Як Яник став військовослужбовцем 116-ї ОБр ТрО ЗСУ
«Ще в училищі я пародіював президента, якого позбавили цього звання, а він тоді вже був дуже на слуху. Коли я був у АТО, один генерал, дізнавшись про це, попросив щось сказати його голосом. Відтоді й приклеївся цей позивний. Навіть мама жартома називає мене Яником», — говорить військовослужбовець 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Володимир.
Джерело: 116-та окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Воїн має понад 10 років вислуги. Починав службу в Запоріжжі, був артилеристом, головним сержантом протитанкового дивізіону. Потім звільнився — хотів спробувати цивільне життя. Але ненадовго.
«Відчув, що мені не вистачає служби. Вирішив повернутися, цього разу — у десантно-штурмові війська. Потрапив у 95-ку, пройшов усі стрибки, 25-кілометровий марш. Тільняшку заслужив. Було важко: літо, повне спорядження, спека», — каже військовослужбовець.
Утім, здоров’я, підточене роками служби, далося взнаки — довелося знову звільнитись. А потім — повномасштабне вторгнення.
«Потрапив у ТрО. Хоч мав великий досвід і вислугу, спочатку призначили на солдатську посаду. Але згодом звернули увагу, і мене поставили головним сержантом роти вогневої підтримки, а пізніше — 147 батальйону», — зазначає боєць.
Особливо важкими були бої на Донецькому напрямку.
«Важко згадувати… Ми втратили побратимів, чудових людей. Вони назавжди в нашій пам’яті. Але ми вистояли й виконали бойові завдання», — ділиться військовослужбовець.
Нині Володимир служить інструктором у 116-й окремій бригаді Сил ТрО ЗСУ.
«Мені це справді до душі. Подобається працювати з людьми, передавати їм знання та досвід. А ще — бачити результат. Коли в людей виходить те, що намагаєшся донести, це надихає», — наголошує інструктор.
