Михайло та Олександр Кононовичі в Солом'янському суді Києва (зліва направо), 26 листопада 2024 року
З 2022 року в Києві судять лідерів «Ленінської комуністичної спілки молоді України» братів-близнюків з Луцька Михайла та Олександра Кононовичів.
До повномасштабного вторгнення вони роками закликали боротися з «фашистським режимом», який з’явився після «державного перевороту» у 2014 році, та виступали за зближення з Росією та Білоруссю. У березні 2022 року СБУ оголосила їм підозру у «закликах до насильницького захоплення влади» та «змові на вчинення таких дій». Слідство вважає, що брати закликали до незаконних дій у фейсбуці, а наприкінці лютого 2022 року збирались захопити будівлю Дніпровської районної адміністрації в Києві й «домовитися про співпрацю з російськими військовими».
Самі брати відкидають усі обвинувачення. За їхніми словами, справа проти них сфабрикована: в їхніх постах у фейсбуці немає закликів до насильницької зміни влади, а спроба захопити Дніпровську адміністрацію — це вигадка СБУ. Кононовичі стверджують, що після затримання їх жорстоко катували. Уже майже три роки комуністичні партії у десятках країн влаштовують акції на підтримку братів.
У вересні минулого року у Кононовичів вже вдруге змінився суддя, і їхню справу мають втретє розглядати спочатку. «Ґрати» розповідають історію братів-комуністів.
«Поставили на кін життя за спротив народів Донбасу»
5 червня 2022 року у Римі близько десяти молодих людей зібралися біля Колізею та розгорнули баннер «Свободу братам Кононовичам та всім політв’язням в Україні». Це були активісти «Rete dei Comunisti» — невеличкої італійської молодіжної комуністичної організації.
«Ми хочемо передати послання солідарності та боротьби братам Кононовичам, двом молодим комуністам та антифашистам, які були викрадені та піддані тортурам українськими спецслужбами в березні, і сьогодні про них немає жодних новин. Вони поставили на кін життя за спротив народів Донбасу та антифашистів проти воєнної агресії Києва та антинародної політики путчистів щодо всіх українських трудящих», — йшлося в заяві на сайті італійських комуністів.
Пікет організації «Rete dei Comunisti» на підтримку братів Кононовичів у Римі, 5 червня 2022 року. Фото: «Rete dei Comunisti»
Михайло та Олександр Кононовичі, про яких вони писали, — це брати-близнюки з Луцька. Зараз їм по 44 роки. У 97-му році, коли їм було 17, вони вступили в Компартію України. Пізніше разом закінчили Львівську академію сухопутних військ, відслужили по 10 років у Збройних силах, звільнилися та повернулись працювати в КПУ.
Коли почався Євромайдан, вони були лідерами Комсомолу на Волині. Тоді брати розкритикували протести за підписання асоціації з ЄС та на противагу організували в Луцьку автопробіг з прапорами Росії та Білорусі на «знак єдності слов’янських народів».
Наприкінці лютого 2014-го луцький «Правий сектор» розгромив місцевий офіс КПУ. А через кілька днів Євромайдан переміг. КПУ, яка до цього була в коаліції разом з «Партією регіонів», втратила владу та вплив. Новий уряд взяв курс на засудження радянського режиму та відразу заявив про плани заборонити Компартію. Проте Кононовичі залишилися вірними КПУ, пішли на підвищення, переїхали в Київ і розгорнули бурхливу діяльність. У 2014 році Михайло став головою центрального комітету Комсомолу, а Олександр — головою відділу з ідеології. У численних публічних заявах Кононовичи казали, що в країні перемогла «революція огидності», відбувся державний переворот та вставлено «нацистський та бандерівський режим».
Війну на Донбасі, яка почалась згодом, брати називали громадянською та «розв’язаною Заходом та олігархами». У листопаді 2014 Кононовичі зібрали і відвезли гуманітарну допомогу в Луганськ, який тоді вже був під контролем проросійських сепаратистів.
«Лякаючи весь світ невизнаними «ДНР» і «ЛНР», українська хунта забуває, що давно перетворилася на напіввизнане «Косово», де живуть за принципами терористичних світових формувань, але зате визнаних заходом», — писав Михайло.
З подібними заявами Кононовичі не раз виступали в тому числі на ток-шоу російських федеральних каналів НТВ та «Россия». Активність братів не пройшла повз уваги влади.
