У Полтаві реалізують мистецький проєкт, присвячений 100-річчю створення Полтавської капели бандуристів
Сьогодні в Полтаві стартував мистецький проєкт “Бандурою поєднані долі”, присвячений 100-річчю створення Полтавської капели бандуристів та вшануванню її мистецької спадщини.
Про це повідомили під час брифінгу в офіційному медіацентрі Полтавщини.
До розмови долучилися заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко, український співак-бандурист, голова Національної спілки кобзарів України, народний артист України, професор Володимир Єсипок, актор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя Максим Дашевський та старша викладачка Полтавського фахового коледжу мистецтв імені М. В. Лисенка, художній керівник капели бандуристів “Любава” Юлія Хниченко.
Проєкт, покликаний розвивати, популяризувати таке унікальне явище не лише української, а й світової культури, як кобзарство, реалізується силами Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації за допомогою “гоголівців”, “лисенківців”, Полтавського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи й ін.
Загалом у межах нього заплановане проведення мінімум семи заходів, розповів Антон Чубенко. Ідеться, зокрема, про всеукраїнську наукову конференцію, презентацію фільму, книг, гала-концерт із нагоди 100-річчя від створення Полтавської капели бандуристів тощо. Події в межах проєкту відбуватимуться щомісяця, тож варто слідкувати за анонсами.
А першою в черзі запланованих подій стала лекція-концерт, що відбулася в камерній залі Полтавського фахового коледжу мистецтв імені М. В. Лисенка.
“Ми використовуємо такий комбінований спосіб подачі матеріалу для того, щоб це було не лише цікаво та пізнавально, але й популярно. Ведучі заходу – згаданий вище Максим Дашевський і директорка Обласного методичного кабінету навчальних закладів мистецтва та культури Ліна Богодиста, які цю тему глибоко вивчали”, – зазначив заступник начальника ПОВА.
Серед гостей, запрошених до участі в проєкті, – відомий співак-бандурист Володимир Єсипок.
“Для мене Полтавщина – це той регіон, що протягом століть живить усю українську національну культуру, поповнює скарбницю наших культурних здобутків. Серед них – кобзарське мистецтво. Полтавщина – це історичний осередок кобзарства. От ми так думаємо: “Шевченко написав збірку віршів “Кобзар”. Вони всюди були? Ні. Школи кобзарські були винятково на Слобожанщині й Полтавщині. Зіньків, Миргород, Охтирка (це теж була Полтавщина). І столиця в кобзарства була – Іллінський ярмарок у Ромнах. Це тягнулося з XVI століття. А у ХХ-му, 100 років тому, тут був заснований новий жанр кобзарського мистецтва ансамблеве бандурне, кобзарське мистецтво. Тут Полтавщина, як завжди, була попереду”, – повідав голова Національної спілки кобзарів.
Загалом тема кобзарства – дуже широка. І однією з її граней є створення та функціонування Полтавської капели бандуристів, що була заснована рівно 100 років тому.
“Цій темі я присвятив понад 20 років вивчення, – сказав Максим Дашевський. – Чому ця тема так мені близька? Тому що мій прадід, Медведєв Тихон Микитович, був наймолодшим учасником цієї капели, і він пройшов певний творчий шлях із цим колективом, до 1941 року. Вивчаючи цю тему, я піднімав надзвичайно багато і архівів, і музейних експонатів. Довелося дослідити, записати багато спогадів дітей тих бандуристів, які співали у 1920-1930-х роках у цій капелі. Це унікальний матеріал, і шкода, що в межах нашої лекції-концерту ми не можемо всю інформацію подати. Шлях цієї капели цікавий як у творчому напрямку, так і на її тлі ми можемо досліджувати історичні події, політичні репресії, які стосувалися кобзарів, бандуристів, тому що капела, її безпосередні учасники зазнали репресій саме у 1920-1930-х роках. Тут можна згадати безпосередньо керівника капели Володимира Кабачка, який був заарештований і знищений, Гната Хоткевича й багато інших прізвищ, які ми не маємо права забувати. Ні цих людей, ні ці дати, ні ці події, які так чи так говорять про нашу культуру, про таку прекрасну справу як кобзарське мистецтво або бандурництво”. Детальніше про проєкт дивіться у відео.
