Російські мотоштурмовики в русі на фронті.
Ситуація на фронті та масові втрати бронетехніки змусили російську армію змінювати тактику і пересідати на легші транспортні засоби. Станом на 1 липня 2025 року, згідно зі звітом Генштабу ЗСУ, окупанти втратили знищеними або пошкодженими понад 10 983 танки та понад 22 928 бойових броньованих машин.
Ці втрати стали причиною відмови від щільних механізованих наступів. Замість цього російські війська почали використовувати легковий автотранспорт і мото- та квадротехніку. Завдяки їм піхота стала швидше зближуватися з позиціями Сил оборони, що дозволило застосовувати нові схеми штурмів під час ведення бойових дій.
Це відбивається і в щоденних військових зведеннях: якщо раніше в них фігурували десятки підбитих танків, то тепер — сотні одиниць автомобільної техніки. Тільки за останню добу Росія втратила 103 таких машини, а за тиждень — 774.
Скорочення часу між виявленням і вогневим контактом — результат масового застосування FPV-дронів, що зробило традиційну бронетехніку вразливою. РФ довелося адаптуватися, і одним із таких способів стала поява російських штурмових груп на мотоциклах. З 2024 року вони все частіше з’являються в боях і відео з фронту, ставши невіддільною частиною штурмової тактики. Слідом за росіянами мотоциклетні підрозділи почали формувати й в ЗСУ.
На тлі суперечок про ефективність такої тактики в умовах позиційного фронту, насиченого артилерією і безпілотниками, Frontelligence провели розслідування.
Умови, в яких народилася тактика мотоштурмів
Перш ніж копіювати російський досвід і впроваджувати мотоциклетні групи в ЗСУ, важливо зрозуміти, чому росіяни взагалі пішли на цей крок. Їхні мотоштурми — не інновація заради інновації, а вимушена адаптація до реальних умов війни.
Коли жодна зі сторін не контролює небо, а повномасштабні операції буксують, бої перейшли до дій малих тактичних груп — до роти, іноді навіть відділення.
Структура мотоциклетної штурмової групи ЗС РФ. Фото: frontelligence
Бронетехніка, особливо стара, в цих умовах швидко викошується артилерією і FPV-дронами. На цьому тлі Росія все частіше відправляє в бій піхоту малими групами, які потайки пересуваються до позицій. Однак під час піших атак мобільність і гнучкість страждають — до цілі можна просто не дійти: групи знищуються ще на підступах.
Мотоцикл став вирішенням одразу кількох проблем. Причини попиту на нього — комплексні:
- Росія нездатна проводити великі, скоординовані наступи. Заміною їм стали часті атаки малими групами, щоб вимотувати ЗСУ і шукати вразливості в обороні.
- Сучасна оборона, посилена дронами, радарами й високоточними боєприпасами, робить будь-які атаки «в лоб» самогубством.
- Вузькі фронти та дефіцит живої сили допускають точкові мотопроникнення — глибокі прориви в тил, де у дронів і артилерії менше шансів.
- Втрати — допустимі. Тактика передбачає масове застосування, де успіх оцінюється не за кількістю вцілілих, а за проривом.
- Альтернатив бронетехніці у Росії небагато: старі БМП вразливі, нових серійних платформ майже немає.
- Степовий рельєф і літня погода працюють на мотогрупи — відкриті простори дозволяють швидко маневрувати.
При цьому мотоцикл коштує в 10-20 разів дешевше за БМП (від $2000), його простіше обслуговувати, його можна заховати в сараї, він тихий (а вночі — майже безшумний в електричній версії), а головне — швидко виходить в атаку, скорочуючи час реакції противника.
Російський піхотинець-штурмовик на мотоциклі, оснащеному глушником безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Фото: frontelligence
Встановлення РЕБ-засобів прямо на мотоцикли знижує ризик від FPV-дронів, а висока швидкість дає змогу доставляти на фланги ПТРК і гранатомети точково і вчасно.
Мотоштурмові групи: не тільки штурм
Російські мотоштурмові групи — це не тільки ударні одиниці. На ділі вони виконують широкий спектр завдань: від відволікаючих і розвідувальних операцій до проникнення та просування, логістики та точкової флангової підтримки. Їхня основна функція — швидке доставлення піхоти до лінії фронту, а не бій з мотоцикла. У цьому вони ближче до «драгунів» — кінної піхоти, яка переміщалася верхи, але билася пішки.
Типова мотогрупа складається з 6-8 мотоциклів, по 1-2 бійці на кожному. Загальна чисельність — до 16 осіб. У складі — мінімум одна система виявлення FPV-дронів, а також 2-3 установки РЕБ: або стаціонарні на байку, або в рюкзаках. Деякі мотоцикли несуть кулемети, але частіше — озброєння в руках пасажира, здатного вести вогонь навіть у русі.