У 2015 році СБУ відкривала проти Кононовичів кримінальні провадження за статтею «сепаратизм», влаштовувала обшуки, але до підозр справа не дійшла. Неодноразово Коновичам діставалося й від націоналістів. Так у 2015 році ультраправі схопили Олександра та силою відвели до офісу СБУ.
У 2016 невідомі в масках побили Михайла в Чернігівській області, де той балотувався в депутати, а у 2018 році в Києві обох братів повалили на землю та побили члени «Національного корпусу». Крім того, філософський факультет Східноєвропейського університету у 2014 році відрахував Кононовичів з аспірантури за «порушення моральних норм поведінки». Проте пізніше обидва поновилися через суд.
Брати Кононовичі у студії російського каналу НТВ на зйомках ток-шоу «Место встречи», Москва, 2018 рік. Фото: сторінка Олександра Кононовича «Вконтакте»
Один з напрямків діяльності Кононовичів пов’язаний з Білоруссю. Вони там народилися та позиціонують себе як членів білоруської громади. Михайло є керівником організації «Сябри Волині» біл. Друзі Волині. У 2021 році під час масових протестів білорусів проти фальсифікації виборів брати активно підтримували Олександра Лукашенка, критикували опозицію та пікетували посольство США в Києві, які, за версію Кононовичів, хотіли «ввергнути їхню історичну Батьківщину в громадянське протистояння».
Напередодні повномасштабного російського вторгнення брати запевняли, що майбутній напад Росії – це вигадка, а в кризовій ситуації навколо України винний «режим Зеленського» та Захід.
«Усіма ЗМІ пройшла інформація, що американці та інші західні посольства евакуюють своїх працівників і громадян – казав Михайло у відеозверненні 17 лютого 2022 року. – У мене побажання, як громадянина України: валіть нафіг із моєї країни! Якщо ви звалите, тут буде мир і спокій. Залишайтеся тільки посольства друзів: Куби, Росії, Білорусії, Китаю, всіх нормальних країн. А усі порадники і нібито хазяї, валіть нахєр!».
«Два дні нас тупо місили в г*вно»
Всупереч прогнозам Кононовичів через вісім днів російські війська повномасштабно вторглися в Україну і почали наступ на Київ. А через два тижні, 6 березня 2022 року, Служба безпеки повідомила про затримання братів. Спецслужба заявила, що у слідства з’явилися дані «про їхню тісну співпрацю зі спецслужбами РФ та РБ».
«Мета посіпак окупантів – розхитати внутрішню обстановку в країні та створити «потрібну інформаційну картинку» для Росії та Білорусі. Наразі їх картинка – це вид з-за ґратів українського ізолятора», – йшлося в офіційному повідомленні СБУ.
Самі Кононовичі кажуть, що їх затримали 2 березня у їхній квартирі в Києві. Брати скаржаться, що працівники спецслужби поводилися протиправно й жорстоко.
«Спочатку ми не знали, хто це. Почули стук у двері, кажуть: «Відчиняйте, а то будемо стріляти через двері». Я підійшов до стіни боком, встав на коліна, відчинив та відразу ліг. Вони забігли і почали стріляти по кутах. Стріляли в багатоповерхівці, таке шоу влаштували, з глузду можна з’їхати! Засунули мені пістолета в рота й почали допитувати. Підійшов старший, який єдиний був без балаклави, каже: «Як він вам відповість? У нього пістолет у роті», — розповів Михайло «Ґратам».
За його словами, працівники СБУ їх побили, зав’язали очі, вивели босоніж і без куртки та посадили в автобус.
«Старший сказав: куртки їм більше не знадобляться», — сказав Михайло.
«Привезли нас до Дніпра, і кажуть: зараз у воду викинемо, — додав Олександр. — Потім вони переговорили між собою, і, як я зрозумів потім, повезли нас на підвал на Аскольдов провулок Ізолятор в будівлі СБУ в Печерському районі Києва».
Михайло та Олександр Кононовичі в Солом’янському суді Києва (зліва направо), 26 листопада 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Братів посадили по різних камерах. За їхніми словами, перші дві доби працівники СБУ їх постійно били, аби дізнатися про зв’язки з російськими та білоруськими спецслужбами.
«Кожні дві-три години вмикали світло, забігали та п*здили, на чому світ стоїть. Два дні нічого не говорили й тупо місили в г*вно. Через кілька днів я побачив Сашу, брата-близнюка, я його не впізнав», — каже Михайло.
