Є регіони України, де виявляють найбільше випадків гарячки Західного Нілу. Це хвороба, яку переносять комарі. Вона може бути небезпечною для окремих категорій населення.
Як інформує “Суспільне”, більше про гарячку Західного Нілу розповіла доцентка кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Полтавського медичного університету Тетяна Котелевська. За її словами, за 5 місяців 2024-го року в Україні діагностували 14 гарячок Західного Нілу, із них 13 ― у Полтавській області. Це тому, що у регіоні є можливість діагностувати хворобу та місцеві лікарі мають настороженість щодо цієї хвороби, сказала спеціалістка.
Що таке гарячка Західного Нілу
Гарячка Західного Нілу ― це вірусна хвороба. За словами спеціалістки, інфекція не є новою.
“Це типова арбовірусна інфекція, арбовірус ― це різновид вірусних інфекцій, що передаються комарами. Вона реєструється на всіх континентах, окрім Антарктиди. Згадки в літературі, коли з’явилась гарячка Західного Нілу в Україні, ― це 1970-ті роки”.
Гарячку Західного Нілу переносять комарі, які кусають і людей, і птахів, і тварин, розповіла Тетяна Котелевська.
“Перелітні птахи з Африки прилітають до нас уже зараженими, наші комарі кусають їх, інфікуються і переносять далі по світу. Переносять вірус 150 видів комарів, 220 видів птахів і до 30 видів ссавців. Останні кілька років країни, в яких реєструють дуже багато гарячки Західного Нілу, ― це Італія, Греція, Сербія, Румунія, яка біля нас зовсім. Тобто, якщо є в Румунії, є і в Закарпатті, є і в Одеській області”.
Як діагностують гарячку Західного Нілу
Виявити хворобу можна за допомогою аналізу крові. Антитіла у людини залишаються упродовж 5 років, тому це ускладнює визначення часу, коли саме пацієнт інфікувався. Упродовж цього періоду у людини зберігається імунітет, але пізніше зараження знову стає можливим.
“Полтавська область розташована у центрі України, саме тут проходять всі трансконтинентальні шляхи перелітних птахів. І тому ми є ендемічною зоною. Перший випадок в Полтавській області виявлений 2011-го року, це була моя пацієнтка. Чому не діагностували раніше? Тому що не було методів обстеження. Це специфічні антитіла, і просто не було спеціальних реагентів”.
Жінка, у якої першої на Полтавщині діагностували захворювання, проживала біля річки. Вона ― середнього віку, вела здоровий спосіб життя.
“У неї був підйом температури до високих цифр, потім в неї з’явився головний біль, запаморочення, короткочасна втрата свідомості. Госпіталізована була, призначили симптоматичне лікування. Їй стало на третій день краще, буквально добу в неї було все добре, і потім клініка поновилася. Після тестування діагностували гарячку Західного Нілу”, ― сказала Тетяна Котелевська.
Які симптоми гарячки Західного Нілу та як уберегтися
Як розповіла лікарка, у 80% пацієнтів немає клінічних проявів хвороби. У частини інфікованих спостерігають підвищення температури до високих показників.
“Гарячка, як правило, “двохвильова”: є гарячка, потім ніби стає трішки краще, і знову гарячка. Може бути висипка, загальна втомлюваність, слабкість, діарейний синдром. Небезпечні форми ― їх набагато менше ― це ураження нервової системи, як правило, це гострі менінгоенцефаліти (запалення мозку), різноманітні ураження нервової системи”.
Також, за словами лікарки, у літературі описані випадки, коли гарячка Західного Нілу спричиняла запалення печінки, яєчок, підшлункової залози, очей.
“Групою ризику до тяжкого перебігу є люди старші 60 років, з хронічними захворюваннями нирок, легень і серця, з онкологією, ВІЛ-інфіковані і люди, які вживають алкоголь і наркотики. У цих категорій розвивається, як правило, тяжка форма, яка призводить до смерті. Це небезпечно, тому що немає специфічного лікування”, ― розповіла Тетяна Котелевська.
У більшості випадків захворювання перебігає в середньотяжкій або легкій формі, смертність невисока. Пацієнтам призначають симптоматичне лікування.
“Хто повинен обстежуватися? Це люди із гарячкою або з ураженням нервової системи без альтернативного діагнозу”.
Як розповіла Тетяна Котелевська, специфічної вакцини для профілактики хвороби немає. Аби уникнути гарячки Західного Нілу, слід захищатися від укусів комарів ― встановити протимоскітні сітки та користуватися репелентами. Найчастіше хворобу діагностують у липні, серпні та на початку вересня, але комарі можуть передати вірус навіть після зимівлі, бо він зберігається у них в організмі.
