Запах хвої, тепле світло гірлянд, і десяток людей, які натхненно складають свої дизайнерські ялинки з нобілісу. У залі гавкає песик, за холодильником збирають букети для доставок, а хтось саме заходить по квіти «на зараз». Так виглядає звичайний вихідний у квітковій студії Mister Florist – бізнесі, який виріс разом зі своїм засновником Іваном Андріановим і не зупинився під час війни.
Від мрії про ландшафт до «банківського флориста»
Іван не планував бути флористом. У школі він марив ландшафтним дизайном, шукав знання в журналах і книжках, бо інтернету тоді не було, робив перші проєкти для МАН і навіть вступив на відповідну спеціалізацію. Але її під час навчання закрили. Паралельно були підробітки, спроби себе в різних професіях – від офіціанта до працівника банку.
На першому курсі, шукаючи роботу, Іван потрапив до квіткового магазину завдяки пораді дизайнерів. Спочатку ідея здавалася дивною.
“Я такий: “Та ну, ні, це не для мене”’. А потім якось ми шукали з подругою роботу і проходили повз квітковий магазин, і мені щось стало цікаво. Я кажу: “А давай зайдемо спитаємо, чи потрібні їм співробітники”’. Ми заходимо, нам кажуть: “Так, нам треба співробітник”’. І я ж починаю продавати себе, що я вмію там за квітами доглядати, що я швидко навчаюсь, і взагалі я все зроблю, все що скажете, тільки дайте мені можливість”.
Наступного дня його запросили на стажування й так почалася кар’єра флориста.
“Я працював у кол-центрі одного з великих банків, а у вільний час збирав букети друзям. Мені це більше до душі, і завжди більше подобалось. Так і з’явилося прізвисько – “банківський флорист”. Мені було смішно, але й приємно. Щоб не робив, я постійно повертався до квітів”, – згадує Іван.
Крок за кроком Іван перетворив хобі на бізнес. Створивши сторінку у соцмережах під назвою “Mister Florist” з гаслом “ексклюзивні букети, створені чоловічими руками”, він почав приймати замовлення.
“Спочатку це було більше, як хобі, тобто я робив під замовлення букети для друзів, знайомих, а потім почало працювати сарафанне радіо. Я почав робити прямо на замовлення якісь коробочки з макаронсами, букети з фруктів… І з часом цей напрямок я розвивав”
Переломним моментом став вимушений карантин через епідемію Covid-19. Квіти в місті зникли, а запит залишився. Онлайн-формат, з якого починав Іван, несподівано став перевагою. Перші поставки були через «Нову пошту», перший холодильник з’явився у гаражі, а на робочому місці майже не було меблів.
“Я звільнився зі стабільної роботи, і, звісно, було страшно. Але мені завжди хотілося робити щось своє. У гаражі я зрозумів, що далі так не можна – видавати великі букети біля кооперативу взимку не дуже серйозно”.
Так з’явилася маленька студія з панорамним вікном. Усе, що заробляв, Іван одразу вкладав назад у бізнес: у стіл, холодильник, кавомашину, комфорт для клієнтів.
24 лютого, початок війни і повний холодильник квітів
24 лютого 2022 року Запоріжжя прокинулося від вибухів, а в студії Івана стояв повний холодильник квітів.
“Ми отримуємо 23 лютого велике постачання, але це ще не до 8 березня. Просто чергове постачання. Тут починається війна.. В нас ще є замовлення на цей день три штуки на доставку. Два відвалилося, а одна залишилася, доставили її зі знайомим електрокаром. Я не знав, що робити з квітами. Частину квітів роздав людям просто на вулиці. Мені навіть писали в чаті ОСББ, що я “неадекватний”. А я просто не міг їх викинути”.
Але війна не зупинила бізнес – навпаки, квіти стали способом підтримки. Іван також допомагав людям: купував продукти для літніх людей у місті, збирав посилки з ліками, гігієною та речами першої потреби на окуповані території.
