Наслідки обстрілу Малокатеринівки Запорізької області. Фото: «Новини Донбасу»
Малокатеринівка Кушугумської громади Запорізької області розташована на лівому березі колишнього Каховського водосховища. До обласного центру міста Запоріжжя тут рукою сягнути — менше ніж 20 км. Але тепер село лише за 12 км від фронту.
До повномасштабної війни тут проживало понад 3 тисячі людей, нині вдвічі менше. Проте під регулярними обстрілами російської армії тут залишається близько ста сімей з дітьми, у тому числі й багатодітні сім’ї.
Обстріли, FPV-дрони та КАБи: Чим росіяни обстрілюють Малокатеринівку
Місцева мешканка стоїть біля свого подвір’я. Вікна в будинку позаду жінки забиті ОСБ-плитами, зверху в районі даху синіє великий шматок поліетилену. Нам у серцях розповідає про те, як російські снаряди прилетіли в її житло.
«І гуркіт, і все. І все посипалося. Я ось як сиділа руками голову закрила і все. А чоловік якраз із хати заходив — він упав на підлогу. Його хвилею», — описує активно жестикулюючи місцева мешканка.
Таких частково чи повністю зруйнованих будинків у селі багато. Деякі стоять зовсім без дахів, від деяких залишилися дерев’яні «скелети». Понівечена і місцева церква з маленьким блакитним куполом і православним хрестом на маківці. На тлі — розкурочені ворота, будинки та двори, перетворені буквально на будівельне сміття.
Наслідки обстрілів Малокатеринівки Кушугумської громади. Фото: “Новини Донбасу”
Обстріли Малокатеринівки Кушугумської громади з боку російської армії почастішали цієї весни. Російські військові запускали по мирних мешканцях по п’ять керованих авіабомб за один день. Через терор за останні три місяці громаду покинули півтори тисячі людей.
Голова Кушугумської громади Володимир Сосуновський розповідає це зараз крайнє селище від лінії розмежування — Степногірської громади.
«Селище Малокатеринівка Кушугумської громади потерпає кожного дня від FPV-дронів. Б`ють по інфраструктурі, по мирних мешканцях, по автомобілях. Приблизно десяти автомобілів згоріло, три людини були серйозно ранені. Ну, активність пішла така, — будинків зрозуміло: дахи, вікна. А от останнє було — КАБи. П`ять КАБів прилетіли в центр селища. На відстані десь триста метрів одна від одної. Прикро, люди виїжджають», — каже Сосуновський.
Як люди живуть у Малокатеринівці та чому не їдуть?
Ірина — місцева мешканка виглядає із розбитого вікна свого будинку:
«Нічого не залишилося зовсім — ані дверей, ані вікон. Зі стелі все потекло. Все полопалось, потріскалось… Чоловік дивом залишився живий. Його врятувало те, що він у ванну кімнату зайшов. А так би усе скло в нього полетіло», — згадує Ірина.
З початку літа почастішали російські обстріли Малокатеринівки «Шахедами». Місцеві жителі кажуть: не минає ні дня без дронових нальотів. Спекотна погода посилює небезпеку пожеж після обстрілу. Одну із них спостерігаємо прямо під час фільмування — густий чорний дим валить вдалині. У повітрі пахне закінченням важкого військового літа та гару.
«А сьогодні зранку горіло, видно було. Я ж кажу: дітлахи бігають, не звертають уваги. А я розумію, що, мабуть, десь прилетіло і щось горить. Ну а що зробиш, уже звикли до цього», — розповідає Валентина, зустрічаючи нас у своєму дворі.
У цієї мешканки Малокатеринівки шестеро дітей — три дівчинки та три хлопчики. Молодшому лише шість місяців. Жінка каже, що через обстріли поїхали до Запоріжжя, проте через деякий час родина все одно повернулася додому.
Мешканка Малокатеринівки Запорізької області Валентина з дітьми. Фото: «Новини Донбасу»
«Позаторік виїжджали. Рік жили, назад повернулися, думали, назад все затихло, начебто більш-менш. А воно назад почало, ще гірше. Ну, вже їхати кудись так не хочеться. Набридло, що кудись переїжджати треба. Думаємо, будемо поки що тут, все налагодиться. Сидітимемо чекати, що все буде добре. Що наші хлопці там дадуть — проженуть їх, і будемо тут поки що», — бідкається мешканка.
Старша донька Валентини — Поліна, каже, що під час обстрілів діти сідають за дві стінки, оскільки укриття в будинку немає. Попри те що обласний центр російська армія теж регулярно обстрілює, дівчинка каже, що у Запоріжжі було спокійніше.
«Ну, було там тихо, значно тихіше. Прилітало, але дуже рідко. Загалом спокійно, а тут голосніше. Дрони літають, ‘Шахеди’ літають. Страшно. Не погуляти нікуди, у парк теж не сходиш. Раніше до війни гуляли», — розповідає дівчинка.
Валентина пояснює як на обстріли реагують діти:
«Коли десь далеко бахкає, то вже звикли. А як дрони літають, знають: треба одразу бігти в хату, подалі від вікон. Сісти й почекати, доки пролетить», — каже жінка.
Поки проходимо, щоб поспілкуватися з іншими жителями починає вити сирена. У нескінченних тривогах та російських обстрілах ростуть і троє дітей Алли. Мешканка Малокатеринівки каже, якби не повномасштабне вторгнення Росії, не було б на що скаржитися.
«Дуже близько — страшно. Цілий день і цілу ніч. Якось поки що терпимо, а що робити? Старший взагалі не хоче нікуди їхати: тут друзі, 15 років тут прожив. Молодших, буває, забираю, якщо дуже голосно: їдемо до Кушугума, там у кумів на ніч переночувати. А так бояться. Коли дуже близько бахкає, тільки дрон: ‘Мамо, ууууу!'”», — каже жінка.
Алла просить маленьку дочку, що сидить у неї на руках, показати тьоті як летить дрон. І світловолоса дівчинка в милій жовтій маєчці з ромашками відразу вимовляє: «Вууууууу!». У цей момент на очах Алли виступають сльози.
Мешканка Малокатеринівки Запорізької області Алла із донькою на руках у дворі свого будинку. Фото: «Новини Донбасу»
З дому виходить мама Алли, жінка похилого віку — Лідія Олександрівна. Вона допомагає з онуками. Один із її синів Алли загинув на фронті ще у 2015 році. Розповідаючи про сина і про те, що їм доводиться переживати зараз, жінка теж починає плакати.
«Гучно стало останні два місяці. А тепер узагалі кожен божий день. Раніше було раз на три дні чи раз на тиждень — ‘побахкають, погухають’. А зараз і літаки над нами летять. Як пролітають — будинок тремтить. Ну, то наші літаки. Полетять туди, їх бахнуть, і вони тоді вже починають нам давати здачі», — розповідає Лідія.
На цей час у Малокатеринівці залишається двісті дітей, що вдвічі менше, ніж до повномасштабної війни. Основний аргумент для батьків залишатись тут — високі ціни на оренду житла у безпечніших місцях країни.
