Фото, передані «Новій Європі» українцями, що застрягли на КПП Верхній Ларс
На російсько-грузинському прикордонному пункті Верхній Ларс із червня триває гуманітарна криза.
За даними журналістів, волонтери підтвердили їм, що у підвальному приміщенні станом на 17.07.2025 утримували близько 90 українських громадян, які видворені з російських центрів тимчасового утримання. Серед них є як колишні ув’язнені, які відбули покарання на території РФ, так і депортовані з окупованих територій за відмову отримувати паспорт або співпрацювати з місцевою владою.
Люди фактично позбавлені доступу до свіжого повітря, нормальної їжі та своєчасної медичної допомоги. Більшість із них не мають документів, що дозволяють виїхати за кордон. Грузія та Молдова відмовляються пропускати українців без закордонних паспортів через свою територію. Видання «Нова газета Європа» повідомляє розбиралася в ситуації.
Сон за змінами та відсутність повітря
У розпорядженні «Нової-Європа» опинилося відео з підвалу на КПП Верхній Ларс. На ньому видно, як десятки чоловіків утримуються у тісному підвальному приміщенні без вікон. На підлозі впритул розкладені матраци та особисті речі.
— Я назвала б це концтабором. Ну от Освенцим, чесно, — заявляє у розмові з «Новою Європою» Ганна Скрипка, юристка організації «Захист в’язнів України».
У підвалі на Верхньому Ларсі зараз утримуються приблизно 90 осіб, серед яких семеро жінок, розповідає «Новий-Європа» Марія Бєлкіна, керівниця волонтерської організації Volunteers Tbilisi, яка займається допомогою українським біженцям.
Чоловіки перебувають у тій частині підвалу, що виходить на російську територію. Жінок тримають в окремому крилі приміщення з виходом на грузинську сторону. Воно виглядає пристойніше, але все ще залишається далеким від комфортних умов.
— Умови у них теж далекі від комфортних, сидять у дуже маленькій кімнаті, немає плити. Якщо ми готуємо їжу, то ми і на них теж розраховуємо. Бракує їжі, ліків та людського стосунку, — розповідає 32-річний Микита Челпанов, один із застряглих на кордоні.
— Жінки скаржаться, що їх дуже рідко випускають у туалет. Кімната закрита, її не провітрюють. Вони вже в нас просили дати їм бодай відро. Жінки потребують прокладок, вони не можуть вийти помитися, — звертає увагу Скрипка.
На вулицю українців, які утримуються в підвалі, випускають, аби забрати у волонтерів речі першої необхідності, уточнює Челпанов.
— Буквально день тому нас почали виводити на прогулянку у бік російського кордону. Виводять по троє людей на п’ять хвилин — погуляти на такому п’ятачку.
Бєлкіна наголошує, що умови утримання у підвалі жодним чином не відповідають навіть базовим правам людини.
— Там люди зараз сплять у кілька змін, середня триває чотири години. Місця категорично не вистачає: там у кращому разі 20 спальних місць. І люди справді починають божеволіти, — каже активістка.
За крок від туберкульозу
Організація Volunteers Tbilisi, яка вже два роки доставляє на Верхньому Ларсі гуманітарну допомогу нужденним, привезла українцям ліки, їжу, предмети гігієни та одяг. Волонтери також допомогли організувати кухню, надавши необхідне обладнання для підвалу.
Фото, передані «Новою-Європа» українцями, що застрягли на КПП Верхній Ларс
Бєлкіна у розмові з «Новою-Європа» порівнює діяльність Volunteers Tbilisi з Червоним Хрестом, який «вперше за два роки привіз одну партію гуманітарної допомоги». За словами волонтерки, міжнародна організація обіцяє «якось допомогти».
Поки що ніхто з волонтерів не зміг потрапити до самого підвалу. Бєлкіна припускає, що Червоний Хрест міг би отримати дозвіл за наявності запиту. «Нова-Європа» звернулася з питаннями до грузинського Червоного Хреста, але поки що не отримала відповіді.
Гуманітарна криза посилюється тим, що в такій тісноті легко можуть поширюватися різні захворювання. Бєлкіна попереджає, що існує великий ризик поширення туберкульозу.
