Від сумного рушника до унікальної колекції: у Луцьку презентували виставку вишитих рушників
У Луцьку в п’ятницю, 22 серпня презентували виставку вишитих рушників із колекції Лілії Лащук. Лучанка колекціонує вишиті рушники, сорочки більше 20 років. Наразі в її колекції більше 300 вишитих виробів з різних регіонів країни. На презентації виставки «Рушник довжиною в життя» у артгалерії «Луцьк» представлені 60 вишитих рушників та сорочок, серед яких є рушник – утиральник, якому вже 125 років та вінчальний рушник з Вінниччини, який належав бабусі пані Лілії. Це перша виставка вишитих речей із колекції Лілії Лащук.
На відкриття виставки прийшли лучани та лучанки, які цікавляться історією та традиціями вишивки, вишивають самі, близькі та друзі.
Там побувала і журналістка Район. Луцьк.
Лілія Лащук
Як розповіла Лілія Лащук, колекціонувати вишиті речі вона почала невипадково, їй завжди було цікаво, що зберігається у бабусиній скрині. Навіть на відкриття виставки вона прийшла у бабусиній спідниці, якій більше 100 років і яку вдалося зберегти та реставрувати.
Першим в колекції жінки з’явився рушник, який вона купила в Умані на базарі. Вишитий рушник, розстелений на траві продавала жінка.
«Вона розповіла, що цей рушник вишивала її мама. Мені стало ніяково, бо якось дивно продавати річ вишиту маминими руками. Але я в неї запитала, чи була її мама щасливою. На що вона відповіла, що ну, не була. Той сумний рушник став одним з перших у моїх колекції», – розповіла пані Лілія.
На виставці можна побачити різні рушники божники, якими накривали ікони, оберегові, весільні, з вишитими написами, датами та прізвищами майстрів.
За словами пані Лілії, кожен рушник має свою особливість у вишивці та використанні. Так, божники вишивали лише з одного краю, оберегові – мають багато ромбів та хрестів у вишивці, їх давали чоловікам, коли ті йшли на війну. На кролевецьких рушниках майстри часто вишивали не тільки свої ініціали, а й прізвища. Такі рушники дарували на весілля та використовували, як обереги. Наприклад, на весілля їх обв’язували навколо талії нареченої, аби її ніхто не зурочив і вона народила здорових дітей. За словами пані Алли, кролевецький рушник перед весіллям королю, а то ще принцу, Великобританії Чарльзу.
«Рушники-мережки використовували у піст. Але на думку деяких дослідників, це були святкові рушники, які діставали зі скринь на зимові свята», – розповіла пані Лілія.
Найбільш улюблені рушники самої колекціонерки – «Дерево-Життя», вишиті в полтавській традиції. На таких рушник вишивали дерево, квіти, птахи. За кількістю квітів можна було дізнатися наскільки велика родина у майстрині.
«Такі рушники показують зв’язок поколінь. Тобто, коріння, стовбур та крона символізують відповідно минуле, сучасність та майбутнє. Це зв’язок віків, роду та світу», – додає вона.
Цікаві на рушниках і написи, вишиті майстринями. Крім власних ініціалів та року, вони вишивали цілі фрази: «Умивайся біленько, втирайся сухенько», «Щирою рукою на щастя вишивала», «Вишила б я рай, та полотна на край», «Була охота, вишивала Галя».
Не залишили відвідувачів байдужими і рушники з вишитими на них роками – 1932, 1939, 1953. Такі рушники змушують розмірковувати над тим, про що думала вишивальниця у ті важкі, доленосні для людей та країни часи.
Виставка «Рушник довжиною в життя» працюватиме до 1 вересня. Лучани та гості міста можуть відвідати виставку у будні з 09:00 до 17:00.
