В Ужгороді наразі встановлені 74 мініскульптурки. Перша з’явилася у грудні 2010-го року. Як один задум переріс у проєкт на майже 15 років, які мініскульптурки можна побачити в Ужгороді та скільки встановлені без дозволів — дивіться матеріалі “Суспільне Ужгород”.
Як створювали перші мініскульптурки
Ужгородський помічник Миколая чи просто Миколайчик — одна із найвідоміших мініскульптур міста. Ця робота розпочала відлік історії проєкту “Мініскульптури Ужгорода”, каже президент Закарпатської туристичної організації Федір Шандор, який і був одним з ініціаторів ідеї.
“У 2010-му році вирішили присвятити якийсь пам’ятний знак “Параду Миколайчиків”, який на той час уже став своєрідною емблемою Ужгорода. Звернулися до Михайла Колодка. Михайло придумав образ Миколайчика з мішком. Виготовили його на заводі “Турбогаз”, який на той час не займався скульптурним ливарництвом”.
Першу мініскульптурку в Ужгороді “Миколайчик” відкрили у грудні 2010-го року. Суспільне Ужгород/Тетяна Рожновська.
Другою в Ужгороді з’явилася статуя Свободки, третім був Бравий вояк Швейк. За 14 років подібних мініскульптур у місті над Ужем стало 74. Наразі останню під назвою “Кава Сісі” презентували на початку грудня 2024-го року. Автор більшості скульптурок — Роман Мурник.
“Кожна скульптурна композиція відображає якийсь епізод, пов’язаний із Закарпаттям, з Ужгородом, і з Європою. Наприклад, Моцарт і Ужгород. Який зв’язок? Більшість забуває, що ми жили в одній країні, коли Моцарт творив свої композиції, тоді Закарпаття входило до складу Австрійської імперії”, — розповів Федір Шандор.
Мініскульптуру “Кава Sisi” на честь імператриці Австрії Єлизавети Баварської відкрили в Ужгороді у грудні 2024-го. Суспільне Ужгород/Тетяна Рожновська.
Деякі скульптурки не вплітаються у історичний контекст краю
Після встановлення 74-ї мініскульптурки ужгородці в соцмережах влаштували дискусію про те, чи не забагато таких об’єктів відкривають у місті.
Туристичний гід з 12-річним досвідом Віктор Опаленик вважає, що мініскульптурки у місті у місті потрібні, але щоб у них були закладені сенси. За його словами, не всі мініскульптури легко вплітаються у історичний контекст краю.
“Працюючи з людьми іноді складно пояснити ту чи іншу мініскульптуру, бо де тут зв’язок з історією міста? Зараз приходимо до тієї точки, коли багато скульптур ідуть на замовлення якихось приватних організацій і часто ці організації не підключають до концептуальної складової фахівців. Я пропагую модель, там, де ідея ваша, підключаємо туризмознавців, істориків, культорологів. Ідею викристалізували, відшліфували і передали скульпторові”, — каже Віктор Опаленик.
Мініскульптурку “Щедрик” презентували в Ужгороді у грудні 2024-го року. Суспільне Ужгород/Вероніка Мороз.
Гід Віктор Опаленик називає мініскульптури Ужгорода туристичним магнітом. І перераховує власні улюблені мініатюри, які, на думку екскурсоврода, вдало ілюструють окремі моменти з історії Закарпаття.
“Мій фаворит зараз — це “Щедрик”. Це 73-тя скульптура. Вона і концепцією, і виконанням неймовірно гарна. “Вузлик Кротона”, “Баффало Білл” — це чудова циркова вистава, яка небесним чудом після Лондона, Будапешта і ряду європейських міст потрапила також до Ужгорода. Це тісно вплітається все в історію міста. А решта — більшою чи меншою мірою також. Але ці — мої суб’єктивні улюбленці”, — розповів Віктор Опаленик.
70% скульптурок встановлені без спеціальних дозволів
Із усіх заявлених в Ужгороді мініскульптур приблизно 30% мають дозвіл на встановлення від Ужгородської міськради, повідомив Суспільному головний архітектор міста Олег Боршовський.
“Це елемент благоустрою, враховуючи це, ми би мали давати дозвіл. Це питання обговорювалося на засіданні органу охорони культурної спадщини щодо розроблення самого порядку встановлення мініскульптур, як воно має виглядати. Зараз управління культури міста працює над тим, щоб доопрацювати цей порядок і затвердити його, щоб у законному руслі могли рухатися ті, хто має намір встановити мініскульптури”, — зазначив Боршовський.
Суспільне Ужгород