— Якщо це станеться, то я, чесно кажучи, не уявляю, що відбуватиметься далі. Де знайти інфекційну клініку на 90 людей? А ще хтось це має оплачувати. Тут люди після багатьох років у місцях позбавлення волі або в центрах тимчасового тримання і не отримували раніше медичну допомогу. Треба сказати, що Грузія зараз досить ліниво надає допомогу. Швидка приїжджає, щось робить, але більше на вигляд. На жаль, більшість людей, які потребують госпіталізації, не госпіталізовані. Їм на місці надають дуже базову допомогу та кажуть чекати, — розповідає волонтерка.
Челпанов, який до 16 липня перебував у підвалі вже тиждень, повідомив, що напередодні швидка забрала звідти літню людину, паралізовану на одну частину тіла після інсульту.
— Швидка спочатку його забрала, потім привезла назад, а потім знову забрала в реанімацію. А сьогодні знову повернули. Він уже однією ногою, на мою думку, в могилі. Вони його мучать, возять туди-сюди. Ми навіть скинулися, хто чим може, щоби його залишили в лікарні, — каже він.
За словами співрозмовника «Нової-Європа», серед застряглих у підвалі є людина, яка ходить на милицях і щоразу зазнає великих труднощів з тим, щоб піднятися сходами до туалету. Також є людина із цукровим діабетом, якій постійно потрібний інсулін.
— Усі потроху хворіють, у всіх болить голова, тиск. Ми сидимо просто у підвалі, тут немає вентиляції, дуже сиро. Готуємо у цьому ж приміщенні. Тобто ви уявляєте, в кімнаті, яка розрахована на 20 осіб, живе 90. Зі стелі вода капає, конденсат. На підлозі спати можна було б, але ніхто не спить, бо вода довкола. Коротше жахливо. Тому хворіють усі, кашляють, чхають, нежить, температура, — бідкається Челпанов.
Застрягли на КПП Верхній Ларс українці звернулися до міжнародних організацій та правозахисників з проханням про гуманітарну допомогу та юридичну підтримку. “Нова-Європа” публікує його цілком.
Повний текст звернення
«Ми, депортовані з України, опинилися у пастці на кордоні з Грузією у Верхньому Ларсі. Умови, в яких нас тримають, просто нелюдські та небезпечні для життя. Нас розмістили у якихось технічних приміщеннях, де немає вентиляції, вогкість та задуха. Люди перебувають у важкому стані, багато хто хворіє. А найстрашніше — серед нас є люди із серйозними інфекційними захворюваннями, включаючи туберкульоз та гепатит. У таких умовах ризик зараження надзвичайно високий, і це є загрозою для всіх нас. Тут немає елементарних зручностей: ні спальних місць, ні нормальних туалетів, ні доступу до чистої води. Зв’язку практично немає. Медичну допомогу нам не надають, ігноруючи наявність інфекційних хворих. До того ж, ми стикаємося з відверто похабним ставленням, часто з націоналістичним підтекстом.
Все це грубо порушує базові права людини. Нас позбавляють права на життя та безпеку, права на гідне поводження, права на медичну допомогу. Нас наражають на небезпеку зараження смертельними хворобами. Нас дискримінують за національною ознакою. Ці порушення закріплені у міжнародних документах, таких як Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, а також, ймовірно, і у законодавстві Грузії. Ми фактично позбавлені волі без жодної правової процедури. Нас утримують в умовах, що принижують людську гідність. Це неприйнятно!
Ми звертаємось до всіх міжнародних організацій, правозахисників, журналістів, Червоного Хреста, «Лікарів без кордонів» — допоможіть нам! Ми вимагаємо, щоб нас почули та вжили негайних заходів для вирішення цієї ситуації. Ми потребуємо гуманітарної допомоги, медичної допомоги, доступу до юридичної підтримки. Ми хочемо, щоб з нами поводилися як з людьми, а не як із біоматеріалом. Ми просимо допомоги в отриманні статусу біженця або тимчасового притулку. Ми просимо світове співтовариство не залишатися байдужим до нашої трагедії».
Жодної ясності у подальшій долі застряглих поки що немає. Українці на кордоні залишаються у незнанні та в очікуванні невідомого.
