Скрин з відео
5,6 мільйона українців — біженці. 4,6 мільйона — внутрішньо переміщені особи (ВПО). Більшість з них потенційні виборці, які мають право проголосувати на перших повоєнних виборах. Право є, але чи є можливість? Чи розробляє Україна вже зараз алгоритми для залучення своїх громадян за кордоном до виборів. Скільки людей потенційно зможуть проголосувати, якщо нічого не змінити — читайте у статті «Новин Донбасу».
Для ВПО законодавство розроблене
Станом на листопад 2025 року в Україні зареєстровано більше 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб, з них трохи більше 900 тисяч неповнолітні. Тож, виходить, що десь 3,5 мільйони — виборці. Ця цифра буде рости, бо військові дії не припиняються, люди продовжують евакуюватись зі своїх громад. Однак нинішня кількість — це вже дуже багато, але експерти кажуть: щодо голосування переселенців можна буде застосувати законодавчі норми, розроблені ще до повномасштабної війни.
«Коли будуть перші повоєнні вибори, процедури для голосування переселенців будуть такі самі, як це було у 2020 році. Людині потрібно звернутися до Державного реєстру виборців із заявою про зміну виборчої адреси або про тимчасову зміну місця голосування. Наразі процедури не змінені, тобто діють певні строки для подачі заяв», — коментує виконавча директорка ГО «Громадський Холдинг “Група впливу”» Тетяна Дурнєва.
Виконавча директорка ГО «Громадський Холдинг “Група впливу”» Тетяна Дурнєва. Фото: facebook
Вона нагадує: якщо ВПО не планує повертатися до покинутого місця проживання, або це буде неможливим, бо рідні міста зруйновані, та переселенці схочуть обирати місцеву владу в новій громаді, коли це буде можливо, їм потрібно змінити виборчу адресу.
«Це можна зробити онлайн або фізично звернувшись у Реєстр виборців за місцем проживання. Під час дії воєнного стану це зробити неможливо. Але потім звернутися треба буде не пізніше ніж на п’ятий день з початку виборчого процесу», — каже Тетяна Дурнєва.
Якщо ж ВПО схоче взяти участь у загальнонаціональних виборах, а не місцевих, то мова лише про тимчасову зміну місця голосування. Заяву про це треба буде подати не пізніше ніж за п’ять днів до самих виборів. Все це можна буде зробити як онлайн, так і фізично звернувшись у Реєстр виборців за місцем проживання. І тут маємо перший виклик: переселенців стало набагато більше, тож передбачається великий наплив людей у Реєстрі виборців. Варто очікувати черг. Також серед інших викликів щодо голосування переміщених осіб Тетяна Дурнєва називає завчасне інформування, як ВПО можуть проголосувати в громаді, де проживають; перевантаженість дільниць, якщо багато людей змінять місце голосування чи виборчу адресу.
«Відповідно постане необхідність створення додаткових, а враховуючи, що частина виборчих дільниць зруйнована, це ще один виклик», — підсумовує Тетяна Дурнєва.
Вибори президента у Маріуполі в 2019 році. Фото: «Новини Донбасу»
У Польщі у 2019 році зміг проголосувати 1% українців
На відміну від ситуації з ВПО, щодо участі у виборах біженців викликів набагато більше. Головний з них на перших повоєнних виборах — взагалі дати можливість проголосувати всім охочим, вважають аналітики. І тут знову повертаємось до невеликої кількості дільниць, бо за кордоном їх дуже мало.
«У 2019 році на території Польщі, за різними оцінками, проживало 1,5–2 мільйони українців вже тоді. На всю Польщу у нас було чотири виборчі дільниці. В середньому людина мала їхати до своєї дільниці 400–500 кілометрів. Максимальна пропускна спроможність за 12 годин однієї дільниці була приблизно 5 тисяч осіб. Тобто максимальна пропускна спроможність усіх дільниць була 20 тисяч при 2 мільйонах громадян України. Це один відсоток», — згадує громадська активістка, голова ради Фонду Stand with Ukraine, лідерка громадської ініціативи «Євромайдан-Варшава» Наталя Панченко.
