На Полтавщині рідним загиблих Захисників вручили державні нагороди
Указом Президента України №760/2024 від 11 листопада 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом “За мужність” ІІІ ступеня було нагороджено молодшого сержанта Захарченка Олександра Миколайовича (посмертно) та старшого солдата Писаренка Станіслава Васильовича (посмертно).
Про це повідомили у Великобагачанській селищній раді.
Нагороди вручили дружині Олександра Захарченка Лесі Василівні та мамі Станіслава Писаренка Друговій Валентині Григорівні.
Захарченко Олександр Миколайович народився в селищі Велика Багачка 9 вересня 1978 року. З 1983 року проживав в с. Байрак, де у 1993 році закінчив місцеву школу. Навчався в Красногорівському ПТУ-49, у 1996 році був призваний до лав ЗСУ, проходив службу у м. Харків. За зразкову службу Олександру Миколайовичу було присвоєно звання молодшого сержанта. Після закінчення служби працював у бурових компаніях.
У 2000 році Олександр Миколайович одружився. Подружжя виховувало 6 дітей: Жанну, Ростислава, Соню, Колю, Ніку та Сашу.
10 листопада 2022 року Олександра Миколайовича призвали до лав ЗСУ. Як батько багатодітної родини він міг не йти, але не роздумуючи взяв зброю до рук і став на захист своєї країни. Олександр воював на передових позиціях в Донецькій області.
20 листопада 2023 року в ближньому бою з ворогом Олександр отримав тяжкі поранення. Після бою побратимам вдалося вивезти його до госпіталю, де йому надали першу допомогу. 22 листопада Олександра госпіталізували до обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова в м. Дніпро, де лікарі, рятуючи життя Героя, зробили 9 складних операцій. 4 грудня пораненого перевели на лікування до КНП “Олександрівська клінічна лікарня м. Києва”, де він переніс ще 3 операції. Але, на жаль, 7 грудня серце Героя зупинилося.
Писаренко Станіслав Васильович народився 15 липня 1986 року в селі Балюки. Навчався у Великобагачанській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Здобув професію столяра у Миргородському ПТУ-44, вступив до Полтавського ПТУ №10, по закінченню навчання у 2007 році здобув спеціальність «радіомеханік». У цьому ж році призваний до лав ЗСУ на строкову військову службу. Повернувшись додому працював в магазині електроніки.
У 2014 році призваний для участі в АТО, де відслужив 1 рік. Після демобілізації повернувся у Велику Багачку, працював майстром з ремонту та обслуговування телекомунікацій.
На захист України від повномасштабного вторгнення став 25 лютого 2022 року. У складі 72 ОМБР весь час перебував на передовій, мужньо захищаючи Батьківщину. Нагороджений відзнакою Президента «За оборону України», відзнаками командування ЗСУ. Після поранення знову став до лав Збройних Сил України.
Життя Героя обірвалося 16 травня 2024 року в результаті здійснення противником штурмових дій позицій підрозділу.
