Понеділок, 14 Липня, 2025

Війна

Новини Донецьк

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Російська та білоруська пропаганда в унісон експлуатують тему демографії в країнах Балтії, перетворюючи реальні виклики — еміграцію, старіння населення та відкладене батьківство через кар’єру — на інструмент дискредитації. З одного боку, вони б’ють у вразливу точку, багаторазово перебільшуючи масштаб проблеми. З іншого — спотворюють дані й замовчують власну статистику. Наприклад, зростання чисельності населення в Литві, Латвії та Естонії за останні роки й зменшення цього показника у власних країнах. У складній і комплексній проблемі «Нова газета.Балтія» розбиралася за допомогою експертів.

Зворотний тренд: більше людей приїжджає, ніж виїжджає

Основний наратив російської та білоруської пропаганди зводиться до заїждженої платівки: за радянських часів Литва, Латвія та Естонія процвітали, а щойно вийшли з СРСР, одразу почалися біди — промисловість занепала, народжуваність знизилася, смертність зросла, люди з країн Балтії стали виїжджати у пошуках кращого життя.

Як часто буває, маніпулятивна риторика ґрунтується на частковій правді, з якої конструюється вигідна їй картинка, не порівнюючи ситуацію із загальноєвропейськими тенденціями, не наводячи контекст і замовчуючи власні проблеми. У цьому сенсі пропаганда, наче розстроєний рояль, грає на тонкій струні демографічної тривоги — тільки не щоб зворушити, а щоб якнайгучніше сфальшивити.

Рупори Кремля й офіційного Мінська переконують свою аудиторію, що еміграція почалася одразу після розпаду СРСР. Насправді — ще наприкінці 1980-х. Особливо різким був відтік із Литви в 1989-му, коли за один рік із країни виїхали 27 тисяч осіб. Це зовсім не в’яжеться з тезами пропаганди — де-юре СРСР проіснував ще два роки.

А в нинішньому контексті рупори Кремля «забувають» згадати, що за останні роки більше людей приїжджає до країн Балтії, ніж виїжджає. На це значною мірою вплинула війна в Україні, розв’язана Росією. Але тренд сформувався раніше: в Естонії приріст населення спостерігається з 2015 року, у Литві — з 2019 року.

Один важливий факт, який ігнорують пропагандисти РФ та РБ: емігранти з країн Балтії не розривають зв’язків із батьківщиною, а продовжують брати участь в економіці. У 2023 році грошові перекази до Литви склали близько 900 мільйонів євро. А ще громадяни цієї країни останнім часом стали активніше повертатися додому. Цьому сприяє національна програма, яка діє вже кілька років.

«Литва за останні десятиліття пережила кілька хвиль еміграції, — говорить доцент Університету Вітаутаса Великого Анджей Пукшто. — Одна з найбільших відбулася після вступу до Євросоюзу. Вона тривала до 2018—2019 років. А тепер тренд змінився: більше громадян Литви повертаються з-за кордону, аніж залишають країну. Невеликий, але успіх, яким треба пишатися».

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Доцент Університету Вітаутаса Великого Анджей Пукшто. Фото: Milosz Festival, Facebook

Фахівці зазначають: раніше мотивом для еміграції переважно були економічні причини, а зараз дедалі частіше — соціальні. Серед причин для від’їзду литовці вказують невдоволення політиками й бюрократією. Розрив між великими містами (Вільнюсом, Каунасом і Клайпедою) та регіонами — ще одна проблема.

«Одне із завдань нинішнього уряду — це створення Міністерства регіонів, — нагадує Анджей Пукшто. — Я вважаю, що більше уваги до провінції дозволить зміцнити соціальну політику й підвищити якість життя та привабливість невеликих населених пунктів».

Більше половини литовських сімей виховують одну дитину

У 2023-му, порівняно з 1990-м, жителів Литви стало менше на 850 тисяч. За даними ООН, два роки тому населення країни становило 2,841 мільйон (у 1990-му — 3,691 мільйон). Причина не лише в трудовій еміграції, а й у зниженні народжуваності. З 2018 року цей показник скоротився майже на третину. Зараз на тисячу жителів припадає 7,5 народжень (в Естонії — 8,1, у Латвії — 7,6).

Динаміка така: у 1990 році в Литві народилося 57 тисяч дітей, у 2000-му — 34 тисячі, у 2010-му — 32 тисячі, у 2020-му — 25 тисяч. Понад половину сімей виховують одну дитину, у 37% — двоє дітей, у 7% — троє й більше.