Як кажуть брати, через два дні побиття припинилося і їх викликали на допит. За їхніми словами, під час розмови працівники СБУ наполегливо пропонували підписати зізнання у роботі на Росію. Кононовичі відмовилися. Брати наполягають, що їм нема в чому зізнаватися, і політикою вони завжди займалися за ідею, а не за завданням росіян.
«Вони зрозуміли, що ми не працювали на КГБ та ФСБ. Там би будь-яка людина на себе взяла і смерть принцеси Діани, і будь-що. А потім почали прикривати зад і казали: обмовте товаришів, скажіть, що взяли півтора мільйона за захоплення чогось там», — стверджує Олександр.
«Казали: «Якщо ви це на себе візьмете, ми гарантуємо вам життя, сядете спочатку в тюрму, а потім викинемо вас на обмін». Ми, до речі, від обміну відмовилися», — додав Михайло.
5 березня слідчий оголосив їм підозру у закликах до захоплення державної влади частина 2 статті 109 Кримінального кодексута змові до вчинення цих дій частина 1 статті 109 Кримінального кодексу. У той же день їх офіційно заарештували на місяць. Зазвичай рішення про тримання під вартою ухвалює суд, проте Кононовичів заарештував прокурор.
Він послався на норму Кримінально-процесуального кодексу, яка дозволяє робити це, якщо суди не можуть працювати через бойові дії. Через місяць прокурор знов продовжив їм арешт, а в травні їх вже відвезли до суду. За словами братів, тоді у них вперше з’явився адвокат.
Михайло та Олександр Кононовичі в Солом’янському суді Києва (зліва направо), 26 листопада 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Пізніше захисник подав у Державне бюро розслідувань скаргу від підзахисних на порушення при затриманні та тортури в ізоляторі. У заяві Кононовичі також стверджували, що спецслужбісти вкрали в них золотий годинник і зняли з банківських карток гроші: 74 тисячі гривень в Михайла і 150 тисяч в Олександра.
За словами Кононовичів, ДБР відмовилось відкривати кримінальне провадження за їхньою скаргою. «Ґрати» надіслали до бюро запит щодо заяви Кононовичів, але ДБР відмовилось відповідати на питання, посилаючись на таємницю досудового розслідування. СБУ у відповідь на запит «Ґрат» заперечила, що порушувала права Кононовичів.
«Це підтверджується протоколами затримання, підписаними самими фігурантами, а також їхніми власноруч написаними документами про те, що заяв, зауважень та доповнень щодо проведеної процесуальної дії вони не мають», — йдеться у відповіді на запит, підписаній начальником управління взаємодії із ЗМІ Андрієм Дехтяренком.
За версією спецслужби, братів було затримано не 2 березня, як кажуть вони самі, а 5. У відповіді йдеться, що Кононовичів не тримали в ізоляторі на Аскольдовому провулку, а відразу відвезли до Лук’янівського СІЗО.
«Вони не розуміють, що таке комуністичний інтернаціонал»
Незабаром після затримання Кононовичів у світі почалася кампанія за їхнє звільнення. Комсомол України, який очолює Михайло, входить до складу Всесвітньої федерації демократичної молоді (WFDY). Це міжнародна організація, створена ще у 1945 році, яка об’єднує молодіжні відділення комуністичних партій.
Здебільшого ці компартії — це старі невеликі організації, які поступово втратили вплив після розпаду СРСР та зараз майже не мають підтримки у своїх країнах. Як і в часи Холодної війни, вони вважають своїм головним ворогом «західний імперіалізм» та НАТО. У своїй агітації ці партії, як і Кононовичі, стверджують, що у 2014 році за підтримки Заходу в Україні встановився «фашистський режим».
А повномасштабна війна в Україні, за їхньою версією, також почалася з вини Заходу та НАТО, які «вели проти Росії агресивну політику» та спровокували на вторгнення. Деякі компартії, наприклад, німецька або іспанська, засуджують також і Росію, але все одно вважають головним винуватцем Захід.
Пікет організації «Комуністична молодь Греції» (KNE) на підтримку братів Кононовичів, Афіни, 9 липня 2023 року. Фото: World Federation of Democratic Youth
Арешт Кононовичів світові компартії та «Федерація демократичної молоді» також сприйняли як доказ своєї правоти і того, що Україну не варто підтримувати, бо там переслідують за інакодумство.
«Відповідальність за фізичну недоторканність Кононовичів лежить не лише на реакційному українському режимі, а й на імперіалістичних силах, таких як США, ЄС та НАТО, які його підтримують», — заявила федерація та закликала «антиімперіалістичну молодь підтримати українських товаришів».