“І одного дня мені подзвонили: “Мені потрібен букет. У дівчини день народження”. Я зрозумів, навіть не маючи достатньо ресурсів, все одно не маю права відмовляти. Найцікавіше, що потім мені писали, що саме ці квіти стояли у людей найдовше. Можливо, тому що були зроблені в дуже дивний, але щирий час”.
Розширення під обстрілами, нова студія та ризики
Поступово робота відновлювалася, виходили працювати на неповний робочий день.Незважаючи на те що поставок квітів в перші місяці повномасштабного вторгнення не було, замовлення робили переважно у місцевих фермерів. У тій самій локації з’явився ще й барбер – брат Івана. Клієнти заходили постригтися і водночас купували квіти для дружин, дівчат та рідних. Цей тандем працює й досі.
Згодом студії стало тісно та вони розширилися, зробили ремонт, закупили шафу-холодильник, великий стіл для флористів, зокрема, частково завдяки грантовій програмі “єРобота”
Восени 2025 року Іван наважився здійснити свою давню мрію та орендував приміщення на центральному проспекті міста на 100 квадратних метрів, зробив ремонт, закупив необхідні меблі, облаштував все для роботи. На ремонт нової студії пішло 2 місяці, але довше довелося чекати великий стіл, а особливо холодильник для квітів, що є серцем салону
“Я відкривався, коли навпроти “прилітало”, ми працювали в студії, коли були попередження про удари. Зараз ми розробили алгоритми з безпеки для співробітників, у нас є запаси води, навіть залишилися записи тушонки на роботі. Але ми працюємо. Бо якщо зупинитися, то буде тільки гірше”.
Сьогодні у Івана дві повноцінні студії, дев’ять працівників і постійний приріст клієнтів.
Іван називає свій головний актив не квіти й не локації, а команду.
“Я кажу флористам: зробіть букет, який ви подарували б мамі або близькій людині. Якщо не готові чи відчуваєте, що не виходить – краще не робіть”.
У квітковій студії знають клієнтів, слухають їх, чесно реагують на помилки й компенсують, якщо щось пішло не так.
“У нас на 8 березня декілька коробок цукерок супроводжують кур’єра на випадок запізнень. Ми завжди попереджаємо про якісь такі форс-мажори та намагаємося все зробити максимально вчасно”
Чого ви не знали про флористику, ціноутворення та запити клієнтів
Маловідомий бік флористики – це не романтика, а тяжка праця.
“Це треба носити великі коробки з квітами, які нам приїжджають. Це робота в холоді, тому що квіти люблять там максимальний холод, там 6° в нас в холодильній вітрині. Нам важливо підтримувати правильну температуру під час відключень світла. Флористика – прям про витривалість, це про фізичне виснаження і також психоемоційне, бо, наприклад, працювати онлайн з клієнтами – це набагато складніше, ніж офлайн”
Війна змінила ставлення до покупок, але не скасувала потребу в емоціях.
“Квіти – це емоція, антистрес і спосіб дарувати радість. Я принципово не хочу робити їх недоступними. Людина, яка купує одну квіточку, має отримати той самий сервіс, що й клієнт з великим букетом. Квіти супроводжують вже не тільки дні народження, а й перші побачення, в принципі побачення, виписки з пологового будинку, просто підняти настрій, весілля, всякі заходи, відкриття магазинів, якісь особисті перемоги, все супроводжується квітами. Тому, в принципі, це відповідь на запитання, чому квіти продаються під час війни”, – каже Іван.
Цікавий факт про квітковий бізнес, який мало хто знає: квіти – це глобальна логістика. Іван закуповує їх з Голландії, Еквадору, Африки, Туреччини та України.
“Наприклад, ось це чудова троянда. Ніколи не повірите, але це українська троянда. А це в нас вже імпортна гортензія, а ось це турецька гвоздика. Поставки щоденні, а ціни варіюються: від 50 грн за гвоздику до 800 грн за африканську протєю, яка засихає і стає декором.