Виправити цю ситуацію намагалися попередні уряди: то орієнтувалися на німецький досвід, підвищуючи дитячі виплати й намагаючись зробити житло для сімей більш доступним; то робили ставку на скандинавську модель, допомагаючи жінкам після пологів якнайшвидше повертатися на ринок праці.

«Немає одного правильного рецепта, — вважає Анджей Пукшто. — Якби достатньо було соціальної підтримки, то найвища народжуваність спостерігалася б у Швеції й Норвегії. Але там теж криза. Попередній уряд Польщі наполягав на забороні абортів, одночасно ввів виплату на кожну дитину. Але це не підвищило народжуваність, хоча часу минуло достатньо».

Конструкт суспільства в Європі змінився за останні роки. Молоді люди роблять ставку на кар’єру, а сім’ю й дітей заводять усе пізніше й пізніше. Середній вік народження дитини в країнах Балтії теж помітно зсунувся: якщо в 1990-х він становив 25–26 років, то зараз — 30–31.

«Є одне але: російська й білоруська пропаганда не згадують, що це загальна проблема для всього європейського континенту, — звертає увагу Анджей Пукшто. — Велика Британія та деякі інші країни підтримують чисельність населення лише завдяки припливу мігрантів».

Як повідомляє Євростат, два роки тому в середньому на тисячу жителів Євросоюзу припадало 8,2 народжень, що приблизно відповідає ситуації в країнах Балтії. Найнижчі показники — в Італії (6,4), Іспанії (6,6) та Греції (6,8), однак у цьому випадку пропагандистська машина Кремля мовчить.

Литва планомірно вживає заходів, щоб змінити вектор демографічного розвитку. Буквально днями були прийняті зміни до податкового законодавства, серед яких — пільги для сімей із дітьми. Також пропонується збільшити виплати, запровадити безкоштовне харчування для школярів молодшого віку, зробити більш доступною програму допомоги для пар із безпліддям.

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Зображення: Canva

Цікава ініціатива із Сейму: надати сім’ям важелі впливу, щоб вони безпосередньо брали участь у вирішенні питань місцевого самоврядування, висловлювалися на теми освіти, охорони здоров’я. За задумом, це має допомогти знизити рівень відчуженості, підвищити громадянську активність і дати людям реальні інструменти для впливу на середовище, в якому ростуть їхні діти.

Окреме й складне питання — доступність житла. Це також впливає на рішення про народження дитини й часто стає одним із факторів еміграції. Не було дуже зрозуміло, яке рішення запропонують соціал-демократи, які зараз при владі. Але, схоже, вибір упав на податкову політику — останні зміни можуть змусити власників кількох квартир виставляти їх на продаж, що вплине на кількість пропозицій на ринку й, відповідно, на зниження вартості квадратного метра.

Кількість жителів віком 80 років і старше зросла в усіх країнах Євросоюзу

Якщо уважно аналізувати інші демографічні показники в країнах Балтії, то стає зрозуміло, що жодної катастрофи немає. Щільність населення в Литві — 46 осіб на квадратний кілометр, у Латвії — 30, в Естонії — 32. Водночас у Норвегії — 15, у Фінляндії — 18, у Швеції — 26.

Як зазначають експерти, рівень щільності населення залежить від низки факторів, зокрема географічних особливостей, близькості до центру континенту, логістичних шляхів, клімату й багатьох інших: «Нинішні показники для країн Балтії цілком природні».

За кількістю населення Литва, Латвія та Естонія також не на останніх позиціях у Євросоюзі. 2023-го країни Балтії за цим показником у кілька разів випереджали Мальту (563 тисячі осіб), Люксембург (672 тисячі) та Кіпр (934 тисячі). Знову ж таки держЗМІ Росії та Білорусі таких незручних порівнянь не проводять.

Старіння населення — чергова загальноєвропейська тенденція. Зараз понад 40 тисяч литовців щороку досягають 65-річного віку, а на ринок праці виходять 26 тисяч осіб. При цьому понад 80 тисяч пенсіонерів продовжують працювати.

Водночас довголіття — це свідчення підвищення якості життя. У Латвії середня тривалість життя в 1990 році становила 70 років, зараз — 76, у Литві — 71 і 76, в Естонії — 70 і 79 років відповідно. За останні двадцять років кількість жителів віком 80 років і старше зросла в усіх країнах Євросоюзу, а кількість дітей до 15 років знизилася з 16,2% до 14,6%.

