СПОГАД Рувим Миронюк
Лучанину Рувиму Миронюку у жовтні цього року мало виповнитися 26 років, але 30 січня він пішов у засвіти. Хлопець працював барменом у відомому misto.cafe. У нього залишилися мама Наталія, тато Олександр, брати Олександр та Роман.
Про Рувима, його захоплення, мрії, які вдалося втілити в життя та ті, яким не судилося здійснитися, редакції Район.Луцьк, розповіли рідні, колеги та вчителі.
Як розповів молодший на шість років брат Рувима Роман Миронюк, студент медичного факультету ВНУ ім.Лесі Українки, в дитинстві брат любив з ним гуляти і допомагав батькам його годувати.
Рувим зі старшим та молодшим братами
Рувим годує молодшого брата Романа
«Він брав мене за руку і ми з ним весь день могли гуляти на вулиці разом. Він ніколи не лишав мене в дитинстві одного», — розповів Роман.
Рувим навчався у ліцеї №26, першою його класною керівницею була Світлана Помяновська.
«У нього були допитливі очі, від нього за день можна було почути тисячі «чому?» Рувим був настирний, але одночасно позитивний та щирий. До нього завжди тягнулися однокласники, бо він мав навички лідера. Ще він креативно та нестандартно мислив, любив задачі з логічним навантаженням», — розповіла класна керівниця.
Хлопець захоплювався точними науками, завжди брав участь в олімпіадах з математики, але й любив читати.
Рувим Миронюк з однокласниками
Пані Світлана пригадала, як одного разу під час проведення спортивних змагань, в яких Рувим не брав участь, команда класу майже перемогла, але випадково один з учасників підвернув ногу. Тоді, щоб команда не програла, Рувим не вагаючись взяв м’яч і побіг вперед, аби продовжити естафету. Так завдяки Рувиму команда виграла ці змагання.
Рувим з дитинства цікавився музикою, спочатку вчився грати на баяні у музичній школі, у старших класах грав на гітарі, а згодом йому подарували гавайську чотириструнну гітару — укулеле.
За словами Романа, у 10 та 11 класі Рувим був на домашньому навчанні, тоді дуже захоплювався українською мовою і літературою. З цього предмету на ЗНО отримав найвищий бал. Подобалися йому біологія та хімія, бо він хотів стати лікарем.
Після закінчення ліцею Рувим вступив до медичного коледжу, потім рік вчився на фізіотерапевта у ВНУ ім.Лесі Українки. Рувим покинув навчання, бо зрозумів що це не те, чому він хотів присвятити життя.
Чоловік працював барменом у кав’ярні «SOVA», у популярному «ВАR 11», «Хліб.Сіль». Згодом він переїхав на деякий час до Львова, потім повернувся до Луцька. Саме тоді Рувим почав працювати у команді misto.cafe, і з моменту підготовки до самого відкриття, майже весь час проводив там. У кафе він працював старшим барменом. Хоча, за словами колег, не любив, коли його так називали, просив називати «бармен».
Рувим Миронюк
Одна з найулюбленіших книжок Рувима
«Він дуже сильно любив свою роботу, додому завжди купляв спеціалізовані книги, брав участь у професійних конкурсах, проходив курси та навчання», – розповів Роман.
Своїми спогадами про Рувима Миронюка поділився ресторатор, представник управлінської консалтингової компанія ХОРС, яка відповідає за діяльність misto.cafe, Сергій Капацина. До команди кафе суспільного впливу хлопець приєднався з першого дня роботи – у вересні 2024 року.
«Ми з Рувимом знайомі три роки. Він був справжнім професіоналом і щиро захоплювався своєю справою. Він хотів розвивати культуру споживання напоїв у Луцьку, вкладав багато сил та натхнення в реалізацію концепції закладу, в ідею кафе суспільного впливу», – розповів Сергій.
Адміністраторка misto.cafe Катерина Калюжна розповіла, що Рувим був з тих, хто завжди підтримує, вислуховує і допомагає колегам.
«Найбільше запам’яталося те, як ми з ним бралися за будь-які завдання разом, і те, наскільки він мені допомагав. Це не завжди йому це подобалося, але він ніколи не відмовив. Мені треба було трохи пожартувати», – додає вона.
Він був дуже чесним з усіма і ніколи не приховував, чи людина йому подобалася, чи ні. Рувим мав гарне почуття гумору, завжди влучно жартував.
Рувим у misto.cafe
Коли він проводив заходи для гостей кафе, де готував коктейлі, завжди хвилювався і хотів зробити все ідеально, щоб присутні були в захваті.
«Він нас багато чому навчив, передав весь свій досвід», – додала Катерина.
Рувим планував відкрити коктейльну школу, де хотів навчати охочих готувати смачні та правильні коктейлі вдома. Але не встиг.
За доброту, щирість, готовність завжди прийти на допомогу його цінували не лише колеги, а й постійні гості кафе.
«Його відданість, професійність, щира усмішка і людяність назавжди залишаться у нашій пам’яті», – розповів Сергій Капацина.
Дівчина Рувима Софія Мохнар згадує його, як надзвичайно легку, творчу, цікаву особистість.
«Він по-справжньому вмів кохати. Гуляючи Луцьком і Львовом, на кожному кроці, я буду згадувати наші щирі посмішки та розмови про все на світі. Ми були найближчими людьми з спільними планами, цілями, мріями. Частина мого серця і душі завжди буде з ним. І він буде поруч», – розповіла Софія.
За словами брата Романа, Рувим неодноразово казав, що мріє, аби його рідні та друзі були щасливі і у них завжди все в житті вдавалося.
«Щовечора, коли я повертався з навчання, він робив мені каву і розпитував про те, як у мене справи в університеті. Мій білий лікарський халат – його подарунок», – пригадав Роман Миронюк.
Редакція Район.Луцьк висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам з приводу передчасної смерті Рувима Миронюка.
