Кабінет міністрів переходить від декларацій про реформу держслужби до конкретних цифр. Прем’єр-міністр Сергій Корецький анонсував перший етап скорочення — понад 4 тисячі вакантних посад у центральних органах виконавчої влади. Паралельно заплановано зменшення кількості заступників міністрів приблизно на 20%, а заступників керівників інших центральних органів — майже на 18%. Це не косметична правка штатного розпису, а спроба перебудувати логіку, за якою взагалі формується управлінська вертикаль.
Функціональна діагностика як точка відліку
Головний інструмент реформи — функціональна діагностика держапарату. Суть підходу проста: перш ніж скорочувати чи додавати посади, перевіряється, які функції фактично виконує кожен орган і чи відповідають вони пріоритетам держави сьогодні. Лише після цього визначається структура підрозділу та його фінальна чисельність. Це принципово інший порядок дій, ніж механічне «зрізання» штатів на однаковий відсоток у всіх відомствах — підхід, який раніше часто критикували за те, що він однаково б’є і по перевантажених, і по роздутих структурах.
На практиці це означає ревізію повноважень кожного міністерства та відомства: де функції дублюються, де вони втратили актуальність, а де навпаки — бракує ресурсу. Скорочення держапарату в такій логіці стає похідною від реального навантаження, а не від політичного рішення «скоротити на стільки-то відсотків».
Чому саме заступники міністрів
Прив’язка кількості заступників до обсягу завдань — спроба усунути практику, коли управлінська надбудова зростала окремо від реального функціоналу міністерства. Заступник керівника — це не виконавча, а координаційна й представницька посада, і коли таких посад стає забагато, виникає розмивання відповідальності: рішення погоджуються довше, а межі повноважень між заступниками перетинаються. Скорочення на 20% серед заступників міністрів та на 18% серед заступників керівників інших ЦОВВ спрямоване на стиснення цієї управлінської прошарку до рівня, що відповідає фактичним завданням органу.
Для сектору державного управління це означає зміну самої моделі кар’єрного зростання в органах влади — посада заступника перестає бути автоматичним наступним щаблем і прив’язується до конкретного обсягу роботи, яку потрібно виконувати.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Кадровий резерв і навчання під задачі посади
Паралельно уряд перебудовує систему підготовки кадрів. Навчання державних службовців планують прив’язати не до загальних компетенцій, а до завдань конкретної посади — тобто людина готується виконувати те, що реально входить до її функціоналу, а не проходить узагальнені курси. Окремо запускається інформування та стажування для молоді, що має формувати кадровий резерв під оновлену, менш розгалужену структуру. Передбачена й окрема програма для ветеранів — напрям, що набуває дедалі більшого значення для ринку праці держслужби в умовах, коли частина досвідчених фахівців повертається з військової служби і потребує адаптованих механізмів працевлаштування в державному секторі.
Інституційна рамка реформи
Процес отримав і організаційну основу: відновила роботу Рада з питань державного управління, до якої входять урядовці, народні депутати та експерти. За словами Корецького, вже є детальний план реформи з визначеними відповідальними за кожен напрям — тобто скорочення держапарату супроводжується не одноразовою командою, а постійно діючим координаційним майданчиком, який має відстежувати виконання. Додатково прем’єр доручив посилити координацію між відомствами та контроль за виконанням рішень уряду, що логічно доповнює ідею: менша, але краще керована структура має працювати швидше за рахунок чіткіших зв’язків між органами, а не лише за рахунок меншої кількості людей.
Кінцева мета, озвучена урядом, — професійний державний апарат, здатний швидко й ефективно виконувати поставлені завдання. Наскільки реалістичною виявиться ця модель, покаже наступний етап: перехід від скорочення вакантних посад до перегляду структур, де працюють живі люди, завжди складніший і політично чутливіший процес.
