Пам’ять про Крути: у Луцьку відзначили 108-му річницю бою
Луцьк став першим містом в Україні, де ще у 2006 році встановили пам’ятник Героям Крут – раніше, ніж на самій станції, де відбувся легендарний бій. У четвер, 29 січня, біля цього монумента зібралися представники влади, духовенство та молодь, аби вшанувати 108-му річницю подвигу київських курсантів.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл разом зі священнослужителями відслужили панахиду за полеглими захисниками Української Народної Республіки. Цей захід для міста є особливим, адже історія пам’ятника тісно переплетена з родинною трагедією волинян. На заході був присутній і кореспондент Район.Луцьк.
Трагедія бою під Крутами має тісний зв’язок із родинною історією Мирків. Як розповів кореспонденту Тарас Мирка, їхній прадід Михайло у січні 1918 року вирушив до Києва, щоб стати на захист Української Народної Республіки від більшовицьких військ. Він брав участь у бою під Крутами, але після тих подій про його подальшу долю нічого невідомо.
Саме ця історія стала підґрунтям для родинної ініціативи вшанування пам’яті Героїв Крут у Луцьку. Ініціатором встановлення пам’ятника у 2006 році став Іван Мирка, батько Тараса та Івана. Він разом із працівниками своєї будівельної фірми спорудив монумент власноруч.
Перший в Україні пам’ятник Героям Крут відкрили 23 серпня 2006 року. Освячення здійснив священник Української греко-католицької церкви отець Роман (Бегей). Водночас на самій станції Крути пам’ятний монумент встановили на два дні пізніше.
Нині пам’ятні заходи підтримують та організовують за участі місцевої влади.
«Сьогодні це вшанування вже організовується міською радою і триває не перший рік. Ми ж зі свого боку долучаємося, допомагаємо в організації. З дитинства ми з братом (Іваном Миркою, – ред.) чули від батька розповіді про українську історію, про те, ким ми є і яким має бути наше майбутнє. Це виховання заклало розуміння, що історію потрібно знати, а героїв – пам’ятати і шанувати», – зазначив Тарас Мирка.
Ліворуч Тарас Мирка
Він додав, що сучасні події, зокрема російська агресія проти України, ще більше загострили усвідомлення значення подвигу Героїв Крут, особливо серед молоді.
«Найбільше для глибшого розуміння цього подвигу, на жаль, зробив наш ворог. Події 2014 року, а особливо повномасштабне вторгнення у 2022-му, змусили багатьох інакше подивитися на історію. З’явилося відчуття відповідальності за державу, потреба бути патріотом, працювати для її розвитку і процвітання», – підкреслив він.
Читайте також: Крутяни із Луччини: як склалися долі Героїв
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл у своїй промові звернув увагу на історичне значення бою під Крутами. За його словами, ця сторінка української історії довгий час ігнорувалася або сприймалася формально, а суспільство часто сприймало події під Крутами як результат «чужої радянської системи». Він наголосив, що сьогодні розуміння цієї трагедії змінилося, і вона є важливою для сучасного покоління.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Митрополит зазначив, що бій під Крутами був не випадковістю, а ключовим епізодом боротьби за державність України. Він нагадав, що протягом десятиліть точилися суперечки про те, чи варто споруджувати пам’ятник, чи меморіал, а частина суспільства намагалася замовчати цю сторінку української історії.
Владика провів паралелі з сучасністю, наголосивши на постійній агресивній політиці Росії щодо України та повторенні історичних помилок, які завдавали шкоди українському народу протягом століть.
«Минуло понад сто років, але змін у свідомості сусідньої держави не відбулося. Заборона мови, знищення культури, знецінення українського народу – все це повторюється знову і знову», – відзначив митрополит.
Особливу увагу митрополит Михаїл приділив явищу так званих «ждунів» – людей, які формально демонструють лояльність до держави, але водночас підривають віру в Україну та її майбутнє.
«Росіяни успішно шукають адептів на нашій українській землі. Ці адепти називаються ждуни. Ждуни на Волині, у Луцьку, по всій Україні. Вони ходять сьогодні під синьо-жовтими прапорами, з різними відзнаками і навіть у рясах, Ці ждуни тихо зсередини заражають нас гниллю в патріотизмі, підточують любов до незалежної, славної України», – зазначив митрополит.
Під час заходу присутні хвилиною мовчання вшанували полеглих Героїв Крут та усіх, хто поліг у війні за незалежність України.
Серед людей, які прийшли вшанувати пам’ять Героїв Крут, були також школярі та студенти, представники осередку на Волині найбільшої української скаутської організації «Пласт».
«Сьогодні я прийшов сюди для того, щоб нагадати собі, що історія нашої держави – це не лише дати і події із підручника. Бій під Крутами – це приклад справжньої мужності, самопожертви та любові до своєї країни. Ці хлопці були такими ж молодими, як і ми зараз, і вони віддали своє життя за свободу України.
Для мене важливо пам’ятати їхній подвиг, щоб розуміти ціну незалежності і відповідальність, яку ми маємо сьогодні. Кожен із нас може робити свій внесок – вчитися, працювати, підтримувати державу. Це і є сучасний спосіб вшанувати їхню пам’ять», – сказав студент Владислав Гусак.
Представники молодіжної організації «Пласт»
Завершуючи промову, митрополит Луцький і Волинський Михаїл закликав присутніх до особистого переосмислення власної відповідальності за державу та її майбутнє.
«Що для мене Луцьк – моя перша європейська столиця? Що для мене мій дім? Що для мене захист України? Після вшанування пам’яті Героїв Крут кожен із нас має чесно відповісти собі на ці запитання і змінити своє ставлення до ждунів, держави та її інституцій та до власної участі в її захисті», – наголосив митрополит.
Захід завершили спільним виконанням Гімну України та покладанням квітів до підніжжя монумента.
Довідково:
1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.
Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами – близько 300 воякiв.
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.
Джерело довідки: Український інститут національної пам’яті