Лідерка громадської ініціативи «Євромайдан-Варшава» Наталя Панченко. Фото: facebook
Зазвичай дільниці працюють у посольствах чи консульствах. Ще до повномасштабного вторгнення за кожною було закріплено тисячі людей. Наприклад, у Німеччині, де зараз найбільша кількість українських біженців, лише чотири дільниці — у Берліні, Гамбурзі, Мюнхені та Франкфурті-на-Майні. У Польщі також чотири — у Варшаві, Кракові, Гданську та Любліні. На заході Польщі — жодної. У Чехії, яка наразі третя за кількістю українських біженців, лише дві дільниці — у Празі та Брно.
«Це нереалістично, щоб всі люди мали можливість проголосувати. Навіть половина з них не зможе. Якщо дільнична виборча комісія буде працювати нон-стоп, то проголосує 3–3,5 тисячі людей за день. Більше фізично не пропустять», — коментує заступник керівника програм Громадянської мережі ОПОРА Юрій Лісовський.
Заступник керівника програм Громадянської мережі ОПОРА Юрій Лісовський. Скрин із відео ОПОРИ
Для доволі великих країн, таких як Німеччина, Польща, Франція, де, до речі, була лише одна дільниця — у Парижі, така невелика кількість означає: людям доведеться витратити години тільки на дорогу до місця голосування. Наприклад, від Познані до Гданська — 310 кілометрів.
«Люди розселені, їм треба буде якось добиратись. Уявіть: ви їдете три години в автобусі в один бік на дільницю. Там шалена черга, ви стоятимете в ній цілий день, а потім повертатиметесь якимось автобусом назад. Якщо з вами маленькі діти — стояти з ними в черзі дуже важко», — каже Юрій Лісовський.
А Наталя Панченко згадує: у 2019 році багато людей приїхали на дільницю і не змогли проголосувати, бо їх не було у списках.
«Або черга була п’ять годин, а поїзд назад до міста, з якого людина приїхала, — за чотири години», — розповідає Наталя Панченко.
Вона вважає, що якщо не буде відкрито більше дільниць або не буде запроваджено альтернативний варіант голосування — електронне або поштове — то при чинному законодавстві вибори за кордоном навряд чи будуть проведені. Україна просто втратить людей, які готові брати в них участь, але не зможуть.
Вибори в Україні у 2019 році. Фото: «Новини Донбасу»
Чи можливо створити додаткові дільниці?
У березні в одному з інтерв’ю голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко зазначав, що найбільш реалістичним варіантом для українців за кордоном є створення додаткових виборчих дільниць поза межами посольств та консульств. Аналітики погоджуються: більша кількість дільниць — це хороша ідея, але логістично складна. Як організувати цей процес, хто буде фінансувати додаткові дільниці — це лише кілька запитань, які лежать на поверхні.
«Там, напевно, потрібно укладати якісь міждержавні угоди. Буде велике питання: хто відповідатиме за безпеку на виборчих дільницях? Якщо, наприклад, відкриються дільниці в Польщі й там станеться порушення, то який поліцейський має притягувати до відповідальності? Адже порушення відбувається за українським законодавством, тобто, ймовірно, треба направити українського поліцейського, але дільниця розташована на території Польщі», — каже Юрій Лісовський.
Водночас Наталя Панченко впевнена, що Польща та інші країни можуть забезпечити порядок під час українських виборів, але для цього потрібне розширення законодавства. За підрахунками ОПОРА, лише в Польщі потрібно відкрити щонайменше сто додаткових виборчих дільниць. Ймовірно, стільки ж — у Німеччині. З огляду на кількість біженців, додаткові дільниці будуть необхідні майже в кожній країні, де проживають українці.
Голосування поштою — чи є альтернативою?