Історична довідка
Полтавська капела бандуристів – колектив бандуристів, створений у Полтаві, який існував із 1925-го до 1934 року й досяг небувалих успіхів.
Ідея створення капели бандуристів у Полтаві була втілена в січні 1925 року. Під час гастролей кобзаря І. Кучугури-Кучеренка у місті виникла думка створити студію, що згодом розвинулася у відомий творчий колектив. Ще в грудні 1924 року до Полтави приїхала Київська капела бандуристів (ККБ). Вона залишила таке глибоке враження від своїх виступів, що це прискорило створення подібного колективу в Полтаві.
Організаційне засідання скликали наприкінці січня 1925 року. На ньому були присутніми професор голова Українського національного хору Володимир Щепотьєв, секретар М. Режів, мистецький керівник хору Попадич, професор Овсієвський, учень хору Погодаць, директор Української книгарні Маркевич, професор Циганенко та майбутні студійці. Група з 13 осіб, які найбільше цікавилися кобзарським мистецтвом, після великих зусиль із придбання бандур, утворила кобзарську студію при Полтавському селянському будинкові. До її складу також увійшли найкращі співаки Полтавського національного хору та хору українського автокефального кафедрального собору. Протягом своєї історії Полтавська капела бандуристів (ПКБ) мала невелику кількість учасників – лише 17 людей, із яких тільки 13 брали участь у студії, якою керував Г. Хоткевич. Із них після Другої світової війни залишилися в Україні лише троє. Кожен студієць мав музичну освіту та гарний вокальний досвід. Студія ставила собі за мету поширити кобзарське мистецтво й підняти його на виший щабель української музичної культури.
Мистецьким керівником колективу став В. Кабачок, який мав незакінчену вищу музичну освіту та працював викладачем співу й диригентом при Українському автокафедральному православному кафедральному училищі. Як і всі студійці, за винятком Д. Пікі, якій майстерно володів бандурою, В. Кабачок не вмів грати на цьому інструменті. Тож він познайомився ближче з кобзарем І. Кучеренком і швидко перейняв від нього потрібні матеріали для початкових занять. На перше репетицію студії 5 лютого 1925 року В. Кабачок прийшов із підготовленими вправами.
Полтавська капела бандуристів привернула увагу американського імпресаріо, який запросив її на гастролі по США, Канаді та Англії. ПКБ стала першим творчим колективом у срср, що дістав запрошення гастролювати по Північній Америці. У діаспорних календарних виданнях Канади та США з’явились рекламні матеріали про приїзд ПКБ, які надіслав композитор П. Козицький. Був заплачений завдаток у сумі 15 000 доларів американським імпресаріо. Але гастролі з невідомих причин не відбулися.
Повна деградація у виконавстві була пов’язана з арештом керівника В. Кабачка в Києві в січні 1934 року. Із цим арештом зникла вся нотозбірня, серед іншого й унікальні партитури Г. Хоткевича. В. Кабачка звільнили з-під арешту лише через три місяці без будь-яких пояснень, але до ПКБ він уже не повернувся. Художнім керівником капели став Д. Піка, однак арешти й затримання членів колективу тривали. ПКБ виступала зі складом із восьми, а згодом семи учасників. Від січня до жовтня 1934 року, протягом 10 місяців, ніхто не одержав платні. 1935-го на базі Кобзарського хору та Полтавської капели створили показову Українську державну зразкову капелю бандуристів, Її керівником призначили Миколу Михайлова, а Данило Піка став його заступником.
