Повномасштабна війна зламала звичну модель «офіс з 9 до 18». Команди розселилися по містах і країнах, частина співробітників виїхала за кордон, офіси перетворилися на хаби, а не на єдине місце роботи. На цьому фоні бізнес вимушено перейшов до гібридного формату роботи, де фізична присутність в офісі стала лише одним з варіантів, а не обов’язковим правилом.
Аналітичне медіа CTimes Tech регулярно досліджує, як українські компанії перебудовують робочі процеси під нову реальність: від побудови цифрової інфраструктури під час війни до нових підходів у менеджменті та підтримці команд. Причина різких змін у таких процесах, як релокація бізнесу та діджиталізація бізнесу – війна, яка формує нові правила гри для офісної роботи.
Контекст: український бізнес у 2024-2026
За кілька років компанії пройшли через одночасні кризи: безпекову, енергетичну, міграційну. Частина команд працює під обстрілами, частина – з коворкінгів у ЄС, решта – з дому в більш безпечних регіонах. Так виникають географічно розподілені команди, де менеджеру вже мало просто «бачити всіх в одному кабінеті».
Діджиталізацію бізнесу війна різко прискорила: те, що раніше планували «на три роки», впроваджують за місяці. Документообіг, фінанси, продажі, HR – усе має працювати онлайн. Малий бізнес теж змушений був робити адаптацію бізнес-процесів: онлайн-оплати, CRM, електронні накладні, підтримка клієнтів через месенджери.
Релокація: виклики та можливості
Релокація бізнесу стала ще одним фактором, що перезаписав офісну культуру. Компанії відкривали юрособи в ЄС, частину команди перевозили фізично, інші співробітники залишалися в Україні. Для багатьох офіс перетворився з «центру всесвіту» на один із хабів.
З’явився новий шар працівників – диджитал-кочівники або digital nomads, які можуть працювати з Києва, Львова, Варшави чи Лісабона. Для бізнесу це і шанс розширити ринок талантів, і виклик: як координувати різні часові пояси, підтримувати довіру й командний дух, коли люди бачаться наживо рідко або взагалі не зустрічалися офлайн.
AI як компенсатор відсутності фізичного офісу
AI поступово стає «клеєм», який тримає розкидані по світу команди разом. Там, де раніше допомагала присутність у переговорці, тепер працюють інструменти для асинхронної роботи та асинхронної комунікації.
Типові сценарії:
- автоматичні протоколи мітингів із виділенням рішень та відповідальних;
- розумний пошук по документах і чатах замість «хто пам’ятає, де це було?»;
- нагадування про дедлайни й наступні кроки в проєктах;
- частковий аутсорсинг функцій на AI (відповіді на типові запити, первинна аналітика, чернетки листів).
Такі інструменти підтримують remote-first підхід, коли процеси спочатку будуються під дистанційний формат, а офіс – приємний бонус, а не умова роботи. Для співробітників це більше гнучкості й шанс краще тримати Work-Life Balance, для компаній – стабільність роботи незалежно від локації людей та фізичного стану офісу.
Кейси українських компаній
Частина продуктових і сервісних компаній повністю перейшла на модель, де всі ключові рішення, обговорення й звітність зберігаються в цифрових системах. Регулярні онлайн-синхрони доповнюються AI-резюме, а внутрішні вікі та бази знань стають основою онбордингу.
Інші залишили офіси як «опорні точки», але головні правила вже побудовані так, ніби всі працюють віддалено. Якщо хтось вимушено виїжджає чи тимчасово не має доступу до офісу, робота не зупиняється: процеси несуть не стіни, а цифрові інструменти.
У всіх цих прикладах спільне одне: AI не замінює людей, а робить більш керованим саме гібридний формат роботи, де хтось у коворкінгу, хтось удома, а хтось – в іншій країні.
Прогноз: постійні зміни замість «нової стабільності»
2024-2026 роки показують, що сталого стану «як раніше» вже не буде. Частина співробітників повертається до офісів, інші назавжди залишаються віддаленими; одні ринки відкриваються, інші тимчасово «випадають» через ризики.
Для бізнесу це означає, що стратегія має будуватися не на поверненні до старої моделі, а на гнучкості: перевірені канали зв’язку, резервні сценарії, правила, які однаково працюють і онлайн, і офлайн.
Рекомендації керівникам
Щоб не загубитися в цій реальності, мало просто купити нові інструменти – потрібно змінити підхід до управління.
- Оцифрувати критичні процеси.
Забезпечити, щоб ключові операції могли виконуватися онлайн: підписання документів, погодження бюджетів, взаємодія з клієнтами. Це і є основа цифрової інфраструктури під час війни. - Підтримувати людей, а не лише KPI.
Планувати навантаження, слідкувати за вигоранням, пропонувати реальну психологічну підтримку – особливо тим, хто живе ближче до фронту, часто переїжджає або має складні побутові умови. - Будувати культуру довіри в розподілених командах.
Прозорі очікування, зрозумілі правила для географічно розподілених команд, фокус на результатах, а не «відсиджених годинах», продумані формати зустрічей – усе це так само важливо, як і вибір платформ чи AI-інструментів.
У новій реальності гібридний формат роботи, швидка діджиталізація та релокація бізнесу вже не виглядають тимчасовими заходами – вони стають стандартом. Компанії, які навчаться поєднувати технології, гнучкі процеси й турботу про людей, отримають не лише стійкість, а й конкурентну перевагу у світі, де офіс давно перестав бути однією конкретною будівлею.