Паралельно з відкриттям додаткових дільниць розглядаються й інші способи спростити участь українців за кордоном у виборах. Один із них — розтягнути процес голосування на кілька днів. Наприклад, почати у четвер, завершити в неділю, а потім розпочати підрахунок голосів. Це дало б змогу збільшити кількість виборців, які фізично зможуть прибути на дільницю, і зменшило б навантаження на членів комісій.
Ще один варіант — голосування поштою, коли виборець отримує бюлетень, заповнює його та надсилає назад поштою.
«Поштове голосування дозволить проголосувати всім бажаючим. Але потрібно більше часу на підготовку, на виготовлення бюлетенів і, відповідно, адаптацію українського законодавства. Зараз виборчі кампанії розраховані приблизно на 50 днів. А в нашому тесті 2023 року іноді листи йшли 35–40 днів», — згадує Юрій Лісовський.
Експеримент ОПОРИ полягав у тому, що за кордоном шукали людей, які погоджувалися отримати лист і відправити інший у відповідь. У тестуванні взяли участь трохи більше сотні людей з різних країн.
«Ми надсилали їм пакет із двох листів, фактично імітуючи голосування. Людині приходив конверт, у ньому — листівка для неї та ще один конверт із листівкою, що імітувала бюлетень. Ми просили підписати її та відправити нам назад», — розповідає Юрій Лісовський.
Шлях більшості листів займав тижні лише в один бік. Але під час реальних виборів процес був би швидшим, бо виборці зазвичай надсилали б бюлетені до посольств країни проживання, а не до Києва. Проте все одно потрібен часовий запас, щоб людина встигла отримати бюлетень, проголосувати і повернути його поштою. Ризики фальсифікацій існують завжди, листи можуть губитися, але ОПОРА вважає поштове голосування умовно контрольованим і технічно здійсненним, якщо готуватися заздалегідь.
Українці за кордоном — актив, а не проблема
Поштове голосування для своїх громадян за кордоном активно застосовує Молдова. Значна частина її населення живе за межами країни, і саме голоси діаспори стали вирішальними на референдумі щодо європейського курсу та на останніх президентських виборах.
«Це було схоже на політичний землетрус, адже наша діаспора не просто голосувала — вона визначила результат виборів, обираючи між Європою та ізоляцією. 240 тисяч голосів громадян Молдови за кордоном змінили підсумки референдуму. Діаспору важко залякати чи підкупити. Вони голосували за перспективи, які побачили на власні очі», — каже Маріана Лукрецяну.
Колишня державна секретарка МВС Молдови, експертка з питань діаспори Маріана Лукрецяну
Вона наголошує, що Молдова перемогла політичну інерцію саме тому, що не проігнорувала своїх громадян за кордоном: частина голосує онлайн, частина — поштою.
«Законодавство Молдови зараз повністю враховує можливість голосування діаспори. Ми приймаємо пожертви від діаспори — усе прозоро й регульовано. Жодних можливостей для російського втручання. Голоси надходили навіть з віддалених регіонів Канади та Скандинавії. Пізніше ми додали Японію, Нову Зеландію, Австралію», — розповідає експертка.
Вона додає, що систему голосування поштою Україна також може адаптувати. Багато українських біженців просто не зможуть поїхати на дільницю через брак грошей, часу або через неможливість залишити дітей чи літніх родичів.
«Україна може втратити сотні тисяч голосів не тому, що люди не хочуть голосувати, а тому, що вони фізично не можуть дістатися дільниці. Вимагати їхньої присутності — нереалістично. Потрібні інші механізми. Одне з рішень — запровадити голосування поштою хоча б у деяких країнах», — каже Маріана Лукрецяну.
Експертка наголошує, що потрібно зробити весь процес участі у виборах для біженців легким та відкритим. Українці повинні долучатись і до підготовки, і до голосування, бо вони є активом за кордоном, а не проблемою. І, як показує досвід Молдови, саме закордонні виборці можуть змінити долю своєї країни.