Із смертністю ситуація непроста. У 2003 році загальний її коефіцієнт у Євросоюзі становив 10,1 на тисячу жителів і коливався від 9,7 до 10,5 аж до 2019 року. Під час пандемії він досяг 11,9. За останні 20 років у 16 країнах ЄС смертність зросла, у 9 країнах знизилася, залишившись на попередньому рівні лише на Кіпрі й в Угорщині. У 2023-му в Естонії припадало 12,2 смерті на тисячу осіб, у Латвії — 14,7, у Литві — 14,3.

«В умовах суспільства з великою часткою старших людей, роль охорони здоров’я зростає, і литовські політики на це адекватно реагують, — вважає Анджей Пукшто. — Нещодавно піднімалася дискусія, щоб у держполіклініках не стягувалася додаткова плата. Питання соцзабезпечення й охорони здоров’я завжди були козирем соціал-демократів, які ще три роки будуть при владі. Хоча й інші партії розуміють: якщо не буде хорошого пакета соціальної політики, то вони далеко не поїдуть. Але соцдемам це завжди вдавалося особливо добре».

За словами політолога, у Литві вирішенню демографічної проблеми приділяється велика увага. Але, можливо, не все озвучується, як слід би, і іноді ця інформація губиться на тлі крикливої кремлівської пропаганди.

«На всьому пострадянському просторі народжуваність невисока, крім, можливо, центральноазійських країн. Росія — не виняток (8,9 народжень на тисячу жителів, це найнижчий показник за останні двадцять років — прим.), — каже він. — При цьому є інша статистика, яку не почуєш в ефірі російського й білоруського телебачення».

Середня зарплата, низький рівень безробіття, бюджетний дефіцит, обсяг ВВП, публічний борг — економічні показники в Литві дуже непогані. У країну надходять європейські, американські, азійські інвестиції. Це наочно демонструє рівень довіри й вказує на покращення в перспективі соціальної динаміки

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Фото: Самоврядування Вільнюса, Facebook

Доцент Університету Вітаутаса Великого визнає, що для покращення демографічної ситуації потрібен комплекс заходів, а не лише грошове стимулювання:

«Для деяких сімей додаткові 150-200 євро нічого не значать. Але є й ті, кому така допомога — на вагу золота. Важливіше інше: на тлі розмов про міжнародну й військову безпеку ми, здається, прийшли до усвідомлення значення соціальної безпеки».

Навіть за офіційними даними в Росії й Білорусі справи з демографією не дуже. Чого ж хоче пропаганда від країн Балтії?

Російській і білоруській пропаганді слід було б зосередитися на аналізі власної демографічної ситуації. А там — безліч тривожних сигналів, навіть якщо орієнтуватися на статистику ООН. Повторимо, у незалежних дослідників дані, надані РФ і РБ, викликають обґрунтовані сумніви. Раніше білоруська влада була викрита в замовчуванні даних про надлишкову смертність під час пандемії й величезну хвилю еміграції з 2020 року через політичні репресії. А Кремль явно применшує масштаби втечі з Росії після початку повномасштабної війни проти України.

Ось кілька цифр. З 1990 року населення Росії скоротилося на три мільйони, і в 2023-му оцінювалося в 145,6 мільйона. У Білорусі — на один мільйон (9,1 мільйона). У РФ реєструється 8,9 народжень на тисячу жителів (у 1990-му було 13,6), у РБ — 7,1 (13,6). На тисячу росіян припадає 12,3 смертей (у 1990-му — 11,1), на тисячу білорусів — 13,3 (10,6). Середня тривалість життя в Росії становить 73 роки, у Білорусі — 74. Щільність населення в РФ — 9 осіб на квадратний кілометр, у Білорусі — 45.

«Якщо визнати власні проблеми, то пропагандистський наратив перестане працювати, — зазначає експерт із питань дезінформації та пропаганди, заступник міністра культури Литви Віктор Денисенко . — Стане очевидно, що демографічна ситуація та її погіршення актуальні для всієї Європи, а для Росії та Білорусі картина ще тривожніша. Кремлівська пропаганда прагне гіперболізувати реальну проблему, ігноруючи власні виклики. Звідси скрізні кліше на кшталт “прибалтійських вимиратів”».

«Принцип російської пропаганди й дезінформації зводиться до «доказів», що там усе погано, бо країни Балтії обрали західний вектор, розірвавши тісні зв’язки з Росією, — продовжує експерт. — Кремлівський дискурс полягає в тому, щоб провести кореляцію між об’єктивними показниками (невеликою територією й чисельністю населення) та ступенем впливу у світовій політиці».

