Металургія опинилася у становищі, коли фізичне відновлення заводів перестало бути головною проблемою. Більш гостре питання — чи матиме відновлене виробництво ринок збуту. Генеральний директор «Групи Метінвест» Юрій Риженков в інтерв’ю Financial Times прямо пов’язав майбутнє галузі з умовами доступу до ринку ЄС, і ці умови щойно погіршилися саме в момент, коли «Запоріжсталь» і «Каметсталь» зупинені через російські атаки, а завали на майданчиках лише розбирають.
Як влаштовані нові квоти на сталь
З 1 липня в ЄС діють нові правила, що майже вдвічі скоротили безмитні обсяги імпорту сталі. Усе, що постачається понад встановлену квоту, обкладається митом у 50%. Для України ця квота становить близько 1 млн тонн, що, за оцінкою GMK Center, означає приблизно 60% скорочення експорту порівняно з 2025 роком. Механізм працює просто: поки обсяг поставок вкладається в ліміт, мита немає, та щойно країна-постачальник перевищує квоту, кожна додаткова тонна стає різко дорожчою для європейського покупця. Фактично це інструмент, що регулює не ціну продукту, а фізичний обсяг присутності іноземного виробника на ринку.
Для українських металургів це означає втрату цінової конкурентоспроможності навіть там, де продукція технологічно відповідає європейським стандартам. Квота стає жорсткою стелею: вище неї експорт економічно втрачає сенс, скільки б заводи не виробили.
Галузь, яка втрачала базу ще до нового удару
До повномасштабної війни металургія формувала майже 10% ВВП України і близько третини всього експорту. Втрата підприємств на Донбасі та маріупольських активів у 2022 році різко скоротила ці показники, але галузь усе ще давала понад 7% ВВП і більш як 20% експорту. Це був структурний якір української економіки — валютна виручка, податкові надходження, зайнятість у промислових регіонах. Нові квоти накладаються на вже ослаблену базу, а не на галузь у нормальному стані, і це принципова відмінність від того, як подібні обмеження сприймалися б у мирний час.
Риженков наголошує, що українські виробники працюють у принципово інших умовах, ніж конкуренти з країн, де немає бойових дій: обстріли інфраструктури, перебої з логістикою й електропостачанням, подорожчання енергії, дефіцит кадрів через мобілізацію. Понад 8,5 тисячі працівників «Метінвесту» перебувають у Силах оборони. Застосування до такого виробника однакових торгових правил із мирними економіками, на його думку, ігнорує реальність, у якій опинилася галузь.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Чому це питання не лише металургії
Металургійні комбінати в Україні — це містоутворюючі підприємства. У Запоріжжі «Запоріжсталь» є одним із найбільших роботодавців, у Кам’янському цю роль виконує «Каметсталь», у Кривому Розі зайнятість значною мірою тримається на «АрселорМіттал Кривий Ріг» та гірничо-збагачувальних комбінатах «Метінвесту». Зупинка цих підприємств означає не лише втрату експортної виручки на макрорівні, а й зупинку локальної економіки — зарплат, суміжних сервісів, податкових надходжень до місцевих бюджетів.
Риженков формулює логіку інвестора прямо: без зрозумілих перспектив доступу до ринку ЄС немає сенсу вкладати гроші у відновлення виробництва. Квота, скорочена вдвічі, подає бізнесу сигнал протилежний тому, що потрібен для прийняття рішення про нові інвестиції в зруйновані або пошкоджені потужності.
Альтернатива грантам і пільговим кредитам
Окремо керівник «Метінвесту» протиставляє два підходи до підтримки України: прямі гранти й пільгові кредити з одного боку, і можливість промисловості працювати та сплачувати податки — з іншого. За його логікою, другий варіант ефективніший, бо створює самостійний грошовий потік, який одночасно фінансує оборону і економіку, а не залежить від зовнішніх траншів. Але цей варіант працює тільки за умови реального доступу до ринку збуту, а не декларативного.
У «Метінвесті» розглядають Європу, Середземномор’я та Чорноморський регіон як ключові напрямки збуту і планують відновлювати вертикальну інтеграцію з європейськими активами після стабілізації ситуації. Але ця стратегія має сенс лише якщо доступ до спільного європейського ринку залишається реальним, а не формальним пунктом угоди про асоціацію.
