Костянтин Князєв вважається дезертиром у полоні. Фото: особистий архів
Є прислів’я, що говорить про те, що «Перш ніж судити солдата, походи день у його берцях». Історія життя та попадання в полон бійця 53 бригади ЗСУ Костянтина Князєва незвичайна та неоднозначна. На момент взяття в полон російськими військами він перебував у Маріуполі, хоча мав нести службу в районі Волновахи. Чому так сталося і чи вважають зараз Князєва дезертиром в Україні «Новинам Донбасу» розповіла Тетяна, яка проживає в Москві його мати.
Незвичайна дитина
Народився Костянтин 24 липня 1998 року у столиці Угорщини Будапешті. Його батьки працювали в транспортній компанії, тому все життя дитини проходило «на колесах».
Костянтин Князєв вважається дезертиром у полоні. Фото: особистий архів
Батько Константина поїхав до Москви і залишився там працювати. Згодом батьки Костянтина розлучилися. Процес був дуже складним та болючим. Тому перший період він із мамою жив у Лимані (до перейменування Червоний Лиман), а потім у Маріуполі, Донецької області. Однак у 1 клас пішов у Москві, навчався у приватній гімназії, але для вступу до 8-го класу він знову повернувся в Україну.
«Були складнощі через прописку для того, щоб Костю влаштувати до школи. Не хотіли брати. Виникли проблеми з однокласниками. Там усі були спортивні хлопці. Усі знали, що він із Москви і має певний лиск. Він відрізнявся мізками та культурою, був ввічливий. Не курив, не пив, компанії там не було», — каже мати Тетяна.
Кості завжди добре давалися мови. Він вивчив англійську за допомогою репетитора і почав вивчати китайську. Грав на гітарі та захоплювався великим тенісом. Писав вірші та серйозно вивчав праці античних філософів.
Кохання та служба
Навчаючись у маріупольській школі, Костянтин познайомився з майбутньою дружиною Наталією. Це було кохання з першого погляду. Коли батьки наполягли, щоб Наташа поступила до ліцею «Ерудит», у Донецьку вже почалися проросійські мітинги, але все одно Костя виїхав за нею.
Костянтин Князєв вважається дезертиром у полоні. Фото: особистий архів
«Ми не думали, що це все це неподобство у Донецьку затягнеться надовго. Костя після школи вступив на економічний факультет, але нас поставили перед вибором: “Або йди з універу — або отримуй паспорт “ДНР”. Для нас це було неприйнятно. Тому ми все покинули, Костя поїхав до Москви і працював у транспортній компанії у батька», — розповідає Тетяна.
Проте своє майбутнє Костянтин Князєв бачив лише в Україні. Тому він вирішив приїхати до Одеси та навчатися на прокурора. Але для цього треба було відслужити в армії, що він вирішив зробити. Склав присягу Костянтин у Львові, а службу ніс у штабі у Дніпропетровську. Щоб бути ближче до коханої, хоч на момент 2020 року вони мали складні стосунки і пара не жила разом, Костя перевівся до 53-ї бригади, яка базувалася у Волновасі.
Мати Кості, Тетяна, на той момент продовжувала проживати в Москві і намагалася забезпечити гідну старість своїм старим батькам та дядькові з інвалідністю.
Відносини Констатина з Наталкою налагодилися. Навіть те, що вона народила дитину від попереднього невдалого шлюбу, не стало перешкодою для нього.
Костянтин Князєв вважається дезертиром у полоні. Фото: особистий архів
«22. 02. 2022 рік… Така гарна дата, така буває лише раз на сто років. Костя приїхав до Маріуполя, щоб розписатися з Наталкою. Його відпустили без документів. Наступного дня весілля святкували у колі друзів. Того ж вечора він прибув до частини у Волновасі», — розповідає Тетяна.
…І почалася війна
Вранці 24 лютого 2022 року Костя зателефонував мамі та сказав, що почалася справжня повномасштабна війна. Російська армія атакувала позиції 53 бригади. Перебуваючи у Москві Тетяна спочатку не повірила синові. Адже російський уряд лише заявив про якусь невиразну «СВО».
«Мамо, тут висаджується десант і бомблять літаки. Нас вбивають», — так сказав мені Костя. Ви знаєте, майже всі загинули із його групи. Костя виявився свідком того, що його хлопців взяли в полон, а потім розстріляли біля стіни. Це відіграло велику роль ситуації. Я йому зателефонувала годині о 9 ранку 24 лютого і сказала, щоб він їхав до Маріуполя і рятував свою сім’ю та Наташину дитину. Оголосили, що до Маріуполя йдуть чеченці. Я наполягла, щоб він поїхав туди. Може, я теж винна», — каже Тетяна.
Сама вона намагалася також приїхати до Маріуполя, незважаючи на бойові дії там, але її російськими силовики не пропустили до обложеного міста.
Костянтин пробрався до Маріуполя і весь час перебував зі своєю дружиною. З знеструмленого міста своєї матері він зумів додзвонитися лише двічі.
