«Пожежні команди» Сил оборони України, перекинуті до «кишки» в керунку Золотого Колодязя й Кучерового Яру, стабілізували ситуацію на Добропільському напрямку.
Другий батальйон 93-ї бригади атакував з одного флангу, «Азов» і «Вовки Да Вінчі» — з іншого. Тих росіян, хто прорвався, накрили касетами, реактивною артилерією та скидами з дронів. Спробу бронегруп наростити прорив зупинили дронами, з втратами кількох «коробок» у росіян, пише Кирило Данильченко на Lb.ua.
Вийшов з ладу як мінімум один батальйон 132-ї бригади, втратив до 200 штиків. Ще приблизно 150 бійців заблоковані. Імовірно, противник постачає їх дронами, з глибини плацдарму.
Тут варто врахувати, що у росіян теж некомплект. І 400+ бійців — це і є пара батальйонів у бойовій лінії.
Ті підрозділи, що прорвалися з озброєнням, яке могли нести на собі через низини й балки або підвезти квадроциклом чи мотоциклом, добряче пошарпані. Ті, що зараз блоковані нашими підрозділами, потребують термінової допомоги.
Але й ми навряд чи плануємо довго тримати на лінії бойового зіткнення добре підготовлені частини — під впливом оптоволокна, КАБ вони все швидше перетворюються на піхотні, постачаються на ногах, квадроциклах і мотоциклах, зазнають втрат у автомобілях постачання й тиловій техніці.
Тому це, ймовірно, буде контратака, а потім на ЛБЗ заведуть якусь із «сотих бригад». Але тут треба не лише купірувати прорив, а й не дати наростити його — росіяни теж знімають з відновлення боєздатності та з інших напрямків добре підготовлені підрозділи, із сильними артилерією та безпілотною компонентою.
Думаю, впродовж п’яти днів у секторі відновиться жорстока битва. Але поки що ми контратакуємо і тіснимо ворога свіжими підрозділами.
Тобто недостатньо буде відбити околиці Рубіжного, Золотий Колодязь і Кучерів Яр. Для ізоляції плацдарму малими групами відбити укріплення, взяти лобовим штурмом не тільки Никанорівку та вийти до насипу залізниці, а й просунутися глибше. Підрубати кишку й відкинути ворога за рік Казенний Торець — це не Дніпро, але для логістики й мотоциклів з квадроциклами достатньо.
Лише так можна зняти загрозу Добропіллю, унеможливити прорив лінії «Новий Донбас» на широкому фронті, а наші частини в агломерації Мирноград — Покровськ не будуть охоплені з флангу і зможуть продовжувати опір ще багато місяців за прикладом Бахмута та Часового Яру.
Зважаючи на те, що Сили оборони України зводять укріплення в найближчому тактичному тилу, а Добропілля стало ареною для ударів КАБів, противник намагається розм’якшити нашу оборону, усвідомлює важливість цього сектора як воріт для обходу одразу двох укріплених агломерацій.
Те, що ворог заскочив на плечах відступаючих у систему ровів і укріплень лінії «Новий Донбас» — це недобре. Але таке вже траплялося — ворог проривав оборону, сипалися частини з нових і необстріляних, десь росіянам вдавалося притиснутися балками або заскочити на мотоциклах.
Укріплення — це не панацея, хоча, наприклад, така проста річ, як єгоза і кілки в протитанковому рові, зручно розташований над усім цим ДЗОТ, вдало вписаний у схил висоти під кутом, роблять дива стійкості для інженерної оборони.
Загалом ситуацію стабілізували, але в секторі тривають важкі бої, у противника там добре підготовлені пілоти, багато нарядів артилерії та перевага в людях. Тому все тільки починається — ця битва багато що вирішить для двох напрямків на оперативному рівні, для Росії успіх означає можливий вихід на наші агломерації, тому вони кинуть на це всі сили.