2 жовтня Заводський районний суд Запоріжжя завершив дослідження доказів у справі стрільця штурмового загону “Шторм-V” армії РФ Дмитра Курашова. Його обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни. Це перша справа в Україні, де російського солдата судять за розстріл українського військовополоненого безпосередньо на полі бою. Обвинувачений, якого взяли в полон у січні 2024 року, на засіданні підтвердив свою вину, але відмовився давати показання.
“Да все арестанты одинаковые”: що каже Курашов про утримання в СІЗО
Обвинуваченого до зали суду заводять співробітники Служби безпеки України, які супроводжують його із СІЗО Дніпра. Туди його перевели кілька місяців тому із Запоріжжя після російського авіаобстрілу по Біленківській виправній колонії. У залі він тримається спокійно, цікавиться, як довго ще триватимуть слухання, і охоче відповідає на запитання перекладачки про умови перебування в дніпровській установі виконання покарань.
“На самом деле то же самое всё, только там у меня есть горячая вода в душе. По питанию не жалуюсь. Соседи по камере – да все арестанты одинаковые”, – розмірено говорить Курашов, трохи ковтаючи слова.
На уточнювальне питання, чи тепло в камері, відповідає без роздумів: «Нет, холодно. Но мне так даже привычнее, чем было, потому что я ж с Урала», – пояснює він, знаходячись у “акваріумі” – скляній кабіні для обвинувачених.
Дмитра Курашова звинувачують у розстрілі старшого солдата 226 батальйону 127 окремої бригади ТрО ЗСУ Віталія Годнюка 6 січня 2024 року біля села Новодарівка на Запорізькому напрямку. Годнюк, каже слідство, здавшись у полон із піднятими руками, став на коліна, але отримав три постріли з автомата Калашникова. Це грубе порушення Женевських конвенцій, яке загрожує Курашову довічним ув’язненням.
Справа розглядається в суді вже понад рік – обвинувальний акт передали в червні 2024 року. За цей час дослідили всі матеріали: письмові, речові докази у вигляді відеозаписів з місця події, протоколів слідчих експериментів, оглядів, покази свідків та відеоматеріали.
Прокурор Микита Маневський під час засідання 2 жовтня подав клопотання про останнє продовження тримання під вартою на 60 днів до оголошення вироку.
“Ризики не зникли: обвинувачений може переховуватися від органів слідства та суду, знищити докази перешкоджати чи вчинити нові правопорушення. Суспільний інтерес виправдовує такий рівень втручання в особисті права та свободи обвинуваченого та відповідає кримінальному правопорушенню”, – аргументував він.
Курашов, який до цього був стриманим, неочікувано відповів на питання суду у підвищеному тоні, вживаючи ненормативну лексику. Він заявив, що вже “втомився” щоразу слухати про продовження строку тримання під вартою і хоче якнайшвидше почути вирок.
“Я не понимаю смысла возражать н****. С х*** ли продлевать. Я приговор прошу. Я уже устал. Вы меня уже год и 10 месяцев судите (ймовірно, підсудний мав на увазі загальний час перебування під вартою, включно з досудовим слідством. Вперше про затримання Курашова СБУ повідомила у січні 2024 року, – прим. ред) Я не понимаю этого. Он всё продлевает и продлевает, а процесс сам побыстрее нельзя что ли делать”, – емоційно відповів Курашов, що контрастувало з його стриманою поведінкою під час попередніх судових засідань.
Доки суд вийшов у нарадчу кімнату, адвокатка та перекладачка пояснювали Курашову, що до оголошення вироку залишається всього два слухання.
Врешті суд задовольнив клопотання, продовживши арешт до 30 листопада 2025 року.
Дослідження відеодоказів: що казали про обставини злочину полонені росіяни
На засіданні суду дослідили відеодокази – протоколи огляду місцевості, де було страчено українського військового Віталія Годнюка. Зйомку здійснили за допомогою безпілотника одразу після того, як висоту відбили українські військові. Свідчення надали троє російських військовополонених, що служили з обвинуваченим в одному підрозділі – Олег Замятін, Костянтин Зеленін та Дмитро Зуєв. Їх, як і Курашова, ще на початку 2024 року взяли в полон та помістили до СІЗО.
