Що принесе другий термін Трампа: на світ чекає хаос чи порядок? Фото: ШІ
«Зміни – це закон життя. Ті, хто дивиться тільки в минуле або теперішнє, неодмінно упустять майбутнє» Джон Кеннеді
«Change is the law of life. And those who look only to the past or the present are certain to miss the future» John F. Kennedy
Після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року світ опинився на порозі серйозних змін. Ми вирішили розібратися, як може змінитися глобальна політика і до чого це призведе. Для аналізу ми вивчили публікації провідних світових видань — Financial Times, The Economist, New York Post і Wall Street Journal, а також думки відомих політологів і міжнародних експертів.
Те, що спочатку здавалося просто гучними заявами Трампа про територіальні претензії до сусідів, поступово перетворюється на реальну політичну програму нової адміністрації. New York Post навіть ввела спеціальний термін «доктрина Донро» — своєрідне переосмислення історичної «доктрини Монро», яка два століття визначала політику США в Західній півкулі.
Для всього світу перемога Трампа і його повернення в Білий дім означають радикальний перегляд звичного порядку речей. Його суперечливі заяви про територіальні інтереси щодо Канади, Гренландії та Панамського каналу створюють небезпечний прецедент.
Уперше за довгий час США, які завжди виступали захисником міжнародного права і суверенітету інших держав, самі стають джерелом експансіоністської політики. Історія показує, що коли провідні держави різко змінюють свій зовнішньополітичний курс, це завжди призводить до серйозних змін у світі.
Досить згадати три схожих випадки: ізоляціоністську політику США в 1920-х, яка послабила Лігу Націй, доктрину стримування часів Холодної війни та односторонній підхід адміністрації Буша-молодшого після 11 вересня. Щоразу такі повороти в американській політиці запускали глобальні зміни у світовій системі. Financial Times у своїй статті «How America First will transform the world in 2025» запропонувала п’ять можливих сценаріїв розвитку подій. Розгляньмо кожен із них.
Перший і найімовірніший сценарій
Перший і найімовірніший сценарій експерти назвали «Новою угодою великих держав». Його суть проста: США, Росія і Китай домовляються про новий розподіл сфер впливу. США зосереджуються на своєму «задньому дворі» — посилюють контроль над Мексикою, Канадою, Панамським каналом і Гренландією. Натомість вони дають Росії та Китаю більше свободи дій у їхніх традиційних зонах впливу. Що це означає на практиці? Для Росії – фактичне визнання її позицій з українського питання і послаблення санкцій.
США, Росія і Китай домовляються про новий розподіл сфер впливу. Ілюстрація: ШІ
Мирна угода щодо України планується без жорстких гарантій безпеки — по суті, закріплюється поточний стан справ. Китай, своєю чергою, отримує послаблення в торгівлі та технологіях, але має більше купувати американських товарів і створити кращі умови для американських компаній.
Цікаво, що США готові навіть послабити підтримку Тайваню — це серйозно змінює баланс сил у регіоні. Якщо цей сценарій реалізується, ми побачимо абсолютно нову систему міжнародних відносин. Замість складної системи міжнародних інститутів і договорів працюватимуть прямі домовленості між великими державами.
Як зазначає Wall Street Journal, такий підхід може серйозно вплинути на глобальні торгівельні потоки та інвестиційні рішення. Компанії та цілі країни вже зараз починають переглядати свої довгострокові стратегії, готуючись до можливих змін.
Другий сценарій експерти назвали «Випадковою війною»
Другий сценарій експерти назвали «Випадковою війною» — і він набагато менш оптимістичний. Тут усе починається з поглиблення розколу між традиційними союзниками через торгівельні війни. У Європі посилюються популістські рухи, які симпатизують як Трампу, так і Путіну, що підриває єдину європейську політику.
І хоча в короткостроковій перспективі це може призвести до тимчасового затишшя в Україні, аналітики попереджають: ризик відновлення воєнних дій тільки зросте, особливо з огляду на ослаблення західної єдності.
Третій сценарій аналітики назвали «Анархією у світі без лідерів»
На відміну від попередніх варіантів, тут немає прямого зіткнення між великими гравцями – США, Китаєм, Росією та ЄС. Замість цього, ми бачимо поступовий розвал чинного світового порядку. Спусковим гачком стає політика «Америка насамперед»: США добровільно відмовляються від ролі світового лідера, але замінити їх нікому.
Жодна країна, ні навіть група країн не може ефективно взяти на себе цю роль. Що відбувається далі? ООН поступово втрачає вплив через постійні суперечки між великими державами. Регіональні лідери починають агресивніше просувати свої інтереси, що призводить до зростання локальних конфліктів. Financial Times наводить приклад Гаїті — як модель того, на що можуть перетворитися деякі держави без ефективної системи міжнародного контролю.
В економіці теж усе не гладко. Торгові війни й протекціонізм США уповільнюють глобальне зростання. Світова економіка починає розпадатися на окремі блоки. Найгірше доводиться країнам, що розвиваються, де посилюються внутрішні конфлікти. Це провокує нові хвилі біженців до західних країн, що водночас тільки посилює популістські рухи, які відкрито виступають проти ліберальної демократії.
Четвертий сценарій отримав назву «Глобалізація без Америки»
Тут усе починається з того, що США запроваджують масштабні протекціоністські заходи та виходять зі Світової організації торгівлі. Wall Street Journal зазначає, що це може повністю змінити характер міжнародної торгівлі та глобальних ланцюжків постачання.
