Президент США Дональд Трамп розглядає можливість обміну рідкоземельних металів України на подальшу військову та фінансову допомогу.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що Київ не хоче «дарувати» Заходу свої запаси, але пропонує взаємовигідну співпрацю, до того ж США мають отримати пріоритетний доступ до родовищ.
Україна ще не розпочала ґрунтовного видобутку рідкоземельних металів — це дорогі процеси, які потребують багатомільйонних інвестицій. Але дослідження вказують на великий потенціал можливого їхнього видобутку.
Крім цього, значна частина родовищ рідкоземельних елементів знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Чи може це стати передумовою для можливої деокупації Донбасу?
Важливий стратегічний ресурс
Президент США Дональд Трамп в інтерв’ю The New York Post заявив, що хоче укласти з президентом України Володимиром Зеленським угоду на 500 млн доларів про доступ до рідкісноземельних мінералів і природного газу в Україні в обмін на гарантії безпеки в будь-якому потенційному мирному врегулюванні.
Вашингтон хоче гарантій повернення своїх інвестицій. А за словами першого віце-президента Торгово-промислової палати України Михайла Непрана, Україна практично не має іншого вибору.
«Ми вже змушені пропонувати наші надра, крім цього в нас немає інших значних ресурсів», — стверджує Непран.
Минулого року Україна пропонувала ЄС і США інвестувати у видобуток урану, титану і літію в рамках «Плану перемоги».
Список металів, які можуть потрапити під угоду зі США, не розкрито. Однак дані гірничодобувної галузі підтверджують, що Україна має значні запаси берилію, цирконію, танталу і фосфорних рідкоземельних руд. В України є родовища 20 найважливіших мінералів, таких як кобальт і графіт. За інформацією інвесткомпанії Horizon Capital, українські запаси важливих мінералів оцінюються в 11,5 трлн доларів.
«У нас є уранові рудники. Це Світловодськ, це Кіровоградська область. Є Житомирська область. Є, до речі, і золоті копальні», — каже Непран.
Інвестиції чи вивезення ресурсів?
Деякі експерти побоюються, що Україна може зіткнутися з банальним видобутком ресурсів без створення переробних потужностей усередині країни, якщо відбудеться якась угода зі США.
Непран побоюється, що може бути найгірший варіант із можливих — без створення замкнутого виробничого ланцюжка.
«Але є й інший варіант, який був би ідеальним для України, коли не просто видобувають літій, а поруч із копальнею будують завод, де роблять літієві батареї. А ще краще на базі Запоріжжя або Дніпра будується завод, де ці літієві батареї ставлять на українські електроавтомобілі, що випускають за ліцензією зарубіжних компаній», — міркує експерт.
Українські родовища корисних копалин недостатньо вивчені. Голова парламентського комітету з фінансів, податкової та митної діяльності Данило Гетманцев заявив, що спочатку потрібно провести аудит і ревізію. І тільки після цього можна проводити подальшу роботу зі США.
Він порушив вельми делікатне питання — хто зараз володіє правом на надрокористування в Україні — держава чи великий бізнес, який зацікавився цими ресурсами раніше.
«Так, для того щоб надати дозвіл на надрокористування його треба мати. Але не секрет, що за 30 років усі дозволи на комерційно цікаві родовища вже роздані «поважним» людям. Настільки «шановним», щоб отримали їх практично безкоштовно. Тобто пропонувати партнерам нічого або майже нічого», — міркує Гетманцев.
Він вважає, що надцінні родовища просто вкрадені в народу України.
«Візьмемо, наприклад, знаменитого і потужного надрокористувача Злочевського*, який продовжує отримувати значний дохід від українських родовищ, розсікаючи теплі хвилі Середземного моря кілем своєї прекрасної яхти Karianna — героїні кількох блок бастерів від українських журналістів-розслідувачів… Скажемо прямо — Злочевський найбільш одіозний, але точно не виняток, адже крадіжка надр — справа “честі” кожного олігарха минулих часів, який поважав би себе», — заявив голова комітету.
*Микола Злочевський обіймав посаду міністра охорони навколишнього природного середовища (пізніше — екології та природних ресурсів) з червня 2010 року по квітень 2012 року. Після цього він став заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Андрія Клюєва, обіймаючи цю посаду до 26 лютого 2014 року.
Наприкінці 2014 року Злочевський покинув Україну, а на початку 2015 року Генеральна прокуратура оголосила його в розшук за підозрою в незаконному збагаченні. Крім того, йому інкримінували можливі зв’язки з газовими схемами.
Восени 2016 року його виключили зі списку розшукуваних.
На початку 2018 року Злочевський, який є власником газовидобувної компанії Burisma Holdings, повернувся в Україну.
13 червня 2020 року директор НАБУ Артем Ситник і тодішній глава САП Назар Холодницький повідомили, що їм намагалися запропонувати хабар за припинення справи проти Злочевського.
У серпні 2021 року стало відомо, що Злочевський передав управління компаніями з видобутку корисних копалин на своїх доньок, Анну і Карину.
Згідно зі словами Гетманцева, питання ревізії всіх родовищ корисних копалин і повернення їх народу є важливим і не повинно залежати від інтересів США або інших партнерів.
Зазначається, що після врегулювання ситуації, родовища можливо і доцільно передати іноземному інвестору з країн-партнерів на взаємовигідних умовах.
«Тому, починаємо з ревізії та аудиту. Готую відповідне звернення на РНБО. Це точно питання нацбезпеки», — резюмував голова комітету.