Кожен свідок брав участь у слідчому експерименті: на відео вони показували пальцями на картах і схемах позиції (бліндаж “Вовк” біля села Новодарівка/Приютне Запорізької області), де знаходився Курашов, загиблий Годнюк і вони самі під час штурму 6 січня 2024 року. Ці реконструкції дозволили візуалізувати події, оскільки пряме відео страти з дронів відсутнє (тіло Годнюка знайшли через два місяці).
На відео свідки вказали місця свого перебування під час штурму відносно бліндажа, з якого виходив Віталій Годнюк з піднятими руками. Усі вони підтвердили, що чули постріли праворуч – у секторі, де в той момент знаходився лише один військовий із їхнього загону, відомий їм за позивним «Сталкер» – Дмитро Курашов.
“Крім нього [Курашова], нікого більше в полі зору не було. «Сєдой» (санітар взводу, на якого перекладав провину Курашов на початку) не був там – він в іншій групі, далі”, – пояснював на відео свідок Костянтин Зеленін
Прокурор Маневський у коментарі журналістам зазначив, що показання перевірені перехресно, співпадають з відео з БПЛА. Курашов, за словами прокурора, мав право на перехресний допит, але відмовився.
Під час перегляду відео зі свідченнями його колишніх побратимів, Курашов напружено стежив єдиним вцілілим оком (Курашов раніше розповідав, що друге око втратив під час вибуху гранати під час боїв, – прим.ред) за кожним їхнім словом.
Ключовий момент засідання – визнання вини обвинуваченим. Коли суддя запитала, чи визнає Курашов провину, той чітко відповів: “Да, признаю”. Це повторення його позиції з попередніх засідань, де він також заявляв про вину, але відмовлявся свідчити.
“На этот момент ничего не изменилось, не хочу давать показания “, – підтвердив він.
Суд завершив дослідження доказів обвинувачення та оголосив перерву для підготовки до дебатів.
Фінальні коментарі обвинуваченого та прокурора
Після засідання Курашов у коментарі нашим журналістам зазначив, що очікує на якнайшвидший обмін одразу ж після вироку.
“Я не знаю, какой приговор вынесет суд. Адвокат говорила, что грозит от 15 лет до пожизненного. Если так, скажу: «Спасибо, что осудили». Вину признаю, потому, что уже год и 10 месяцев здесь, надоело. Я хочу приговора, чтобы меня обменяли. Конечно, же обменяют, не могут же меня оставить в Украине, мне надо домой. После возвращения глаз пойду восстанавливать. Не думаю, что это произойдет сразу. Каких-то больших планов не строю. Родственников у меня нет, я детдомовский. Жилья тоже нет”, – розповів Курашов.
Позиція прокуратури залишається незмінною: мова йде про воєнний злочин, за який, наголошують обвинувачі, має бути найсуворіше покарання.
“Нарешті ми, не дивлячись на всі перепони, змогли дійти до завершальної стадії. Сторона обвинувачення всю сукупність доказів, які вважала за необхідне, передала. Вважаємо, що цих доказів достатньо для ухвалення справедливого вироку у вказаній справі. Справа ця особлива, оскільки це жива особа – російський військовослужбовець, який за дуже тяжкий злочин наразі притягується до відповідальності. Ситуація унікальна тим, що співпало багато факторів: вдалося затримати особу, яка безпосередньо підозрюється у вчиненні правопорушення, невдовзі після події шляхом взяття в полон. Сьогодні ми почули, що обвинувачений визнає свою провину. Але це радше його стратегія поведінки, а не прояв щирого каяття. Йому загрожує від 15 років до довічного ув’язнення. Остаточна позиція ще буде узгоджена, але, на мою думку, ми будемо наполягати на довічному”, – розказав прокурор Микита Маневський.
Наступне засідання у справі, під час якого відбудуться судові дебати, призначене на 20 жовтня.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR «Правосуддя наживо».
