UKRPULSE
Світ

Франція намагається вивести Усманова зі списку санкцій ЄС і ризикує розколоти єдність союзу

Прапори Євросоюзу перед будівлею інституцій у Брюсселі

Спроба Парижа виключити Алішера Усманова зі списку санкцій ЄС перетворилася на серйозне випробування для всієї архітектури обмежувальних заходів проти Росії. Посли країн-членів під час закритого засідання не змогли узгодити позицію, а Франції дали тиждень на пояснення, чому цей крок не спричинить ланцюгову реакцію серед інших держав, що також мають власних претендентів на виключення зі списків.

Формально йдеться про долю одного мільярдера. По суті — про принцип, на якому тримається вся санкційна політика Євросоюзу: одностайність і відсутність винятків, які можна тлумачити як слабкість.

Чому санкції проти Усманова стали проблемою для всього ЄС

Усманов перебуває під санкціями ЄС, США, Великої Британії та України з початку повномасштабної війни. Його виключення зі списку — не технічна процедура, а політичний сигнал. Високопоставлений чиновник ЄС прямо сформулював побоювання колег: якщо Франція проб’є цю пробоїну, наступними стануть інші країни зі своїми олігархами, і вся конструкція обмежень почне розсипатися, як картковий будиночок.

Санкційні списки ЄС будуються на консенсусі всіх двадцяти семи держав. Це водночас і сила механізму, і його вразливе місце: досить одній країні наполягти на винятку для конкретної особи, і прецедент стає інструментом тиску для всіх інших, хто має власні інтереси в перегляді обмежень.

Позиція Парижа та роль Словаччини

Показово, як змінювалася офіційна аргументація Франції. Спочатку підтримку виключення Усманова подавали як поступку Словаччині, яка давно домагалася цього рішення. Але згодом французькі дипломати отримали з Єлисейського палацу інші інструкції — там визнали наявність “конкретної проблеми національної безпеки” та бажання “позитивно відреагувати на прохання міжнародних партнерів”, які зверталися щодо Усманова.

Така зміна риторики показує: справжні мотиви Парижа складніші за просту дипломатичну люб’язність стосовно Братислави. Коли держава-член ЄС раптово змінює формулювання з “поступки союзнику” на “питання національної безпеки”, це означає наявність окремих, непублічних інтересів, які Франція поки не готова розкривати повністю навіть партнерам по союзу.

Читайте нас у Telegram

Підписатися
Прапори Євросоюзу перед будівлею інституцій у Брюсселі

Скептицизм на тлі ескалації

Реакція інших країн ЄС показова: два дипломати відкрито висловили сумніви щодо доречності такого кроку саме зараз, коли Москва посилює удари по цивільній інфраструктурі України та нарощує тиск на сусідні держави. Один із співрозмовників сформулював це гранично чітко — Росія не дала жодних підстав для виключення когось зі списку санкцій.

Це ключовий аргумент противників французької ініціативи: санкції запроваджувалися як відповідь на агресію, а не як інструмент, що переглядається залежно від лобістських зусиль окремих фігурантів. Пом’якшення обмежень без зміни поведінки Кремля виглядає як сигнал слабкості в момент, коли союзники, навпаки, шукають способи посилити тиск.

Ширший контекст тиску на Росію

Показово, що дискусія навколо санкцій проти Усманова розгортається одночасно з рухом у протилежному напрямку по інший бік Атлантики: profільний комітет Палати представників США схвалив двопартійний законопроект про посилення санкцій проти Росії через війну в Україні. Тобто поки Вашингтон рухається до розширення обмежень, усередині ЄС окрема держава-член намагається пробити виняток для конкретного мільярдера.

Це розбіжність не лише в тактиці, а й у сприйнятті моменту: одні партнери бачать необхідність нарощувати тиск, інші — шукають лазівки для точкових поступок. Наступне засідання послів 22 вересня стане перевіркою того, наскільки міцною залишається солідарність двадцяти семи країн, коли національний інтерес однієї з них входить у пряме протиріччя із заявленою спільною стратегією стримування Москви.

Інше в рубриці

Популярне