Комуністичні організації почали пікетувати українські посольства по всьому світу та влаштовувати інші акції. Наприклад, в серпні 2022 року в Глазго організація «Young Communist League» розгорнула на футбольному матчі клубу «Рейнджерс» баннер «Український уряде, свободу братам Кононовичам зараз». А в липні 2022 року в Мадриді сотні членів WFDY вийшли на демонстрацію і скандували «Kononovych Liberta!» (Волю Кононовичам!).
Акції також відбувалися у Німеччині, Італії, Ірландії, США, Швеції, Пакістані, Чехії, Мексиці, Австрії, Греції, Парагваї, Австралії та інших країнах.
«[Після мітингів] нас перекинули на спецкорпус, щоб ми взагалі зв’язку не мали. Вони ідіоти, подумали, що ми беремо в зеків телефони [і кажемо:] «Алло, проведіть мітинг в Аргентині і Сеулі». Це яким дебілом [треба бути?!] Підсаджують до нас стукачів, які кажуть: «Звідки у вас бабки на мітинги по всьому світу?». Вони навіть не розуміють, що таке комуністичний інтернаціонал. Це який примітив!» — сказав Михайло «Ґратам».
У жовтні 2022 року Солом’янський суд Києва відпустив Кононовичів під домашній арешт. Через пів року суддя знов пом’якшив запобіжний захід: заборонив братам виходити з дому тільки вночі та зобов’язав носити електронний браслет.
Олександр та Михайло Кононовичі роблять селфі поряд із судом, 26 листопада 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Після звільнення Кононовичі згорнули політичну діяльність: більше не ведуть сторінки в соцмережах і тільки інколи записують відеозвернення іноземним товаришам.
У розмові з «Ґратами» вони сказали, що російське вторгення 2022 року стало для них великою несподіванкою. Проте на наше запитання, як вони ставляться до дій Росії, брати не дали прямої відповіді і тільки сказали: «Як нормальні люди можуть ставитися до війни?». І додали, що в розв’язуванні війни, на їхню думку, винувата і Росії, і Україна, оскільки захотіла вступити в НАТО.
Водночас брати стверджують, що виступають за Україну в кордонах 1991 року. Але поки що для встановлення миру та збереження державності, на їхню думку, треба піти на компроміси та територіальні поступки, аби потім колись возз’єднатися з втраченими територіями.
«Як комуністи, які створили кордони 1991 року, можуть бути проти кордонів 91 року? Чому при комуністах Україна була від Харкова до Ужгорода, від Сум до Сімферополя, а зараз ні? І як ми можемо бути сепаратистами, якщо ми це створили?! А ви про*бали!» — сказав Михайло.
«Пишуть казку, за яку мені світить 10 років строгача»
Солом’янський суд Києва почав розглядати справу Кононовичів по суті влітку 2022 року. Прокуратура оголосила обвинувальний акт, в якому було два епізоди.
У першому обвинувачення закидало братам те, що вони опублікували в фейсбуці 13 постів, які, згідно з експертизою, закликають до «насильницького захоплення державної влади».
Зокрема, експерти виявили порушення в таких фразах (вказуємо мовою оригіналу зі збереженням пунктуації так, як фрази вказані в обвинувальному акті):
- «Рада приняла закон об исключительности украинского языка! Язык мой – враг мой! 20 миллионов русскоязычных, чужие у своїй країні!» (25.04.2019)
- «Все исторически справедливо: нет КОМУНИСТОВ нет Украины от Львова до Донецка» (18.07.2020)
- «Украинцы, особенно те, что голосуют за Порошенко, Зеленского, Тимошенко, Авакова, Тягнибока, Кличко, Вакарчука, Турчинова… С чего вы взяли, что буржуазная нацистская Украина будет существовать в границах УССР и с населением 52 мл. населения?» (21.09.2020)
- «18 января 1654 год Переяславская Рада! Україна — це Росія» (18.01.2021)
- «Захватчиков с территории Украины выгоняли всегда с востока! А окупация нашей страны всегда происходила с запада, самим украинцам не справится, впрочем как всегда в истории» (07.02.2021)
- «Украине нужна сильная государственная власть, такая как компартия или на крайний случай «царь батюшка» как Бацька! Или 100% погибель!» (20.01.2021)
- «Нет повести печальнее на свете, чем повесть об украинском суверенитете» (18.04.2021)
- «Ватники не сдаются» (20.04.2021)
Усі ці пости були опубліковані на сторінці Михайла Кононовича, але в обвинувальному акті стверджуються, що брати «обговорювали, узгоджували та публікували» їх разом. Наразі аккаунт Михайла в фейсбуці видалений.
