Пєсков виправдовує масовані удари Росії риторикою про провину Києва

Заява речника Кремля Дмитра Пєскова про те, що російська армія б’є «по всьому підряд» в Україні, але винна в цьому нібито сама Україна, — не обмовка і не емоційний зрив. Це продовження офіційної лінії, яку кількома днями раніше окреслив сам Володимир Путін. Пєсков лише повторив тезу диктатора для внутрішньої аудиторії через провладного журналіста Павла Зарубіна, закріпивши формулу, яка тепер, вочевидь, стане стандартним поясненням для будь-якого удару по цивільній інфраструктурі.

Суть прийому проста: перш ніж завдати удару, знайти привід, який дозволить представити напад як відповідь, а не як ініціативу. Путін 22 серпня прямо заявив, що Київ «відкрив скриньку Пандори» ударами по російських маркетплейсах, і пообіцяв «відповідні заходи» по найчутливіших секторах економіки України. Пєсков через кілька днів повторив цю метафору буквально слово в слово, що свідчить не про спонтанну реакцію чиновника, а про узгоджену пропагандистську лінію, спущену згори.

Чому виправдання з’явилося саме зараз

Ключ до розуміння моменту — різке нарощування Росією виробництва дешевих засобів ураження, зокрема ракет «Бандероль» та реактивних версій «Шахедів». Ці системи значно складніше перехоплювати мобільними групами протиповітряної оборони, ніж класичні безпілотники. У результаті Росія отримала змогу відносно недорого масштабувати терор проти українського тилу — не через якийсь новий привід, а тому що з’явилися технічні можливості для цього.

Саме після нарощування цього арсеналу кількість ударів по цивільних об’єктах різко зросла: житлові багатоповерхівки, склад дитячих іграшок — перелік цілей демонструє, що йдеться не про точкову «відповідь» на удари по Wildberries, а про системну кампанію проти цивільної інфраструктури. Показово, що удари по енергетичних об’єктах, які раніше пояснювалися суто військовою логікою, тепер вписуються в ту саму риторичну рамку «відповіді на провокацію».

Логіка перекладання відповідальності

Схема, яку демонструють заяви Путіна і Пєскова, працює на кількох рівнях одночасно:

• для внутрішньої аудиторії Росії — пояснення, чому «спецоперація» досі не завершена і чому страждає цивільне населення сусідньої країни;
• для міжнародної спільноти — спроба розмити відповідальність за удари по цивільних об’єктах, представивши їх як вимушену реакцію;
• для власної армії й військово-промислового комплексу — виправдання нарощування виробництва ударних засобів як «оборонного» кроку.

Це класична модель, коли агресор публічно перекладає провину за власну ескалацію на жертву, змальовуючи будь-яку дію протилежної сторони як привід для нового витка насильства. Удари по Wildberries стали лише зручним інформаційним приводом, який дозволив синхронізувати нарощування ударів по тилу з готовою пропагандистською обгорткою.

Що це означає для подальшого перебігу війни

Формула «скринька Пандори» дає Кремлю зручний інструмент на майбутнє: будь-яку відповідь України на попередні удари можна буде описувати як нову провокацію, що вимагає нової «відповіді». Це замкнене коло, яке дозволяє виправдовувати практично необмежену ескалацію без потреби пояснювати технологічні причини — зокрема появу дешевих ракет і реактивних дронів, які й так планувалося використовувати проти цивільних об’єктів незалежно від будь-яких українських дій.

Заяви Пєскова варто читати саме в цьому ключі: не як опис реальності, а як інструмент, що готує суспільну думку до продовження масованих ударів і водночас знімає з Кремля пряму відповідальність за їхні наслідки для цивільного населення.