Журнал The Economist описує нинішню ситуацію в Європі як «фіктивний мир» — стан, протилежний «фіктивній війні» 1939–1940 років, коли країни офіційно перебували у конфлікті, але активних боїв не велося. Теоретично жодна частина європейського континенту на захід від України не перебуває у стані війни з Росією, однак звичний мир вже не повернеться.
За словами видання, місяць за місяцем російська сторона організовує атаки на європейські аеропорти за допомогою дронів, саботує залізничні лінії, підпалює торгові центри, поширює дезінформацію в соціальних мережах і загрожує керівникам оборонних підприємств. Такі дії залишаються нижче порогу прямої військової конфронтації, але цей стан також не можна назвати миром.
Двостороння підготовка Європи
Нині на континенті відбуваються дві паралельні процеси. З одного боку, країни готуються до традиційної військової конфронтації з Росією — розширюються оборонні бюджети, закуповується військова техніка, проводиться підготовка військовослужбовців. Розвідувальні служби різних країн припускають, що Росія може спробувати розпочати вторгнення на територію НАТО до 2030 року. З іншого боку, Європа вже втягнута в конфлікт через саботаж і пропаганду.
The Economist вказує на потенційну помилку європейського стратегічного планування: надмірна зосередженість на загрозі традиційного танкового вторгнення може відволікти ресурси від більш прихованої, але вже активної кампанії дестабілізації.
Видання ставить під сумнів логіку витрат у розмірі 3,5 % ВВП на готовність до територіального завоювання. Редакція зазначає, що Росія протягом п’яти років намагається перемогти триденну операцію проти сусідної держави, тому рішення вступити у прямий конфлікт з НАТО видається малоймовірним.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Потреба в нових способах захисту
На думку журналу, захист від саботажу й провокацій потребує складнішого підходу, ніж забезпечення військової переваги. Це вимагає широкої співпраці правоохоронних органів, місцевої влади та приватного сектору. Члени НАТО вже узгодили виділяти 1,5 % на ширші потреби безпеки, включаючи захист критичної інфраструктури та збільшення стійкості цивільного населення.
The Economist констатує, що країни Північної Європи давно займаються цією проблематикою серйозно, тоді як у Німеччині ці питання нині знаходяться на стадії публічної дискусії. Видання закликає інші країни наздоганяти передові практики.
У статті підкреслюється, що через переконливість традиційного стримування НАТО («жорсткої сили») Росія вдалася до нетрадиційних методів. Тому Європі необхідно покращити здатність як до запобігання таким атакам, так і до мінімізації їхніх наслідків.
На завершення The Economist рекомендує європейським лідерам у листопаді узгодити новий пакет допомоги для України, аби та могла залишатися платоспроможною та успішно відбивати агресію. За переконанням видання, це буде потужним сигналом про те, що російські провокації не змусять Європу відступити від своїх зобов’язань. Збереження нинішнього, хай навіть і порушеного, миру залежить від незаохитності європейського керівництва.
