На початку нульових веброзробка виглядала зовсім інакше — ніяких SPA, адаптивності чи React. За 20 років ми побачили гігантську трансформацію всієї галузі.
Коли я тільки починав свій шлях у цій професії, все було значно простіше: HTML-таблиці для верстки, JSP на сервері, трохи JavaScript — і цього вистачало для створення повноцінного сайту. Але з кожним роком веб змінювався — з’являлися нові інструменти, підходи, парадигми. Я, Доброчаєв Михайло Юрійович, працюю у сфері веброзробки з 2005 року й за цей час бачив перехід від простих статичних сторінок до складних SPA, від монолітних систем — до мікросервісної архітектури з автоматичним CI/CD, хмарною інфраструктурою та контейнерами.
У цій статті я поділюсь тим, як змінювались технології, чого довелось навчитися з нуля, а що залишилось незмінним. Це особистий погляд на розвиток вебу — зсередини, крізь досвід і практику.
Веб у 2005: технології, обмеження і підходи того часу
У 2005 році веб був далеким від того, що ми маємо сьогодні. Його логіка будувалася на зовсім інших принципах, а інструменти розробки здавались простими, але примітивними. Тоді ще не було поняття «користувацького досвіду» в сучасному сенсі, а продуктивність вимірювалася не часом завантаження сторінки, а її відображенням у браузері без критичних помилок.
Стек технологій
Типовий стек розробника включав:
- HTML 4.01 — без семантики, без layout-систем, з обмеженою підтримкою мультимедіа.
- CSS 2.1 — з мінімальними можливостями для позиціонування, жодних Flexbox чи Grid Layout.
- JavaScript (ES3) — обмежений, нестабільний, без модулів і строгого синтаксису.
- JSP/Servlets, Apache Struts — основа Java-бекенду того періоду.
- JDBC — прямий доступ до баз даних без ORM, з великою кількістю ручного коду.
- Internet Explorer 6 — головний біль будь-якого верстальника.
Про адаптивність, доступність, UX-дизайн у ті часи майже не говорили. Сайт писався «під десктоп», і часто навіть «під конкретну роздільну здатність» (найчастіше 1024×768). Якщо сторінка виглядала однаково в IE6 і Firefox 1.0 — це вже вважалось перемогою.
Інструменти розробника
У 2005 році не було VS Code чи GitHub. Основними інструментами були:
- Eclipse — домінував у Java-розробці, хоч і був доволі важким.
- Dreamweaver — для фронтенду й шаблонної верстки.
- FTP-клієнт (FileZilla, Total Commander) — деплой вручну через FTP був нормою.
- SVN / CVS — системи контролю версій, які часто викликали конфлікти й потребували великої дисципліни.
- Консоль, Notepad++ — іноді були швидшими за будь-яке IDE.
Про Git більшість навіть не чула. Git був створений лише у квітні 2005 року, як інструмент для розробки ядра Linux, але до масової розробки дістався значно пізніше.
Архітектура застосунків
Типова архітектура вебзастосунку виглядала як моноліт: вся бізнес-логіка, вивід HTML, взаємодія з базою даних — усе відбувалось у межах одного серверного проєкту.
Типова Java-побудова:
- Frontend: JSP-шаблони + ручна верстка
- Backend: Java Servlets / Struts
- БД: MySQL + JDBC
- Деплой: WAR-файл на Apache Tomcat або WebLogic
Ніякого поділу на фронтенд і бекенд як окремі сервіси не було. Все розгорталося централізовано, конфігурації були статичними, а зміни часто вимагали повного перезапуску сервера.
Цей період був фундаментальним — саме в ньому заклалися багато базових принципів, на яких досі тримається веб. Але технічна відсталість була очевидною, і саме тому наступні роки принесли кардинальні зміни.

