомлення про збиті дрони чи знищену техніку — це елемент інформаційного супроводу виборчої кампанії, покликаний показати, що держава діє й перемагає, навіть якщо реальна динаміка на фронті цього не підтверджує.
Логіка повторюваних ордерів
Попередні заочні арешти Буданова також були прив’язані до конкретних резонансних подій війни — зокрема до вибуху на Керченському мосту, який з’єднує територію Росії з анексованим у 2014 році Кримом. Цей удар мав символічне значення як один із найвідчутніших ударів по інфраструктурі, що для Москви є маркером статусу над Кримом. Кожен новий ордер фактично прив’язує образ конкретної людини до серії болючих для російської пропаганди подій, перетворюючи судову риторику на своєрідну хронологію війни, розказану мовою кримінальних справ.
Повторюваність таких рішень свідчить, що для російської системи важливий не юридичний результат, а сам факт постійного оновлення інформаційного приводу. Кожен новий арешт Буданова — це не крок до реальної екстрадиції, а спосіб підтримувати образ ворога persona non grata і водночас демонструвати ілюзію дієвості правоохоронної та судової машини всередині країни, де реальні воєнні результати дедалі важче показати переконливо.
