Прогноз курсу гривні на початок жовтня — 44,5–45 за долар і 51–52,5 за євро — виглядає як звичайна валютна арифметика. Насправді за цими цифрами стоїть складніша конструкція, у якій українська політика інтервенцій переплітається з подіями на іншому кінці світу. Директор департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності “Глобус Банку” Тарас Лєсовий пояснив механізм, який рідко проговорюють вголух: курс євро в Україні — це не одна змінна, а добуток двох.
Чому євро складніше прогнозувати, ніж долар
Гривнева вартість долара формується переважно всередині країни: попит і пропозиція на міжбанку, обсяг інтервенцій Нацбанку, очікування бізнесу й населення. Це відносно керований контур. Курс євро додає другий поверх — співвідношення євро до долара на глобальному ринку, яке Україна вплинути не може, а лише споживає як готовий результат.
Саме тому діапазон для євро у прогнозі ширший, ніж для долара: 51–52,5 гривні проти 44,5–45. Різниця не випадкова — вона відображає ступінь невизначеності. Долар прив’язаний до внутрішньої політики НБУ, євро — до світової кон’юнктури, яка може змінитися за лічені дні через новини з Близького Сходу чи рішення європейського регулятора.
Як нафта одночасно б’є по євро і підтримує долар
Загострення на Близькому Сході працює через два канали одночасно, і вони діють в протилежних напрямках для двох валют.
- Дорожча нафта підвищує витрати єврозони, яка сильно залежить від імпортних енергоносіїв — це посилює інфляційний тиск і гальмує зростання економіки регіону, послаблюючи євро.
- Той самий геополітичний ризик підштовхує капітал у долар як традиційний захисний актив — інвестори перекладають кошти в доларові інструменти, коли невизначеність зростає.
Результат — подвійний ефект на користь долара і проти євро. Ставки Європейського центрального банку теоретично можуть частково компенсувати цей тиск, роблячи євро привабливішим для утримання, але geopolitical та енергетичний фактор часто переважує монетарний.
Що робить Нацбанк, щоб курс не смикало
Всередині українського ринку головним стабілізатором залишаються інтервенції НБУ. За прогнозом Лєсового, щотижневий обсяг продажу валюти регулятором може триматися на рівні 900 мільйонів – 1 мільярда доларів — це та сума, яка закриває дефіцит пропозиції і не дає курсу вирватися за межі сформованого коридору.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Тут важливо розуміти логіку: інтервенції не створюють штучний курс з нуля, вони згладжують коливання навколо рівноваги, яка вже склалася під впливом попиту імпортерів, надходжень від експорту та зовнішньої допомоги. Коли зовнішній шок — на кшталт стрибка нафтових цін — додає навантаження на попит, саме обсяг інтервенцій визначає, наскільки сильно це відчує на собі готівковий і безготівковий ринок.
Затримка між нафтою і українським імпортом
Подорожчання нафти не транслюється в попит на валюту миттєво. Україна імпортує значні обсяги пального, і ланцюжок від світових котирувань до реальних закупівель проходить через контракти, логістику і формування запасів. Ця затримка означає, що ефект від поточного загострення на Близькому Сході може стати відчутним на українському міжбанку не одразу, а протягом кількох найближчих тижнів — тобто прогноз на початок жовтня ще не враховує повний масштаб можливого тиску.
Чому населення реагує інакше, ніж раніше
Окремий структурний зсув — поведінка приватних покупців валюти. Порівняно з першими роками повномасштабної війни, реакція на тривожні новини стала стриманішою: навіть складні зведення не завжди провокують негайний ажіотажний попит.
Пояснення просте: фізичного дефіциту валюти на ринку немає, спреди між купівлею і продажем стримують спекулятивні покупки, а гривневі заощадження отримали конкурентні альтернативи — строкові депозити і державні облігації з прийнятною дохідністю. Це знижує чутливість курсу до емоційного фактора і робить прогнозований діапазон більш реалістичним, ніж він міг би виглядати два-три роки тому.
Для сектору це означає, що курс долара залишається значною мірою керованою змінною, тоді як курс євро перетворюється на індикатор зовнішніх ризиків — від нафтових котирувань до рішень ЄЦБ. Той, хто відстежує валютний ринок, має дивитися не лише на дії Нацбанку, а й на світову пару євро/долар як на самостійний і часто вирішальний фактор.
