Від ветерана “Миколаївської Варти” до контр‑дрономонтажника на Миколаївщині. Історія Миколаївського військового.
Василь Антонів пройшов шлях від партизанських операцій у рідному селі до бойових завдань у складі ЗСУ — нині його завдання №1 — “знищення дронів ворога”. Історію про вірність, біль втрати та силу єдності розповіли у Миколаївській обласній варті.
Все починалося з партизанства
Його історія почалася з рідного села, через яке проходило вороже військо. Молодший брат, Віктор, був тоді вже в лавах Варти. Сам Василь долучився до боротьби — передавав координати, працював по місцевості, допомагав партизанам та збирав інформацію про ворога.
Служба у Миколаївській варті
Після вигнання росіян із трас Василь приїхав до Миколаєва та вступив до Миколаївської обласної варти. Там охороняв об’єкти, супроводжував журналістів, представників гуманітарних організацій, працював на різних ділянках. Василь ніколи не сидів без діла — долучався до виїздів, на яких збирали кинуту та пошкоджену ворожу техніку, виконував багато іншої “чорнової” роботи.
Від Варти до ЗСУ
Коли весь підрозділ перейшов в Збройні Сили, Василь Антонів опинився в конвойному підрозділі. Брав участь у нічних рейдах на Запоріжжі, Херсонському фронті — дії, які він згадує неохоче. Згодом його перевели до Миколаївщини, де зараз він виконує одну з найважливіших задач — боротьбу з ворожими дронами.
Біль утрати
Найболючіші спогади пов’язані з втратами. Зі сльозами на очах він згадує трагічну загибель свого молодшого брата.
Не менш важко згадувати про Нікіту — його товариша, якого вважав рідним. З перших днів війни вони були разом: навіть святкували дні народження на позиціях, жили як родина. Зовсім недавно Нікіта загинув у бою із ворожою ДРГ, тільки через 2 тижні вдалося евакуювати його тіло.
Із позитивного — лише одне: знайомство з людьми, з якими в мирному житті ніколи б не перетнувся. Серед них — і багато колег із Варти, про яких Василь згадує з теплотою та вдячністю. Щодо майбутнього — поки що невизначеність. Після війни бачить себе або у військовій системі, або десь у спокої. Головне — скоріше перемогти, — підсумував Василь.
Нагадаємо, брат Василя Віктор Антонів загинув на фронті 17 березня 2025 року.