Фото, передані «Новою-Європа» українцями, що застрягли на КПП Верхній Ларс
Хто утримується у підвалі
На кордоні застрягають кілька категорій громадян України, пояснила Марія Бєлкіна.
Це ті, хто опинився в Росії ще у 2010-х, а потім із різних причин потрапив до в’язниці, але вже відсидів покарання.
Ті, кого вивезли силою на територію РФ з деокупованого Херсона.
Або ті, кого депортували з окупованих територій за відмову отримувати російський паспорт чи співпрацювати з окупаційною владою. Як правило, це пересічні громадяни без судимостей.
– Із 90 застряглих близько 20% – це люди, які не мають жодних судимостей. Або це можуть бути ті, кому довелося відбувати покарання на окупованих територіях просто за те, що вони порушили комендантську годину чи ще щось, — уточнила Бєлкіна.
Ганна Скрипка каже, що Грузія та Молдова відмовляються пропускати депортованих громадян України, прагнучи розділити їх за категоріями залежно від того, за що вони відбували покарання. Однак, на її думку, це не має значення, оскільки ці люди вже понесли відповідальність та відбули свої покарання. Вона також зазначила, що російська судова система далеко не завжди справедлива і серед депортованих є люди, засуджені незаконно.
Співрозмовниця «Нової-Європа» наголосила, що серед депортованих є й особи, яких позбавили громадянства, люди, які ніколи не сиділи у в’язниці, а також жертви військових злочинів — ті, хто пережив тортури під час окупації та етапування у російські колонії.
— Є засуджені за крадіжки та є ті, хто пройшов громадські роботи. Я не говорю, що там зовсім немає за важкими статтями — можливо, є, — додала вона.
При цьому Скрипка навела приклад чоловіка, який ще до початку повномасштабної війни приїхав до Росії на заробітки, влаштувався кур’єром, але виявився обманом втягнутим у торгівлю наркотиками, залишившись без документів. — Вважається, що це найважча стаття. Грузія та Молдова трактують це як те, що вони там наркодилери, — пояснює вона.
16 липня заступник міністра внутрішніх справ Грузії Олександр Дарахвелідзе заявив , що країна відмовляється впускати на свою територію депортованих з РФ українців, оскільки ” вони вчинили злочини ” , ” у тому числі тяжкі та особливо тяжкі “. За словами заступника начальника грузинського прикордонного пункту «Дарьялі» Луки Пааташвілі, в’їзд цих людей до країни «безпосередньо пов’язаний із загрозою вчинення ними подальших злочинів».
« Йдеться приблизно про 80 людей. На даному етапі їхній стан нормальний, і вони чекають. Чи є вони громадянами України, не уточнюється, оскільки вони не мають необхідних документів», — сказав він.
Бєлкіна з Volunteers Tbilisi у розмові з «Новою-Європа» наголошує, що як мінімум 34 особи мають підтвердження від посольства, що вони — громадяни України.
За оцінками правозахисника, який побажав залишитися анонімним, ще приблизно 800 осіб перебувають у центрах тимчасового утримання іноземних громадян із уже одержаним на руки рішенням про видворення з території РФ. Волонтери побоюються, що всіх цих людей можуть одночасно відправити на російсько-грузинський кордон.
Ситуація із документами
Грузія відмовилася впускати депортованих Росією.
Правозахисник розповів «Новій-Європа», що спочатку Грузія все ж таки приймала деяких українців, але, за чутками, з кимось із них сталися «якісь інциденти». Після цього, згідно з такою версією, країна дозволила використовувати свою територію лише для транзиту.
— Єдиним маршрутом для цих людей була Молдова. Тепер, наскільки я розумію, Молдова почала також ставити питання, на які немає відповідей, — розповідає правозахисник.
Фото, передані «Новою-Європа» українцями, що застрягли на КПП Верхній Ларс
Про те, що з 1 липня Молдова перестала впускати депортованих Росією українців без закордонного паспорта, 4 липня повідомили правозахисники з проекту APUS.
Скрипка із «Захисту в’язнів України» у розмові з «Новою Європою» уточнює, що країна не готова впускати українців із простроченими документами, а також із судимостями.
