Артурчик з Івано-Франківщини народився здоровим і жодні проблеми не передбачали біди. Але вже у 2 роки лікарі діагностували в нього саркому малого тазу – агресивну злоякісну пухлину. Після тривалого лікування рак відступив, проте на цьому випробування для хлопчика не закінчилися.
Згодом у Артура виявили сечокам’яну хворобу. Незважаючи на всі процедури, камені постійно утворювалися, і врешті обидві нирки повністю відмовили. Хлопчику призначили діаліз, під час якого він часто відчував слабкість і втому.
Розширене генетичне обстеження, проведене в Кореї, виявило рідкісну мутацію – первинну гіпероксалурію. Через неї печінка Артура не виробляла фермент для правильного виведення оксалату, який накопичувався у нирках та сечовивідних шляхах, формуючи камені.
7-річному Артуру з Прикарпаття пересадили два життєвоважливих органи
Єдиним шансом на порятунок стала комбінована трансплантація нирки і печінки. Донором нирки став батько Артура, а частину печінки пожертвувала мама. Операції проводилися у три етапи: спершу видалили непрацюючі нирки, через місяць пересадили татову нирку, а ще через три тижні – частину маминої печінки. До операційної команди також приєдналися спеціалісти з Києва.
Обидві пересадки пройшли успішно. Тепер Артур поступово набирає вагу, відчуває радість дитинства і насолоджується простими речами, як-от перший ковток газованої води. Його історія – доказ мужності маленького героя та сили медицини.