«Костя займався тим, що забезпечував побут своєї сім’ї, яка мешкала у Кальміуському районі. Чинив будинок після “прильоту”. Знаходив ліки, їжу та воду дитині та хворим родичам. Він виконував роль чоловіка, здобувача. Хотів піти один кілька разів із оточеного міста чи приєднається до поліції. Але склалося так, що виходив із Наташею. Думав, прилаштувати її категорично лише на території України. Його заарештували на блокпосту, за супермаркетом “Метро”», – розповідає Тетяна.
За татуюваннями та документами окупанти з’ясували, що Костянтин — військовослужбовець і взяли його в полон. Наталю відвезли до Донецька, а потім до Росії. Для того, щоб розшукувати чоловіка, Наталя повернулася до окупованої Макіївки та зняла там житло.
Костянтин Князєв вважається дезертиром у полоні. Фото: особистий архів
«Від Кості перший дзвінок був лише у червні. Тобто майже за півроку. Він сказав, що він у Донецькому СІЗО та попросив привезти йому передачу. Наталя одразу ж поїхала туди, але на пропускному пункті сказали, що такого в установі немає. Збрехали», — каже Тетяна.
За що Костянтина Князєва судять у Росії
За словами Тетяни, її сина утримували спочатку у будівлі Донецької прокуратури, потім у ізоляторі тимчасового тримання, а потім перевезли до СІЗО Донецька. Вже з часом вона дізналася про етап у Горлівську колонію на окупованій Донеччині, далі до Кіровська, а звідти повезли до Росії, СІЗО Новосибірська, селища Ліневе. Ці дані прийшли лише від українських волонтерів. Співробітники ФСБ також виходили на зв’язок з Наталією. Вони вимагали гроші нібито на купівлю одягу та продуктів для Кості, але насправді жодних передач не робили та листи не передавали.
Один раз вони взяли 120 тисяч рублів і нібито повезли на побачення до Горлівській колонії Наташу та її доньку Анжеліку. Костки там уже не було, а ФСБшники сказали, що він відмовився вийти до них», — каже Тетяна.
У свою чергу Тетяна постійно писала листи, щоб отримати офіційну інформацію про місцезнаходження та статус сина. Від так званого «омбудсмена» угруповання «ДНР» надходили відповіді, що про цю особу їм зовсім нічого не відомо, а офіційні органи РФ просто ігнорували запити Тетяни. Періодично їй дзвонили шахраї чи невідомі люди, які брехали телефоном, що Костя вступив у російський добробат. Нічому цьому Тетяна не вірила та продовжувала свою боротьбу.
Українська сторона у свою чергу вважає Костянтина Князєва дезертиром, який самовільно залишив частину. Відповідно, його зняли із задоволення і жодних рухів щодо його обміну військова частина не ініціює.
«Костя здивований, чому його не змінюють. Він записував відео, де ображається на мене, що я нічого не роблю. Тим більше, я живу в Росії, що ускладнює комунікацію з Україною. Я боюся, що він просто там сидітиме без права на обмін і ще раптом посадять, якщо правда повернуть в Україну», — зітхає Тетяна.
За її словами, вона знає, що в Росії Костю звинувачували за кількома статтями одразу. Це шпигунство, ведення терористичної діяльності та зберігання зброї.
«Чому це раптом це вони вигадали — невідомо», — каже Тетяна.
На даний момент російський адвокат запевняє, що в Новосибірську Кістки немає, проте український волонтер стверджує протилежне, просто РФ приховує дані про військовополонених. Особисто із сином Тетяна не бачилася вже більше 3 з половиною років.
Безсмертна надія
Тетяна каже, що її віра та надія непохитні, а сил на боротьбу вистачить на десятки років. Вона хоче домогтися надання Кості статусу військовополоненого та його вихід на обмін в Україні. А що буде далі — поки що не відомо.
«Я буду поважати і підтримувати будь-яке його рішення. Я живу для нього. Син — це єдине, що я маю», — підкреслює жінка. Тому вона продовжить писати запити до російських інстанцій і питати чітких пояснень, чому Костю утримують досі.
«Мені головне отримати офіційний папір про його перебування у новому місці ув’язнення. Більше мені від Росії нічого не треба. Дякую, що є люди, які допомагають. Сподіваюся, що Костю відпустять і щоб Маріуполь знову був нашою домівкою», — каже вона.
З неофіційних джерел у силових структурах України кореспондентам стало відомо, що Костянтин Князєв через свої вчинки 24.02. 2022 року вважається дезертиром, проте наголосили, що Україна зацікавлена у поверненні всіх своїх громадян для того, щоб дати правову оцінку їхнім діям на Батьківщині. Його матері ж рекомендували звертатися до Об’єднаного Координаційного Штабу і сподіватися на краще.
Переможемо цензуру разом!
Як читати «Новини Донбасу» на окупованих територіях