Вибух Web 2.0: динаміка, інтерактивність і перші фреймворки
Починаючи з 2006–2007 років, веброзробка пережила справжній зсув парадигми. З’явився термін Web 2.0, що символізував перехід від статичних сайтів до інтерактивних вебзастосунків. І хоча з технічної точки зору це був не стрибок у технологіях, а радше переосмислення їх використання, вплив цього періоду на індустрію був колосальним.
AJAX і революція взаємодії
Головним каталізатором змін став AJAX (Asynchronous JavaScript and XML) — підхід, що дозволив оновлювати частини сторінки без повного перезавантаження. Цей принцип був використаний, наприклад, у Gmail та Google Maps, які стали першими “вау”-прикладами динамічного вебу.
Що змінилось з появою AJAX:
- Користувач перестав чекати перезавантаження всієї сторінки після кожної дії.
- Дані почали передаватися у форматі JSON, що значно зменшило обсяг запитів.
- Сервер обробляв запит окремо, повертаючи лише фрагмент інформації.
- Підвищилась швидкість, гнучкість і зручність вебінтерфейсів.
jQuery: універсальний інструмент для JavaScript
Поява jQuery у 2006 році змінила підхід до JavaScript-розробки. Він вирішив одразу кілька болючих проблем:
- кросбраузерну сумісність (особливо з IE6),
- простоту роботи з DOM,
- обробку подій,
- анімації та AJAX-запити — буквально в кілька рядків коду.
jQuery став стандартом де-факто: до 2012 року його використовували понад 70% усіх сайтів у світі. Це був той період, коли розробники, які раніше уникали JavaScript, почали активно з ним працювати.
CSS3, HTML5 і нова семантика
Паралельно з розвитком JavaScript фронтенд отримав потужний поштовх завдяки:
- HTML5 — нові семантичні теги (
<section>
,<article>
,<nav>
), API для роботи з відео, геолокацією, локальним сховищем. - CSS3 — додав тіні, анімації, градієнти, медіа-запити для адаптивності.
Це означало, що те, що раніше реалізовувалось через Flash або Java-аплети, тепер можна було робити нативно.
Перші фреймворки: спроба впорядкувати хаос
Щоб структурувати складніші застосунки, почали з’являтися JavaScript-фреймворки:
- Backbone.js (2010) — дав поняття моделей, колекцій, роутінгу.
- Knockout.js — реалізував MVVM-підхід і двосторонню прив’язку даних.
- AngularJS (2010) — справжній прорив із декларативним підходом, DI, шаблонами.
Фреймворки стали відповіддю на зростаючу складність клієнтської логіки. Завдяки їм код став менш хаотичним, з’явилась організація, тестованість і повторне використання компонентів.
На Java-бекенді — від JSP до REST API
У цей самий період Java-бекенд активно змінювався:
- JSP і Struts поступово відходили на другий план.
- Натомість з’явились Spring MVC, Spring Security, Hibernate, які дали більше контролю і гнучкості.
- Архітектура почала орієнтуватись на REST API, де фронтенд і бекенд розділялись логічно і фізично.
Усе це разом — AJAX, jQuery, нові API та фреймворки — заклали фундамент для появи повноцінних вебзастосунків, а не просто «сторінок у браузері».
Цей перехідний період був водночас складним і захопливим: технології зростали, вимоги до розробників збільшувались, але й можливості стали безпрецедентними.

Новий етап: компоненти, мікросервіси та DevOps як стандарт
Після 2015 року веброзробка вийшла на новий рівень. Фронтенд і бекенд остаточно розділились як окремі спеціалізації з власними стеками, а розробка стала глибоко інтегрованою з автоматизацією, контейнерами та хмарною інфраструктурою.
Компонентний фронтенд: React, Vue, Angular
React, представлений Facebook у 2013 році, змінив усе: компоненти, віртуальний DOM, JSX стали новим стандартом. За ним пішли Vue.js (простий і легкий) та Angular 2+ (архітектурно складний, на TypeScript).