Ціни на квіти в останній рік зросли. За словами Івана, на ціноутворення вплинула криза в Нідерландах, логістика, загальна інфляція.
«Квіти дорогі в закупці не тому, що нам так захотілося. На ціну впливає багато чинників: живці, ґрунти, добрива, робоча сила, обладнання – усе це формує собівартість квітки. Додатково маємо неврожай тюльпанів у Нідерландах через сильні зливи. Якщо брати той самий тюльпан, у 2022 році він коштував близько 25 гривень, а зараз – 80–100 гривень за штуку. І якби ми ще закладали у вартість витрати на пальне для генераторів, ціни були б просто космічними. Але ми цього не робимо, бо квіти – це не предмет розкоші. Це базова емоція, яка зараз людям дуже потрібна, тому нам важливо зберігати лояльні ціни», – пояснює Іван.
При цьому у двох студіях завжди є вибір – від базових квітів до екзотики.
Всупереч постійним обстрілам, а особливо в останні тижні, особливо страждає Південний мікрорайон, де знаходиться основна велика студія, Іван залишається на позитиві й не розглядає пропозиції відкриватися в інших містах.
“Я люблю це місто. Мені важливо, щоб обидві студії тут працювали стабільно. А далі – як буде”.
Клієнтів стає більше щороку, попит коливається: взимку переважають хвойні композиції, навесні більше гілочок з квітами, влітку — букети з сезонних квітів.
“Ми кожного року бачимо приріст клієнтів. Тобто немає такого, що там значно менше клієнтів. Звичайно, що є там різні місяці і це сезонно. Я веду статистику вже багато років і я знаю, вже в яких місяцях точно буде просадка, а де буде збільшенний попит й ми підлаштовуємося під ці реалії”
Майстер-класи як терапія та мрії напередодні Нового року
Окрема частина бізнесу – флористичні, тематичні майстер-класи. Вони починалися з запитів постійних клієнтів і переросли в регулярні події.
Минулого вікенду в одній зі студії створювали ялинки з нобілісу. Це хвойна рослина, що довго не осипається і має стійкий аромат. У кожного учасника та учасниці особлива ялинка, зі своїм характером та персональним декором.
“Кожна людина приходить зі своєю історією. І ялинки виходять такими ж – різними, зі змістом і настроєм”, – пояснює Іван.
У залі – тиша, зосередженість та подекуди сміх. Гості кажуть, що це схоже на медитацію.
“Ти повністю занурюєшся в процес і не думаєш ні про новини, ні про проблеми. Просто робиш щось руками”, – діляться дівчата
“Я два рази була вже на майстер-класах на квітковій композиції та коли ми робили декор з гарбуза. Квіти простояли дуже довго, майже два місяці. Я просто підтримувала догляд, як нам сказали, і букет був неймовірно класний. Мені дуже подобається тут атмосфера та дружелюбне ставлення до всіх. Ялинку залишу, як подарунок для свого хлопця”, – каже учасниця Катерина.
Інша гостя, Юлія завітала на захід з донькою Амелією, додає, що вони приходять на майстер-класи не вперше. Каже, це стала їхня маленька традиція робити щось разом, своїми руками.
“Не вперше приходимо на різні заходи, на моїх очах це все створювалося та мені подобається творчість та естетика. Ми вже робили композиції зимові, літні, а цього разу прийшли на ялинки. Впевнені, що ялинка саме знайде своє місце у нашому будинку. Це про спільні спогади, запах хвої й відчуття свята, яке так хочеться зберегти”, – ділиться Юлія.
Напередодні Різдва власник “Mister Florist” мріє автоматизувати процеси, займатися творчістю і щоб війна закінчилася.
“Я так люблю своє Запоріжжя… Дуже хочеться, щоб війна закінчилася і люди змогли мирно жити і працювати. Мені завжди мало, мені завжди хочеться, щоб було більше роботи та творчості, більше клієнтів, понад усе хорошого”.