Згідно з другим епізодом у справі, після російського повномасштабного вторгнення брати Кононовичі «розробили план, відповідно до якого мали зорганізувати певну кількість знайомих їм осіб, з якими насильницьким шляхом захопити Дніпровську районну адміністрацію в Києві, змінити її керівництво на осіб, які б переобрали державну владу та домовилися про співпрацю з військовими представниками Російської Федерації».
За версією слідства, 27 лютого 2022 року Кононовичі організували біля Дніпровської адміністрації зустріч «приблизно з 30 невстановленими досудовим розслідуванням особами, яких планували залучити до захоплення».
Михайло та Олександр Кононовичі в Солом’янському суді Києва (зліва направо), 26 листопада 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Кононовичі не визнають вину за обома епізодами. Вони вважають, що всі пости, вказані в обвинувальному акті, не суперечать законодавству і не містять жодних закликів до повалення влади. На думку Кононовичів, у цих публікаціях є тільки оціночні судження та критика влади, за які не можна переслідувати за українським та міжнародним законодавством.
«Це не заклилки, – вважає Михайло. – Заклики – це конкретні дії та конкретна дата та час. Заклики – це, коли ти кажеш конкретно: завтра в 12 будемо робити перше, друге, третє. А це просто абстрактні жартівні під*обки. І вони їх хочуть нам натягнути, як сову на глобус».
Щодо його публікації про Переяславську Раду і про те, що «Україна — це Росія» Михайло Кононович стверджує, що мав на увазі не сьогодення, а часи, коли ухвалювався той документ.
«Я мав на увазі історичні події, на які ніхто вже вплинути не може. На той момент українці за Богдана Хмельницького вважали так. Це в контексті історичних подій, причому тут сьогодення?» – сказав він.
Щодо захоплення Дніпровської адміністрації брати стверджують, що це вигадка слідчого. За їхніми словами, вони нічого подібного не планували та не проводили жодних зустрічей біля цієї будівлі.
«Мені інколи навіть не віриться, що таке може бути. Це я сон якийсь, ідіотізм. Як можна вигадати таку фігню? Просто вигадати! А це людські долі: [в мене] дружина, діти. Калічать долю, пишуть казку, за якою мені світить 10 років строгача з конфіскацією майна. Якщо буду винний, я відповім. Але не видумуйте, не робіть свавілля!» – сказав Михайло.
Справу Кононовичів розглядав суддя Владислав Ріхтер. Він переїхав до Києва у 2022 році після того, як росіяни окупували місто Борзна в Чернігівській області, де працював суддею. Суд під головуванням Ріхтера розглянув усі письмові докази. Але на початку 2023 року Борзянський суд відновив роботу й суддя переїхав додому.
Справу почала слухати спочатку суддя Ганна Сергієнко. З нею суд розглянув два томи справи з дев’ятьох, після чого у вересні 2024 року вона пішла на тривалий лікарняний. Справа перейшла до третього судді — Олександра Воронкіна. Брати Кононовичі стверджують, що все це неспроста, і судді просто не хочуть виносити рішення у політичній справі, в якій немає доказів. Під головуванням нового судді процес рухається дуже повільно.
Михайло та Олександр Кононовичі в Солом’янському суді Києва (зліва направо), 26 листопада 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Слухання відбуваються рідко і часто переносяться. За пів року не відбулося навіть підготовче засідання, суд тільки продовжував Кононовичам строк нічного домашнього арешту. Такими темпами до вироку ще далеко і слухання справи Кононовичів може затягнутися на роки. 25 лютого брати Кононовичі повідомили, що їх затримала поліцейські на вулиці й сказали, що Луцький територіальний центр комплектації оголосив їх у розшук.
Поліцейські доставили їх у Шевченківський райвідділ, але зрештою відпустили «для подальшого з’ясування обставин». Самі Кононовичі тут же записали відео про те, що їх затримали невипадково і «режим Зеленського офіційно хоче відправити їх на війну та вбити». Вони знову звернулися до «Всесвітньої організації демократичної молоді», а також «лівих та антифашистів Європи й США» та закликали до чергових акцій біля посольств України.
