Обговорення в Пентагоні щодо виведення до 40 тисяч американських військових з Європи — це не технічне питання логістики, а сигнал про перегляд самих засад трансатлантичної безпеки, яка тримається з часів холодної війни. Якщо рішення ухвалять у максимальному варіанті, скорочення стане найбільшим від моменту розпаду Радянського Союзу, коли американська присутність на континенті вважалася гарантією того, що Москва не зможе домінувати в Європі звичайними засобами.
Чому саме Німеччина, Італія та Іспанія опинилися під ударом
Показово, що можливе скорочення американської військової присутності торкнеться насамперед контингентів у Німеччині, Італії та Іспанії — країнах, чия позиція під час війни Трампа з Іраном, за даними джерел NBC News, викликала його роздратування. Це важливий момент: рішення про розміщення військ дедалі більше прив’язується не до стратегічної логіки стримування, а до особистих і політичних розбіжностей із конкретними урядами. Німеччина утримує найбільший американський контингент у Європі — 36 тисяч військовослужбовців, Італія приймає близько 12 тисяч. Саме ці держави історично були опорними точками американської присутності на континенті, звідки організовувалося логістичне та повітряне забезпечення операцій НАТО.
Якщо скорочення відбудеться за принципом політичної лояльності, а не оперативної доцільності, це стане прецедентом, який змінить логіку розміщення сил альянсу. Союзники почнуть розуміти, що присутність американських військ на їхній території залежить не лише від оцінки загроз, а й від поточних стосунків із Білим домом.
Як ухвалюють рішення і що на кону
Процес формалізований: генерал Алексус Гринкевич, який одночасно очолює європейське командування США та Об’єднані збройні сили НАТО в Європі, готує оцінку для міністра оборони Піта Гегсета. Документ передбачає чотири варіанти дій — від скорочення сухопутних сил, авіації та флоту до перекидання частини контингентів із західної Європи на східний фланг альянсу. Остаточні рекомендації Гегсет має отримати 6 листопада, після чого рішення переходить на розгляд президента.
Той факт, що серед варіантів фігурує саме переміщення військ ближче до східного кордону НАТО, свідчить: у Пентагоні розуміють різницю між скороченням присутності в Європі загалом і ослабленням стримування Росії зокрема. Перенесення сил на схід теоретично може навіть підсилити оборону прифронтових держав, тоді як пряме виведення 25–40 тисяч військовослужбовців без компенсації послаблює загальний потенціал реагування альянсу.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Європейський страх випередити терміни
Обговорення в Пентагоні збігається з тим, що Німеччина та Велика Британія вже готуються до сценарію можливого нападу Росії у 2029 році або раніше — дата виводиться з поєднання економічних, політичних та військових факторів, і в європейських столицях допускають, що загроза може матеріалізуватися швидше. У цьому контексті будь-яке скорочення американської військової присутності в Європі читається не як абстрактна цифра, а як конкретний ризик для термінів, у які союзники встигають наростити власний оборонний потенціал.
Логіка стримування будується на тому, що ворог має усвідомлювати неминучість провалу вторгнення в перші ж години. Якщо США відмовляться від участі в обороні звичайними озброєннями, у Москви може скластися враження, що вона здатна домінувати на континенті без прямого зіткнення з американською армією. Саме тому занепокоєння перспективою скорочення пролунало одразу з обох партій у Конгресі та серед європейських урядів — питання виходить далеко за межі бюджетної економії чи перерозподілу ресурсів.
Що це означає для розстановки сил
- Скорочення до 40 тисяч військових стане найбільшим переглядом присутності США в Європі з часів завершення холодної війни.
- Найбільш вразливими опиняються Німеччина, Італія та Іспанія — країни з найбільшими американськими контингентами.
- Один із варіантів передбачає перекидання частини сил на східний фланг НАТО, що може частково компенсувати загальне скорочення.
- Остаточне рішення президент отримає після 6 листопада, і наразі жодних конкретних кроків не ухвалено.
Незалежно від фінального варіанта, сам факт публічного обговорення такого масштабного скорочення військ США в Європі змінює розрахунки всіх сторін наперед — і союзників, які змушені готуватися до менш гарантованої підтримки, і Москви, яка отримує додатковий аргумент для оцінки готовності Заходу до реального протистояння.
