Історія про можливу участь колишніх бійців британського SAS у підготовці російських військових виходить далеко за межі скандалу з однією приватною компанією. Якщо секретний меморандум, підготовлений для австралійської розвідки, підтвердиться хоча б частково, йдеться про пробоїну в системі контролю за ветеранами елітних підрозділів країн Заходу — і про територію, яка десятиліттями слугує сірою зоною між західним і російським впливом.
Болгарія та Сербія в ролі буфера
Вибір локацій невипадковий. Болгарія — член НАТО і ЄС, але з давньою традицією особистих та ділових зв’язків з Росією, що йде ще з часів холодної війни. Сербія формально не приєднується до західних санкцій проти Москви і зберігає з нею тісні військово-політичні контакти. Приватні військові навчальні центри на цих територіях опиняються у правовій сірій зоні: формально вони діють у юрисдикції країн НАТО, фактично — поза жорстким контролем щодо того, кого саме навчають і навіщо.
Саме тому фігурант розслідування, центр Alfa-Metal у болгарському Мейдені, зміг залишатися публічним бізнесом із відкритим сайтом, платними курсами вартістю близько 4 тисяч євро та вакансіями для іноземних інструкторів, водночас перебуваючи під підозрою у зв’язках із російською охоронною компанією Alfa Region із Санкт-Петербурга.
Дефіцит особового складу як мотив
Ключ до розуміння того, навіщо Росії взагалі потрібне таке навчання за кордоном, — у цифрах втрат. За оцінками західних чиновників, наведеними в матеріалі, російські війська втратили близько 1,4 мільйона людей, із них до 500 тисяч загиблими. Розвідувальні джерела стверджують, що щомісячні втрати перевищують можливості поповнення приблизно на 6 тисяч військових.
За таких темпів вибуття кожен додатковий канал підготовки кваліфікованих кадрів — снайперів, бійців ближнього бою, інструкторів — має цінність, яку важко переоцінити. Приватні центри поза Росією дозволяють обходити частину логістичних і репутаційних обмежень, пов’язаних із офіційною військовою підготовкою всередині країни, і водночас використовувати досвід західних інструкторів, здобутий у реальних бойових структурах НАТО.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Ризик для репутації альянсу Five Eyes
Меморандум готувався саме для розвідувального альянсу Five Eyes — об’єднання спецслужб Австралії, Канади, Нової Зеландії, Британії та США, яке історично вважається найзакритішим форматом обміну розвідданими у західному світі. Те, що інформація про можливу участь ветеранів SAS надійшла через австралійський канал і має бути передана Британії та США, показує, наскільки серйозно партнери сприймають навіть неперевірені сигнали такого роду.
Для Лондона ситуація особливо чутлива. SAS — символ британської військової елітарності, і будь-яка згадка про те, що колишні бійці підрозділу могли за гроші готувати супротивника України, б’є по репутації не лише конкретних людей, а й довірі до всієї системи контролю за ветеранами спецпризначення після завершення служби.
- Джерела в середовищі SAS ставлять під сумнів реальну участь ветеранів підрозділу, допускаючи, що інші колишні військові могли видавати себе за спецпризначенців елітної служби.
- Компанія Alfa-Metal офіційно заперечує навчання росіян після 2022 року та будь-які зв’язки з Alfa Region.
- Британське Міноборони відмовилося коментувати звіт, що залишає питання відкритим до завершення австралійського розслідування.
Ширший фон переговорного процесу
Ця історія спливає на тлі активних кулуарних перестановок у Вашингтоні щодо переговорів із Росією та Україною, де посилюється роль директора ЦРУ, який уже здійснив візит до Москви. У момент, коли розвідувальні структури США і союзників безпосередньо залучені до формування переговорної позиції, будь-яка інформація про паралельну підготовку російських бійців західними інструкторами додає ваги аргументам тих, хто виступає за жорсткіший контроль над приватним військовим сектором у Європі.
Незалежно від того, підтвердиться участь саме ветеранів SAS чи ні, сам факт існування навчальних центрів на території НАТО, здатних приймати громадян країни-агресора під час повномасштабної війни, ставить питання про ефективність контролю за приватними військовими структурами в Європі загалом.