В ідеалі те, що видобуто в надрах України, має бути перероблено також на території країни. Якщо американські інвестиції підуть на створення заводів, Україна зможе не тільки розвинути промисловість, а й забезпечити робочими місцями ветеранів війни та внутрішніх переселенців.
Росія продовжить воювати проти України, продаючи її цінні метали, якщо її не зупинити
Якщо США та Україна підпишуть договір про військову допомогу в обмін на рідкісноземельні метали, це не означатиме передачу українських надр американським партнерам і безжалісне вивезення цінних копалин, вважає економіст Ігор Чаленко. Йдеться про залучення інвестицій і технологій для видобутку цих ресурсів.
«Стаття 13 Конституції прямо прописує, що надра є власністю народу України. Тому в такому випадку ми говоритимемо про співпрацю… Коли й Україна отримуватиме свою частину прибутку, США зароблятимуть», — вважає Чаленко.
Президент Володимир Зеленський заявив західним журналістам, що Київ не має наміру «віддавати» свої ресурси, а пропонує взаємовигідне партнерство для їхньої спільної розробки.
За його словами, наразі менше ніж 20% мінеральних ресурсів України перебувають під контролем Росії, зокрема близько половини запасів рідкоземельних металів. Частину з них Росія вже може почати передавати своїм союзникам — Північній Кореї та Ірану — в обмін на людей, гроші та зброю.
Крім того, Зеленський нагадав, що Росія, починаючи з радянських часів, має у своєму розпорядженні повну геологічну карту України, оскільки всі відповідні дані було вивезено до Москви після здобуття незалежності 1991 року.
Хто з українських бізнесменів претендує на видобуток літію
Україна має значні запаси літію — ключового компонента для виробництва акумуляторів. Це робить країну потенційно цікавою для таких корпорацій, як Tesla Ілона Маска.
Провідні гравці на ринку — Австралія і Чилі, на які припадає 70% світового видобутку збагаченого літію, згідно з даними Геологічної служби США.
За словами глави Держгеонадр України Романа Опімаха, запаси літію в країні становлять близько 1% від світових або третину від європейських. Точні обсяги даних засекречені.
Сподумен і петаліт — мінерали, які є джерелами отримання літію, що використовується в акумуляторах, електротехніці та хімічній промисловості. Найперспективнішими для промислового освоєння є Полохівське родовище в Кіровоградській області та Шевченківське родовище в Донецькій області. У районі другого бойові дії не припиняються ні на день. Землі поблизу села Шевченка під Великою Новосілкою — буквально стратегічна мета для Росії. Кремль воює не за «русских людей» і «захист їхніх прав», а за ресурси.
Україна поки не веде видобуток літію. До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну дві українські компанії впритул підійшли до початку процесу, хоча до перших продажів їх відділяють роки і сотні мільйонів доларів інвестицій. Російська агресія тільки погіршила ситуацію.
Ще одна проблема — склад українських літієвих руд. На відміну від австралійських і чилійських, вони мають нижчий вміст літію, що ускладнює перероблення.
Ще 2017 року компанія «Укрлітійвидобування», що належить Сергію Табалову, придбала ліцензію на розробку Полохівського родовища в Кіровоградській області за 119 млн гривень.
Компанія «Укрлітійвидобування» інвестувала 20 млн доларів у розвідку Полохівського родовища за підтримки фахівців із Фінляндії, ПАР, Бразилії, Великої Британії та Австралії. За задумом компанії, завод з перероблювання має розташовуватися в одній із країн ЄС і забезпечувати виробництво 20 тисяч тонн карбонату літію на рік. Партнери наполягають, що переробка повинна здійснюватися в Європі, навіть після закінчення війни.
Спробу зайнятися видобутком літію в Україні робив також Михайло Жернов. Його компанія MillStone&Co раніше володіла ліцензією на Шевченківське родовище.
Варто також зазначити, що попит на літій у світі може впасти через розвиток альтернативних технологій. Фахівці дають цьому ресурсу 10-15 років. А потім літієва ера завершиться. На місце літію прийдуть графен або інші інноваційні матеріали.
Захищайте те, у що ви вклали гроші
Крім літію, Україна має в своєму розпорядженні найбільші в Європі запаси титану, критично важливого для авіаційної та космічної промисловості, а також значні поклади урану, використовуваного для енергетики та виробництва ядерної зброї. Багато з цих родовищ розташовані на північному заході України, далеко від лінії фронту, тобто Україні є що запропонувати США вже зараз, не чекаючи перемоги над Росією.
Тема видобутку і заробітку на українських рідкісноземельних металах вигідна США не тільки економічно, а й у плані лідерства у світі, пояснює Ігор Чаленко. Оскільки першість у цій галузі зараз має Китай. І диктує монополію.
Ще одну причину, через яку Україні вигідно укласти таку угоду, назвав Непран.
«Якщо ми хочемо бути захищеним, ми маємо бути у сфері інтересів сильних гравців. Тоді за нас хтось заступиться. Тому що демократія, ідеали свободи це добре. Але історія показала, що дуже часто декларації про права людини залишаються порожнім папірцем, як Будапештський меморандум. А ось вкладені гроші — це найсильніша гарантія того, що про вас будуть турбуватися», — резюмував Непран.
Угода з обміну рідкоземельних металів на зброю може принести Україні стратегічну вигоду, якщо йтиметься про залучення інвестицій і технологій, а не про простий експорт сировини.
