Андріїв острів зіграв важливу роль в історії українських козаків у боротьбі з Османською імперією.
Саме його своєї опорною базою обрав легендарний полководець Війська Запорізького Іван Сірко. Саме з села Андріївка, що нині знаходиться над Новою Одесою, козаки здійснювали не раз свої блискучі походи на Очаків та Крим проти турків. Редакція 0512 вирішила розповісти про історію острова, який мав у добу козацтва стратегічне значення.
Постать Івана Сірка в українській історії
Видатний політичний діяч та отаман Іван Сірко у 1650-1670 роках вів невтомну боротьбу проти сусідніх держав-агресорів. Сірко був дуже винахідливим та самовіддано хоробрим. За час свого життя, лідер запорожців брав участь у понад 55 битвах. Серед козацтва користувався чималим авторитетом. Його обирали на посаду кошового отамана вісім разів. Ім’я Івана Сірка увійшло в історію як символ нескореності та мужності українського народу.
Місце будівництва козацьких чайок
У книзі “Миколаївщина козацька” (автори О. Ковальова, О. Шарафанов, О. Добровольський – прим.) говориться, що біля Андріїва острова, що був розташований в гирлі Південного Бугу, знаходився ліс. Нині ліс, який розташований біля села Андріївка є штучним. Саме на цьому острові козаки будували кораблі.
Ілюстрація козацьких чайок
“В.Бойченко вважає, що на острові розташувались козацькі корабельні. Саме тут оснащувались чайки та готувались військові експедиції запорозької флотилії протягом 1771-1773 років. Матеріалом для виготовлення чайок слугували дубові дошки, а також розпиляний уздовж стовбур липи для вироблення дна, а вздовж бортів прикріплювали в’язанки очерету, який убезпечував від потоплення та хитання. У тому місті дуба й липи було вдосталь, вистачало й очерету”,
– розповідається у книзі.
Походження назви острова та села поблизу
Кошовий отаман Іван Сірко у своєму листі до Івана Самойловича в червні 1677 року повідомляв про намір татар рушити на “урочище Головню, Андріїв острів, Інгул, Інгулець та Кам’янку”. Автори книги припускають, що острів міг бути названий на честь князя Андрія Головні Острожецького – останнього представника свого роду дрібної шляхти, який жив у 16 столітті.
“Можна припустити, що Андрій Головня, вступивши на цей шлях, отримав земельну вислугу як оплату за найманську військову службу. А саме землі у Південному Прибужжі, названі за його прізвищем “урочище Головня”. Це лише гіпотеза, але навряд чи є випадковим збігом наведені факти. Адже назва острова виникла до середини 17 століття. Отже, вважаємо, що ця гіпотеза є цілком ймовірною”,
– зазначили автори книги “Миколаївщина козацька”.
Сьогодні на топографічних картах Андріїв острів є узвишшям у заплаві, порослій очеретом. Нині цей острів ніхто не називає Андріївським.
“Локалізується він у прибережній зоні між селами Андріївка та Варюшине. На початок 20 століття на ньому вже були вирублені ліси. Люди використовували острів для вирощування городини та садовини. На цей період через плавні поволі від берега прокладалась на нього жорствяна дорога. У випадку сильних повеней, коли затоплювались прибережні хати, вода в плавнях не спадала навіть на кінець травня та початок червня. Як свідчать старожили, коли на острів їхали кіньми то бувало води по коліна”,
– резюмували історики.
Нинішнє село Андріївка, яке було засновано у 17 столітті також мало стратегічне значення для козаків. У ті часи московська влада використовувала українців як гарматне м’ясо для походів проти турків та татар, розширяючи територію своєї імперії.
“Сюди перебрались жити козаки після руйнування Січі. Вони увійшли до складу Чорноморського козацького війська. Свою назву село отримало від одноіменного острова або можливо на честь святого Андрія Первозванного. З 1795 року культова назва села чередувалася з відантропонімною Ерделеве чи Арделеве – за прізвищем землевласника”,
– йдеться у книзі.
Фото з книги “Миколаївщина козацька” та відкритих джерел.
