18 травня у Миколаєві відбулась щотижнева акція в підтримку українських військових, які перебувають у полоні рф, а також безвісти зниклих бійців.
Цього разу захід зібрав близько 250 людей. Кілька учасників акції розповіли 0512 про важливість підтримки українських захисників та поділились власними історіями.
“Ми чекаємо на нього з полону вже три роки”
Жителька Миколаєва Віра чекає на брата Віктора, який долучився до оборони України ще у перші дні повномасштабного вторгнення рф. Чоловік служив у лавах 79 бригади та потрапив у полон в березні 2022 року в Луганській області.
Віра разом з мамою
“Він служив ще в АТО/ООС, а потім знову був мобілізований. Він потрапив у полон на Луганщині 22 березня 2022 року. Спочатку він вважався безвісти зниклим два місяці. Ми дізналися, що він у полоні через російські сайти, я його там знайшла. Ми не маємо жодних звісток. Єдине джерело інформації – це від тих, хто повернувся вже в Україну з полону. Нам підтвердили, що він в полоні. Ми чекаємо вже три роки. Ми з мамою весь час плачем, але чекаємо”,
– сказала Віра.
“Мій брат зник на Донецькому напрямку”
Ще одна учасниця акції Ольга розповіла, що також чекає на брата. Чоловік долучився до захисту України у 2024 році та вважається безвісти зниклим вже три місяці.
Ольга чекає на брата
“Він служив на Донецькому напрямку. Він пропав в районі Зеленого поля Волноваського району. До цього ми тримали зв’язок зокрема через дружину брата. Він писав, що все добре. Наразі ми не знаємо жодної детальної інформації. Командування частини каже чекати й все. У мене чоловік також військовий. Він мене дуже підтримує. Ми тримаємось всією родиною разом й чекаємо”,
– сказала Ольга.
“Більшість захисників Маріуполя досі в полоні”
Миколаївська волонтерка Юлія Немлій та її донька Лідія – регулярно відвідують акції в підтримку військовополонених та безвісти зниклих захисників. Волонтерка нагадала, що захисники Маріуполя здались у полон за наказом президента та більшість з них досі не повернулись додому.
Миколаївська волонтерка Юлія Немлій та її донька Лідія
“Вони тримали оборону до останнього. Вийшли за наказом президента. Тоді ряд українських міст та українці за кордоном закликали весь світ до процедури “екстракшн”, але наші воїни потрапили у полон рф, сподіваючись на швидкий обмін. Це як раз відбувалося в цих же числах травня три роки тому. Більшість з них досі у заручниках рф. Вийти й постояти годину поруч з рідними – це всього 1% часу. Ми маємо кричати й нагадувати за наших захисників. Миколаїв має традицію вшанування тих, хто повернувся вже з неволі і як вони дивуються та тішаться, що ми про них ніколи не забуваємо”,
– сказала Юлія.
Нагадаємо, історія миколаївської волонтерки, якій вдалось зібрати понад 2 мільйони гривень та придбати необхідне українським захисникам. Почитати можна ТУТ.
“Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією”.
