Леонід Безкровний – Завідувач дитячого ортопедо-травматологічного відділення однієї з лікарень у Маріуполі
Наше видання розповідало, як українцям відмовляють в отриманні інвалідності набутої внаслідок військових дій. Причини можуть бути найнеймовірнішими. Наприклад, що людина отримала мінно-вибухову травму перебуваючи в Маріуполі після 4 березня 2022 р., оскільки в наказі Мінрозвитку дата значиться як «зупинка можливості вести бойові дії». При тому що бої в місті тривали до середини травня. Або що людина отримала важкі поранення через обстріли за день до того як населений пункт був включений до переліку територій ведення активних бойових дій. У цьому матеріалі «Новини Донбасу» розкажуть з якими труднощами в зборі документів необхідних для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни стикаються люди, які втратили здоров’я через обстріли.
Історія мешканки Маріуполя Наталії, про яку у соцмережах розповів маріупольський фотограф Євген Сосновський, — яскравий приклад несправедливості, з якою українці з інвалідністю змушені вести з соціальною системою. Перебуваючи в Маріуполі 14 березня 2022 р., жінка отримала тяжкі травми внаслідок вибуху авіабомби. Діставшись до підконтрольної території, Наталія розраховувала оформити статус особи з інвалідною отриманою внаслідок збройної агресії РФ. Законодавство прирівнює таких осіб за пільгами до ветеранів, що дає право на підвищені пенсії та розширений список соціальної та медичної допомоги. Однак у міжвідомчій комісії при Міністерстві у справах ветеранів України жінці в отриманні статусу відмовили. Причина — постраждала отримала травму вже після 4 березня. І таких випадків багато. Наші журналісти поспілкувалися з трьома українцями, які отримали важкі поранення, проте тривалий час не можуть оформити статус особи з інвалідністю внаслідок військових дій.
“Війна” на соціальному фронті
Для отримання статусу потрібно зібрати необхідні документи, мати висновок ряду експертів, пройти не одну комісію — завдання на яке у людей з інвалідністю йде багато місяців. І далеко не факт, що в підсумку вдасться оформлять статус. Завідувач дитячим ортопедо-травматологічним відділенням однієї з лікарень у Маріуполі Леонід Безкровний попри обстріли та нестачу медикаментів разом із колегами навесні 2022 року продовжував рятувати мешканців оточеного міста. Коли 19 березня лікар йшов вулицею, почався обстріл, і він отримав важке поранення правої ноги. Перехожі допомогли доставити його до лікарні, проте врятувати ногу Леоніду Безкровному не вдалося і кінцівку довелося ампутувати. Згодом його евакуювали з Маріуполя і відвезли на реабілітацію до Норвегії, проте чоловік незабаром повернувся на батьківщину і зайнявся активною волонтерською діяльністю, допомагаючи військовослужбовцям.
Леонід Безкровний – Завідувач дитячого ортопедо-травматологічного відділення однієї з лікарень у Маріуполі
«Новинам Донбасу» Леонід Петрович розповів, що для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни він зібрав всі необхідні документи крім висновку судово-медичного експерта про те, що травму він отримав від уламків боєприпасу. Але саме цей документ став для чоловіка найголовнішою бюрократичною перешкодою, який вплинув на подальше бажання боротися за отримання статусу. У місті Черкаси, в якому проживає Леонід Безкровний, у відділенні поліції після кількох візитів медика в досить жорсткій формі попросили «більше до них не бігати і їхати в свій рідний Донецьк або Луганськ і там вирішувати питання».
«Чесно кажучи, після таких слів хотілося пристрелити… Я ще намагався з’ясувати ситуацію з моїми паперами в інших відомствах, проте з рештою махнув рукою. Битися головою, бігати, просити, мені не хотілося. Зрозуміло, що статус дає якісь копійки, пільги. Однак вирішив, що поки йде війна, краще буду всі свої сили направляти на допомогу хлопцям на фронті», — підсумував медпрацівник.
Процес отримання висновку судмедексперта став головною перешкодою і для другого нашого співрозмовника — 25-річного жителя Маріуполя Миколи Бурлака. Буквально перед початком повномасштабної війни Микола відслужив строкову службу, після чого пішов працювати на «Азовсталь».