США можуть вийти із СОТ і запровадити протекціоністські заходи. Ілюстрація: ШІ
Але світ не зупиняється. Європейський Союз швидко знаходить нових партнерів – укладає велику торгівельну угоду з Латинською Америкою, посилює зв’язки з Індією та Китаєм. Особливо цікаво розвивається співпраця між ЄС і Китаєм: європейці відкривають свій ринок для китайських електромобілів і «зелених» технологій, а натомість отримують китайські інвестиції в промисловість і неофіційні гарантії стримування Росії.
П’ятий сценарій — найоптимістичніший для США, хоча й неоднозначний для світової демократії — отримав назву «America First процвітає»
У цьому варіанті політика економічного націоналізму США несподівано спрацьовує. В американську економіку хлинули інвестиції, країна зміцнює своє технологічне і фінансове лідерство. Протекціоністська політика Трампа, всупереч усім скептичним прогнозам, робить США ще сильнішими на світових ринках. У сфері безпеки теж відбуваються цікаві зміни.
Під тиском США європейські країни та Японія суттєво збільшують свої оборонні бюджети. Це створює нову систему стримування, яка ефективно запобігає агресивним діям Росії та Китаю. Ба більше, американські економічні санкції серйозно б’ють по китайській економіці, провокуючи там системну кризу.
На Близькому Сході комбінація різних чинників призводить до падіння іранського режиму, що сприймається як велика перемога адміністрації Трампа. Але у цієї медалі є і зворотний бік. Усередині США посилюється політична поляризація, ліберальна опозиція зазнає тиску, деякі політичні опоненти Трампа опиняються за ґратами. При цьому економічні успіхи й рекордні показники фондового ринку використовуються для виправдання цих авторитарних тенденцій.
Який із цих сценаріїв реалізується?
Найімовірніше, як зазначають експерти, ми побачимо суміш різних варіантів. Але вже зараз очевидно, що традиційні союзники США серйозно стурбовані. Європейські партнери, які десятиліттями покладалися на американські гарантії безпеки, спішно переглядають свої оборонні стратегії. Особливу тривогу викликають заяви Трампа про можливий вихід США з НАТО.
Японія і Південна Корея теж починають шукати нові способи забезпечення своєї безпеки. Водночас інші глобальні гравці бачать у тому, що відбувається, нові можливості. Китай просуває концепцію «Спільноти єдиної долі людства» як альтернативу американському світопорядку.
Країни БРІКС сприймають ослаблення американського впливу як шанс створити більш багатополярний світ. Навіть авторитарні режими використовують нову американську політику для виправдання власних дій, стверджуючи, що вона показує справжнє обличчя міжнародної політики, де сила завжди була важливішою за право.
Для України всі ці зміни створюють особливо складну ситуацію
Парадокс у тому, що навіть військові успіхи української армії, які довели ефективність західної підтримки, можуть виявитися недостатніми для досягнення стратегічних цілей. Нова адміністрація США дивиться на український конфлікт виключно через призму своїх національних інтересів, а не як на питання глобальної безпеки. Що ще більше ускладнює ситуацію — це збіг кількох несприятливих тенденцій.
Військові успіхи ЗСУ, які довели ефективність західної підтримки, можуть виявитися недостатніми. Ілюстрація: ШІ
З одного боку, США змінюють свої зовнішньополітичні пріоритети. З іншого — у ключових європейських країнах посилюються євроскептики та праві політичні рухи. У результаті міжнародна підтримка України може істотно ослабнути. У цих умовах Україні необхідно серйозно переглянути свою стратегію безпеки.
Головний принцип — максимальна самодостатність і різноманітність міжнародних партнерств. Що це означає на практиці? По-перше, розвиток власного оборонно-промислового комплексу. По-друге, зміцнення зв’язків із країнами Центральної та Східної Європи, які добре розуміють регіональні загрози і зацікавлені у створенні ефективної системи колективної безпеки.
Але найважливіше — це внутрішня консолідація суспільства. Йдеться не просто про патріотичну єдність. В умовах війни потрібно подолати внутрішні розбіжності та створити єдину стратегію розвитку країни. Це означає ефективний діалог між владою і суспільством, прозорість в ухваленні рішень, формування спільної національної ідентичності поверх місцевих і регіональних відмінностей.
Успіх залежатиме від того, наскільки державні інституції зможуть знайти баланс між мобілізацією суспільства та збереженням демократичних засад, між військовими потребами та боротьбою з корупцією, між необхідністю швидких рішень та забезпеченням прозорості управління.
Майбутнє України, як і будь-якої іншої держави, не є заздалегідь написаним сценарієм. Це відкрита книга, і кожен новий день — це шанс переписати свою історію. У світі, де старі правила перестають працювати, а нові ще не сформувалися, виживання і розвиток держави залежить від її здатності швидко адаптуватися до змін.
Україна, разом з тим, повинна не просто реагувати на те, що відбувається, а навчитися передбачати події та готуватися до можливих сценаріїв заздалегідь. Зрештою, питання не в тому, що на нас чекає в майбутньому, а в тому, наскільки ми готові зустрічати зміни, вміючи не тільки пристосуватися, а й використовувати їх на свою користь.
Автор: Дмитро Білик