Візуальне зображення маневру «кліщі» здвоєних мотоциклетних груп. Фото: frontelligence
Тактика включає кілька базових схем:
- Флангові маневри (з одного або двох боків) — для обходу і раптової атаки;
- Глибоке проникнення — атаки по тилах, порушуючи ротації та логістику;
- Відволікання — відведення уваги від основного штурму;
- Розвідка боєм — виявлення слабких місць за умови збереження мобільності.
Крім бою, мотоциклетні групи застосовуються і в забезпеченні: евакуація поранених (по одному), доставлення води, боєприпасів і продовольства на «передок». Іноді вони швидко перекидають бійців на вуличні позиції — як, наприклад, під час захоплення Курахового. Також це зручний спосіб повертати розвідників і ДРГ із передових точок, коли звичайний транспорт надто галасливий або помітний.
Як навчають мотоштурмовиків
На початку 2024 року російська армія не мала централізованої програми підготовки мотоштурмовиків. Перші тренування проводилися стихійно — з ініціативи самих підрозділів. Лише влітку Міноборони почало формалізувати процес: у навчальних центрах Росії та на окупованих територіях з’явилися курси для мотоциклістів і водіїв ATV.
Під час візиту до одного з полігонів Ленінградського військового округу в липні 2024 року міністр оборони Андрій Бєлоусов закликав розвивати навчання роботи з мотоциклами, баггі та квадроциклами. Він наголосив на їхньому значенні у швидкій доставці постачання та евакуації поранених із передової.
Навчання проходять на мотокросових трасах, що включають імітацію мінних полів, круті спуски та підйоми, а також смуги перешкод. На завершальному етапі солдати відпрацьовують спішування, штурм окопів і ведення вогню з позицій. У просунутих центрах додатково застосовуються FPV-дрони для імітації ударів.
За годинниковою стрілкою зліва направо: смуга перешкод; десантування піхоти під час штурмових навчань; спостереження; парна їзда. Фото: frontelligence
Навчання ділиться на дві частини. Базовий курс водіння триває близько 16 годин. Просунута тактична підготовка — до двох місяців. Однак в умовах фронту бійці нерідко проходять лише прискорені курси.
На чому штурмують ЗС РФ
Попри спроби наростити власне виробництво, російська промисловість не справляється з потребами армії. Масове застосування стало можливим завдяки дешевим і доступним іноземним моделям, головним чином китайським ендуро. Раніше «Новини Донбасу» писали, що ЗС РФ пересаджують солдатів з бронетехніки на китайські мотоцикли.
Держава — далеко не єдиний постачальник. До справи долучилися волонтери, регіональна влада, самі військовослужбовці та навіть меценати. Це призвело до високої різнорідності парку — від потужних баггі до цивільних кросових байків.
Однією із найпоширеніших моделей залишається Sharmax Sport 280 від дубайської марки Sharmax Motors. Ці мотоцикли коштують від 1900 до 3200 доларів і мають потрібну прохідність, швидкість і надійність.
З’являються й електричні мотоцикли — поки що рідкісні, але з великим потенціалом. Вони працюють майже безшумно і погано помітні в тепловізорах, що робить їх особливо цінними для прихованого пересування.
Український погляд: не диво-зброя, а інструмент
На тлі галасу навколо мотоштурмів українські бійці дивляться на них стримано. В інтерв’ю вони підкреслюють: мотоцикл — це лише засіб доставлення, а не революція. Він може бути корисним, але тільки за умови грамотної інтеграції в загальну тактику. Проблема в тому, що у російської армії з такими діями все ще погано.
Як штурмова платформа мотоцикл вразливий: він маневровий, але не захищає від осколків і стає легкою здобиччю для FPV-дронів. Відгуки з фронту показують: мотогрупи або не досягають мети, або досягають — але з великими втратами. Це викликає сумніви в тому, наскільки така тактика прийнятна для професійних армій. Як приклад, ще 17 квітня 2025 року Сили оборони України відбили один із найбільших мотоштурмів російських військ на Покровському напрямку — подія, яка, без сумніву, увійде в історію.
Перспективи: тактичний інструмент, але не прорив
Мотоциклетні штурми навряд чи змінять характер війни, як це зробили дрони. Але за грамотної координації вони можуть стати множником сили — якщо Росія навчиться синхронізувати їхні дії з артилерією, БПЛА і бронетехнікою.
За даними внутрішніх документів Міноборони РФ, мотоцикли, квадроцикли й баггі мають увійти в стандартну структуру штурмових з’єднань. У деяких — ними може бути оснащена половина піхоти. Це відображає серйозне зрушення в бік тактичної мобільності. І якщо такий тренд збережеться, він потребуватиме уваги не тільки України, а й НАТО.