Компоненти дозволили створювати масштабовані інтерфейси, а TypeScript витіснив чистий JavaScript у великих проєктах.
Spring Boot і REST API на Java
На бекенді революцію зробив Spring Boot — спростив створення REST-сервісів, зменшив налаштування і пришвидшив розгортання. Разом з Spring Data, Security, OpenAPI це стало ядром сучасної Java-розробки.
Мікросервіси, Docker, CI/CD
Моноліти поступилися місцем мікросервісам, які зручно запускати в контейнерах (Docker) і масштабувати через Kubernetes.
Стало нормою впровадження:
- CI/CD (автоматична збірка, тестування, деплой),
- Git як основа GitOps-підходів,
- IaC (інфраструктура як код) через Terraform, Ansible.
Ці зміни зробили веброзробку набагато технічнішою. Тепер це не просто про “написати сайт”, а про створення складних, масштабованих, живих систем.
Сьогодення: веб як платформа, автоматизація та вплив ШІ
У 2020-х роках веброзробка перетворилася з ремесла на інженерію в повному сенсі цього слова. Застосунки в браузері стали настільки потужними, що можуть конкурувати з нативними програмами. З’явилися нові підходи до архітектури, автоматизації та навіть до написання коду — з активною участю штучного інтелекту.
Web-платформа: від сторінки до повноцінного застосунку
Сучасні браузери підтримують десятки API: WebAssembly, WebRTC, Notifications, Geolocation, FileSystem Access. Завдяки цьому вебзастосунок у 2025 році може:
- працювати офлайн (через Service Workers),
- взаємодіяти з файловою системою,
- передавати відео та звук у реальному часі,
- виконувати обчислення на рівні C++ (через Wasm).
PWA (Progressive Web Apps) — це новий стандарт: сайт, який виглядає і працює як нативна програма, але встановлюється напряму з браузера.
Нові архітектури: Serverless, Edge, JAMstack
Традиційний бекенд відходить на другий план. Замість цього активно впроваджуються:
- Serverless — код виконується у відповідь на подію (AWS Lambda, GCP Cloud Functions),
- Edge computing — обробка ближче до користувача (Cloudflare Workers),
- JAMstack — фронтенд, що працює з API без сервера (Next.js, Nuxt).
Це дозволяє зменшити час відповіді, знизити навантаження на сервер і масштабуватись без ускладнень.
Штучний інтелект в роботі розробника
Інструменти на основі AI змінюють сам процес програмування. Наприклад:
- GitHub Copilot дописує код у реальному часі.
- Tabnine, CodeWhisperer підказують цілі блоки логіки.
- AI-деплоймент — автоматичний підбір інфраструктури, конфігурацій і масштабування.
Висновок: що стало головним за 20 років?
1. Веб став повноцінною платформою, а не просто колекцією сторінок.
2. Роль розробника змінилася — зараз потрібні не лише знання коду, а розуміння архітектури, хмар, DevOps, безпеки та UX.
3. Швидкість адаптації — ключова навичка: фреймворки, підходи, інструменти змінюються щороку.
За ці 20 років я пройшов шлях від JSP і FTP до мікросервісів, контейнерів і AI-коду. І головне — навчання не припиняється. Це й робить веброзробку такою живою, динамічною і неймовірно цікавою професією.

Я — професійний Full-Stack веброзробник, який спеціалізується на проєктах на базі Java та суміжних фреймворках. Мій шлях у розробці програмного забезпечення розпочався у 2005 році з особистих проєктів і фрилансу. Відтоді я здобув різноманітний досвід у кількох компаніях і на різних посадах, постійно розширюючи свої знання.
Сьогодні я працюю віддалено з однією з найбільших спортивних компаній Європи, займаючись складними вебзастосунками, які обслуговують мільйони користувачів.
Відкритий до нових можливостей — не соромтесь звертатися!