Мешканець Маріуполя Микола Бурлака під час проходження термінової служби
Коли ж почалися обстріли, хлопець став допомагати ЗСУ. Вдень 20 березня Микола збирав дрова, щоб розігріти їжу, коли почався обстріл. У будівлю, в якій він сховався, потрапила міна і Микола отримав важке поранення руки. Йому надали допомогу, після чого сім’я спробував виїхати з міста, проте на блокпосту Микола був зупинений і взятий в полон. Кваліфіковану медичну допомогу йому надали вже в Донецьку, після чого перевели в сумнозвісну колонію в Оленівці і вже пізніше він був обміняний.
Житель Маріуполя Микола Бурлака після повернення з полону
Сьогодні Микола проживає з дружиною і дитиною в Чернігові. Руку йому врятувати не вдалося і хлопець має другу групу інвалідності та невелику пенсію. Про те, що законодавство дозволяє оформити статус інвалідності внаслідок військових дій Микола дізнався випадково після двох років після поранення, причому не від медиків і соцслужб, а від військового. Хлопець зібрав документи, також звернувся до силових структур в Донецькій області з проханням надати висновок судмедексперта, проте після трьох місяців відповіді досі не отримав. І на сьогоднішній день процес оформлення статусу у хлопця залишається відкритим.
Попри інвалідність Микола не падає духом. У свій час він навіть займався різьбленням по дереву на замовлення. Однак сьогодні замовлень мало і хлопець влаштувався на роботу на будівництво причому з великими труднощами.
«Впродовж двох років я намагався знайти роботу, так як ніхто не хотіли брати, коли дізнавалися, що я без руки. Тільки через знайомого взяли працювати на будівництво. А так дуже важко десь працевлаштуватися. Багато хто ставився так, що ти, мовляв, без руки, зробити нічого не зможеш», — розповів «Новинам Донбасу» Микола Бурлака.
Житель Авдіївки 71-річний Олександр Х. отримав третю групу інвалідності по зору після того, як в його дворі розірвалася міна. Надалі чоловік взявся за оформлення статусу, отримав висновок судмедексперта та навіть позитивний висновок Міжвідомчої комісії з приводу причинного зв’язку отриманих поранень. Коли здавалося, що статус ось-ось оформлять, пенсіонер несподівано натрапив на відмову експертної команди оцінювання повсякденного функціонування — з 1 січня 2025 р. вони замінюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК).
«Після рішення міжвідомчої комісії я звернувся до експертної команди. Але там сказали — не надавати… Я документи збирав впродовж року і якби встиг надіслати їх до реорганізації МСЕК до Нового року, то статус отримав би. Але через те що на пошті щось з моєю посилкою наплутали, довелося чекати місяць. А потім вже реорганізували МСЕКи і експертна команда не затвердила мені статус. Зараз подав на них скаргу», — розповів «Новинам Донбасу» Олександр.
Чоловік каже, що отримує 4 тис. грн пенсії, але після сплати оренди і комунальних послуг йому з дружиною залишається на місяць 3 тис. грн на двох, яких ледь вистачає на їжу, не те що на закупівлю ліків.
«Можна на такі гроші прожити? Не знаю як працювати і жити далі, я зараз на роздоріжжі», — підсумував пенсіонер.
Системні прогалини
Те, що оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни — досить складна процедура, нашому виданню підтвердив юрист ГО «МАРТ» Дмитро Науменко. Одним з наріжних каменів він називає спірну ситуацію з датами окупації територій, які наводить Міністерство розвитку громад і територій України, наприклад, що стосується спірної дати неможливості ведення бойових дії в Маріуполі починаючи з 5 березня.
«Я стикався з випадками в Сумській і Чернігівській області, коли перелік територій вносився дивним чином: ті, які не були в зоні бойових дій – вносили, або навпаки. У мене був випадок, коли людина отримала мінно-вибухову травму в селі, яке знаходилося буквально в триста метрів від сусіднього села, яке було включене до зони бойових дій. І комісія відмовила. Там відразу дивляться формально всі підстави: дату отримання поранення і список. Якщо на момент отримання поранення територія була окупована, то відмовляють. Відмовити можуть і у випадку з датою. Була ситуація, коли людина отримала поранення умовно 25 лютого 2022 р., а громада була внесена до переліку територій лише 26-го. Тобто, бойові дії на території громади вже велися, але офіційно їх зафіксували на день пізніше», — розповів юрист.
У цьому розрізі експерт сумнівається, що двом нашим героям Леоніду Безкровному і Миколі Бурлаці вдасться отримати позитивний висновок Міжвідомчої комісії навіть якщо вони отримають висновки судмедекспертів. До речі процес отримання даного висновку експерт вважає досить тривалим, хоча процесуально не є складним для силових відомств МВС і СБУ, які цим питанням займаються.
