«Це мій обов’язок — захищати рідних», — історія сержанта з Полтавщини
Його позивний «ЛОМ» з’явився просто — від перших літер прізвища, імені та по батькові. Проте звучить символічно: ніби натяк на характер чоловіка — прямий, міцний, непохитний.
Джерело: 831-ша Миргородська бригада тактичної авіації
Уже три роки, як Олександр у строю, — від 19 серпня 2022-го. Своє місце в Збройних силах України зайняв за велінням внутрішнього голосу.
«Не міг стояти осторонь. Це не по-людськи, коли рідні вдома чекають спокою, а ти ухиляєшся. Це мій обов’язок — захищати їх», — переконаний військовослужбовець.
До війни «ЛОМ» працював зварювальником на підприємстві на Полтавщині. Раніше зварював конструкції — тепер тримає кулемет у руках, охороняє наше небо.
«Рідні підтримали. Вони розуміли, як і я: стояти осторонь — це неправильно», — згадує Олександр.
Захищав Україну на Донеччині — там, де кожен кілометр землі вкритий потом і кров’ю.
«Було важко, але ми знали — ми не просто тримаємо позиції. Ми тримаємо лінію життя, за якою живуть наші батьки, діти, друзі. Ми не давали змоги ворогу просунутись. І не дамо».
Зараз Олександр — кулеметник мобільної вогневої групи. Про збиття БпЛА говорить: «Просто зробив свою роботу — збив «Шахед», і все».
«Ми заступили на бойове чергування. Команда: «Працювати по повітряній цілі». Довго чекали. І от — повідомлення: «Ціль наближається, — розповідає військовик. — БпЛА йшов у наш бік. Ні страху, ні адреналіну — лише концентрація. Навів кулемет. Сім пострілів — і ворожий безпілотник почав втрачати висоту, а згодом упав. Пізніше дізналися — це був Shahed-136».
Олександр — із тих, хто не вагається, коли йдеться про захист України. І доки кулемет у його руках, небо над нами — під надійним щитом.
