Вік – не перешкода праці, особливо, якщо працювати над улюбленою справою. Це доводить Андрій Наконечний з с. Буцнів Тернопільського району. Чоловік у свої 81 досі працює ковалем. Його робочий стаж – понад пів століття. Кузня була збудована ще 1929 року його батьком, але досі працює.
Історіє неймовірного коваля з Тернопільщини поділилися журналісти “Суспільного. Тернопіль”.
“Технологію металу я не знаю. Я знаю по-старому по-простому, по-кавальськи. Я з дитинства виріс в кузні. Ну і так придивлявся, як тато робить, а тато мені підказував: так роби, так і пішло”.
Андрій Наконечний зараз на пенсії. Ранішепрацював ковалем в будівельно-монтажному управлінні в Тернополі. На роботу взяли без диплома, — розповів чвін Суспільному.
“Я прийшов туди, сказав, що я хочу до кузні”.
“А що ти закінчував?”. “Нічого не закінчував”. “Дай трудову книжку”. “Я не маю”.
“І тоді подивилися, що я роботу вмію робити. І так я 10 років там проробив”.
Коваль каже, виготовлення однієї підкови займає менше години.
“Двома руками працюється, як коней підковують. Було таке, що ми з татом 16 коней кували за день. 16 по 2 підкови — 32 підкови. Крім підков купа роботи колись була. Навіть була така приказка, що без коваля ніхто ще не побудувався. Колись, як муляр обробляв камінь, то мусив йому коваль інструмент заправити”.
Зараз попит на ковані вироби менший, говорить Андрій Наконечний. Переважно, щоб щось підкувати, звертаються односельчани. Кому передасть свою справу, коваль поки не знає.
“А кому передам, хто хоче? Ковальська робота — то є тяжка робота. Недурно, що йдуть ковалі з 50 років на пенсію. Ну, а я з дитинства полюбив цю роботу. Мені деколи навіть приємно не взяти грошей, а роботу зробити”.