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Експерт з питань дезінформації та пропаганди, заступник міністра культури Литви Віктор Денисенко. Фото: Олександр Білоусов, Нова газета. Балтія

Як констатує Віктор Денисенко, Литва — не та країна, яка замовчує проблеми, але при цьому Вільнюс став інакше реагувати на інформаційні випади Кремля. Тепер на державному рівні є відповідна система оцінки.

«Якщо постійно відбиватися від великої кількості атак, то жодного ресурсу не вистачить, — звертає увагу він. — Останнім часом алгоритм реагування став більш обдуманим. Адже якщо почати відповідати, то мимоволі посприяєш поширенню наративів».

А навіщо це все Москві? Якщо вони вказують на «помилки», то, може, пропонують свій «шлях вирішення проблеми»?

«Такого не простежується, — каже Віктор Денисенко. — Це насамперед спроба довести хибність західного вектора розвитку. А також створити в суспільстві країн Балтії певну ілюзію. Та частина населення, що сумнівається, може вирішити, що уряд не справляється, а ситуація стає все гіршою й гіршою. Йде накачка, мовляв, пенсію не отримаєш, то навіщо платити податки? Це підрив довіри до власної країни, спроба розхитати суспільство зсередини».

Проте, для абсолютної більшості литовського суспільства ці спроби надто очевидні. Кремль досягає протилежного результату: ще більшої згуртованості й готовності протистояти загрозам.

Білоруська пропаганда більш диференційована й більш радянська, ніж російська

Якщо мотиви Кремля більш-менш зрозумілі, то в чому інтерес білоруської пропаганди, окрім як підтакувати заклятому союзнику? Історик і дослідник білоруської пропаганди Олександр Фрідман вважає, що в офіційного Мінська є кілька причин поширювати маніпулятивні наративи — від примітивної помсти за санкції до дискредитації країн Заходу.

«Білоруська пропаганда використовує наративи не лише про демографічну ситуацію, а й любить згадувати знищення промисловості, низький економічний рівень тощо, — перелічує він. — При цьому ніколи не повідомляє про успіхи. Наприклад, про унікальний досвід цифровізації Естонії. Хоча для всієї Європи це передовий приклад.
Попри загальний вектор, білоруська пропаганда, за спостереженнями дослідника, все ж відрізняється від російської. Вона більш диференційована й більш радянська, коли говорить про країни Балтії»

«У Росії діють більш прямо: мовляв, під час Другої світової війни там були нацисти й зараз такі залишаються. Але у великій кремлівській пропаганді Литва, Латвія й Естонія не заслуговують на увагу. Їм набагато цікавіше вколоти Німеччину чи Францію, — зазначає експерт. — А от у лукашенківської пропаганди більш детальне опрацювання. Говорять, наприклад, що в Литві й Латвії низький економічний рівень, а Паланга й Юрмала в занепаді, бо туди не їздять білоруси й росіяни. Ще в РБ із задоволенням піднімають тему участі литовців, латишів й естонців у нацистських злочинах. Вони підкреслюють це в контексті геноциду білоруського народу (пропагандистська концепція, яку взяв на озброєння Мінськ після 2020 року — прим.). По суті, відбувається інструменталізація історичних фактів. Пропагандисти ставлять знак рівності між нацистськими злочинцями й нинішніми політиками, які не мають жодного стосунку до тих подій».

Одночасно білоруська влада намагається розділити політиків і націю. Це свідома дихотомія: погані правителі й хороший народ.

«Є чітке протиставлення: Білорусь — самостійна держава, сама визначає політику, а от країни Балтії — ні, вони маріонетки в чужих руках, яких використовують, — наводить приклад Олександр Фрідман. — Це відображається навіть у термінології. Мінські пропагандисти люблять використовувати поняття лімітроф (від лат. limitrophus — прикордонний), що означає слабку й залежну від іншої країни державу».

«Вимирати» чи ви все брешете? Яка реальна демографічна ситуація в країнах Балтії

Олександр Фрідман. Фото: Facebook

Очевидно, що це власна проєкція. Але ці прийоми ефективні й вони працюють. Аудиторія білоруських пропагандистських ЗМІ навіть не уявляє реального стану речей у Литві, Латвії й Естонії. Вони справді переконані, що в холоди є проблеми з опаленням будинків, а більшість людей не можуть знайти роботу.

«На країни Балтії акумулюється ненависть. Коли вводяться санкції, то підкреслюється, що це все Вільнюс, Рига й Таллінн. Ці тези укорінюються, і є публіка, в свідомості якої вони залишаться надовго», — підкреслює Олександр Фрідман.

Автор: Олександр Білоусов
За підтримки «Медіамережі»

Інше в категорії

Завантажити ще Завантаження...No more posts.