«У нас були ситуації, коли доводилося по півроку і навіть рік «воювати» зі слідчим. Подавали скарги до суду і прокуратури. Один слідчий навіть був звільнений за бездіяльність. Все залежить від органу, який проводить досудове розслідування і бажання щось робити», — розповів юрист.
Для більшої наочності наведемо перелік документів необхідних для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни:
- паспорт та ідентифікаційний код;
- довідка про відсутність судимості, яку можна оформити через портал «Дія»;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР) з поліції, причому не «старше» за три місяці;
- результати судмедекспертизи;
- заяви, медичні документи, проходження реабілітації.
Даний пакет документів подається на міжвідомчу комісію, також має бути рішення експертної команди. У разі позитивного рішення громадянину потрібно звернутися до Пенсійного фонду та управління соцзахисту для оформлення виплат і пільг. Відзначимо, що отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни можуть не тільки жителі прифронтових територій, а й всі, хто постраждав від ракет і дронів по всій Україні, незалежно від того, чи ведуться там бойові дії. З жовтня 2024 р. процедура була спрощена і підтвердженням фактів обстрілів займаються співробітники Держслужби України з надзвичайних ситуацій.
Підтримка не для всіх
Механізм отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни прописаний в законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і також регулюється постановами Кабміну №225 і №306.
Громадяни, яким оформили даний статус, за рівнем забезпечення прирівнюються до ветеранів, тільки без одноразових грошових виплат. Так, мінімальний розмір пенсії становить: 16,8 тис. грн для осіб з I групою інвалідності, 13,8 тис. грн — з II, і 9,4 тис. грн — з III. Також громадяни мають право розраховувати на виплати з боку місцевих громад і міжнародних організацій, мають право на безкоштовне лікування, пільги на проїзд, пільги у сплаті комунальних послуг.
Водночас кількість цивільних осіб, які мають статус особи з інвалідністю внаслідок війни, досить низька. Головний юридичний експерт ГО «Ерлайт» Олег Лепетюк в інтерв’ю Hubz розповів, що процес отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни може зайняти до двох років.
«З 2018 р. близько 600 осіб змогли отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни (дані на жовтень 2024 р. — авт.) Тому всі ці процеси є досить тривалими і вимагають від людей значних зусиль для збору необхідних документів. У підсумку, багато людей психологічно налаштовані не позитивно по відношенню до держави, оскільки ображаються від того, що не отримують належних послуг», — розповів він.
Ситуація з оформленням статусу набула в суспільстві розголосу. У зв’язку з цим виникають питання, чому після трьох років війни не були скориговані спірні дати окупації населених пунктів як у випадку з Маріуполем? Чи буде розроблено проект постанови, який дозволить визнати інвалідність внаслідок мінно-вибухової травми після деокупації територій, про що раніше повідомляв омбудсман Дмитро Лубінець? Ці питання «Новини Донбасу» направили до Мінветеранів та Мінрозвитку. Обидва відомства обіцяють дати відповіді вже наприкінці квітня.
Своєю думкою щодо системних труднощів з оформленням інвалідності в Україні з нашим виданням поділився столичний адвокат Ростислав Кравець. Він вважає, що причина — в непрофесіоналізмі осіб, яким доручено займатися питаннями соціального забезпечення та гарантіями соцзахисту.
«Люди повинні бути на своєму місці, а не створювати видимість роботи. Через це і відбуваються ситуації пов’язані з СЗЧ (самовільне залишення частини — авт.), мобілізацією, бронюванням, а також з особами, яким за законом мають право на соцзахист, проте пільги дуже складно отримати. Я вважаю, що за невиконання обов’язків особи повинні бути не тільки звільнені, а й понести відповідальність», — підсумував Ростислав Кравець.
Ситуація, коли через бюрократичну тяганину люди не можуть отримати належну за законодавством допомогу викликає все більше роздратування в суспільстві. Це є неприпустимим, оскільки для подальшого розвитку держави необхідна консолідація сил всього суспільства, як основного ресурсу країни. Ознакою руху в цьому напрямку став б прояв уваги держави до складнощів, з якими стикаються найбільш незахищені громадяни. Побудова такої соціальної політики, яка б повною мірою відповідала потребам населення, надавала найбільш ефективну підтримку.