Не у всіх, хто застряг на Верхньому Ларсі, немає документів на руках. Деякі українці, розповідає «Новий-Європа» Челпанов, володіють закордонним паспортом, що діє, і квитками, купленими на власні кошти. Проте їм повідомили, що квитки згоріли.
— Днями, на мою думку, четверо людей забрали [з підвалу] з чинними закордонними паспортами. Один із них зателефонував до поліції і поскаржився, що його утримують із документами. Поліція погодилася, що це є незаконно. У результаті прийшов начальник нашого «закладу», один із грузинських прикордонників, і сказав тим, хто має закордонний паспорт, купувати [нові] квитки, — каже співрозмовник «Нової-Європа».
Фото, передані «Новою-Європа» українцями, що застрягли на КПП Верхній Ларс
Як вирішити проблему?
Волонтери та правозахисники, які допомагають українцям на російсько-грузинському кордоні, вважають найдієвішим та найшвидшим способом вирішити проблему відкриття гуманітарного коридору через Молдову. Переговори з Кишиневом тривають уже понад два тижні.
— Наше завдання, щоб Молдова знову відкрила шлях та пропускала людей через свою територію. Для цього потрібне забезпечення спецтранспортом та повноцінним конвоєм з українського боку, щоб вона контролювала процес з моменту, як люди прилітають до Кишинева, і до моменту, як вони опиняються всередині України, — каже Бєлкіна.
Грузинський телеграм-канал Tbilisi Life зазначає , що у Тбілісі існує депортаційна в’язниця, де є базові умови: вода, триразове харчування, медицина. Активісти вважають, що влада країни могла б створити тимчасовий табір для депортованих українців, якщо не готова їх впустити.
«Нова-Європа» звернулася за коментарями до МВС Грузії, посольства України в Грузії та до уповноваженого Верховної ради України з прав людини, а також до МЗС Молдови.
Правозахисниця Ганна Скрипка, яка перебуває у Києві, вважає, що «Україна насамперед має вирішувати проблеми своїх громадян», у тому числі в гуманітарних кризах на кшталт нинішньої.
— Особи понад 34 особи підтверджені через посольство, але їх все одно не вивозять. Посольство готове видати їм посвідчення на повернення в Україну, звані білі паспорти. Але не видає їх, бо немає [гуманітарного] коридору та людей нікуди везти, — пояснює Скрипка.
Микита Челпанов, що застряг на кордоні, розповідає, що його мама вже тиждень чекає відповіді від українського омбудсмена.
— Я прожив усе життя у Луганську. Сидячи у в’язниці у Тюмені, я відмовився від російського паспорта, хоча мені його пропонували неодноразову кількість разів. Я від нього відмовився, бо хотів потрапити додому в Україну. В мене батьки живуть в Україні. У результаті виходить, що моя країна, яку я не зраджував, мене покинула. Якби Україна хотіла нас забрати, вона б забрала. До нас ніхто сюди не приїхав подивитися, як ми живемо, — розповідає він ( стилістика збережена. — Прим. ред. ).
Після відбування терміну у Тюмені Челпанова перевезли до міграційного центру, де він провів два місяці. Потім його доставили до Москви, потім до Владикавказу і, нарешті, відправили на прикордонний перехід Верхній Ларс. В’їзд до Росії йому заборонено на десять років.
— Ми самі хотіли, щоби нас вислали з російського боку. Ми самі говорили про те, що нам будь-яка дорога личить. Російська сторона нас запевняла, що жодних проблем не буде, що нам встановлять особи і ми поїдемо далі, — каже Челпанов.
За словами українських правозахисників, із якими співпрацюють волонтери з Volunteers Tbilisi, зростання кількості депортацій пов’язане зуказом Володимира Путіна. Згідно з ним, до 10 вересня 2025 року всі українці мають або легалізувати свій статус, або виїхати з Росії. Відповідно чим ближче термін, тим більше депортацій.
Раніше депортованих Росією українців вивозили не лише до Грузії, а й через пункт Колотилівка до Сумської області. Після початку боїв у Курській області цей коридор закрили. З 2023 року частину українців вивозили через Латвію та Казахстан. Поодинокі випадки були через Білорусь, але основним пунктом для депортації колишніх ув’язнених залишалася саме Грузія.
АВТОРКИ: Тетяна Ковтун, Софія Каневська
