Чому штамп про невійськовозобов’язаність у паспорті не рятує від мобілізації

Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу №300/1534/26, яка оголила системну проблему: тисячі чоловіків досі покладаються на застарілі паспортні відмітки, зроблені ще в середині 2000-х чи на початку 2010-х років. Суд відмовив позивачу, який вимагав скасувати власну мобілізацію, посилаючись на штамп «невійськовозобов’язаний», поставлений Коломийським об’єднаним міським військовим комісаріатом ще 15 квітня 2010 року. Рішення демонструє, як формально виглядає подібна відмітка і чому вона не має тієї юридичної ваги, яку їй приписують.

Паспорт і військовий облік — різні правові площини

Ключовий аргумент суду простий за формою, але важливий за змістом: паспорт громадянина України за своїм правовим статусом не є військово-обліковим документом. Це означає, що будь-яка відмітка в паспорті — лише довідкова інформація, а не рішення, яке саме по собі змінює облікові дані людини. Юридично значущим документом у цій системі є обліково-послужна картка, і саме в ній фіксуються рішення про взяття на облік, зняття з нього чи зміну категорії придатності.

У справі, яку розглядав суд, обліково-послужна картка чоловіка не містила жодного запису про виключення з військового обліку. Штамп у паспорті існував окремо від цього документа і не підкріплювався процедурою, яку вимагає закон. Відсутність такого запису стала вирішальною для суду — не сам факт наявності штампа, а брак документального сліду про процедуру виключення.

Термінологічна пастка «невійськовозобов’язаного»

Суд окремо наголосив на розбіжності між побутовим і юридичним значенням слова «невійськовозобов’язаний». Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» оперує чіткими категоріями: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти. Категорії «невійськовозобов’язаний» законодавство не передбачає взагалі. Тобто штамп із таким формулюванням — це адміністративна практика, яка існувала на рівні внутрішнього діловодства військкоматів, але не відповідає жодній юридичній конструкції, передбаченій законом.

Саме тому суд підкреслив: використання такого формулювання в паспорті не свідчить про проходження встановленої законом процедури виключення особи з військового обліку. Для визнання людини виключеною з обліку потрібне окреме рішення, оформлене відповідним чином, а не службова позначка в документі, що засвідчує особу.

Як змінилася система придатності після 2024 року

Справа додатково ускладнюється тим, що медичний статус позивача, визначений військово-лікарською комісією ще у 2005 році — «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» — сам по собі втратив актуальність. Після набрання чинності законом 4 травня 2024 року статуси «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» скасували як категорію. Для всіх, хто раніше мав такий статус, передбачили обов’язковий повторний медичний огляд.

Це системне рішення пояснює логіку подальших подій у справі: 9 січня 2026 року чоловік пройшов нову військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до служби, зокрема до підрозділів спеціального призначення, морської піхоти та десантно-штурмових військ. Наступного дня — 10 січня 2026 року — начальник ТЦК видав наказ про призов військовозобов’язаних під час мобілізації, і чоловіка направили до військової частини.

Що це означає для процедури оскарження

Військова частина у відповіді на позов наполягала на формальному аргументі: наказ про зарахування до списків особового складу є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, тож скасувати його неможливо. Суд, утім, базував відмову не на цьому процесуальному аспекті, а на суті — позивач не надав доказів ані бронювання, ані права на відстрочку, ані чинного рішення про непридатність на момент самого призову.

Суд також вказав на легальний шлях для тих, хто вважає себе виключеним з обліку безпідставно: звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за статтею 26 закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду, тож остаточної крапки в цій справі ще немає.