Партнерський матеріал
Робота на майданчику біля Кузнецівського ліцею кипить: старші учні тачками возять пісок, батьки та вчителі встановлюють опори для гойдалок, збирають тренажери. У всіх спільна мета: аби швидше біля ліцею був майданчик для школярів.
«Люди часто кажуть, що влада нічого не дає, нічого не робить, доріг нема. Мене завжди це бентежило, бо я розуміла, що варто починати з себе. Мені хотілося свою енергію направити у правильне русло, щоб довести, що кожен, хто хоче щось змінити, зможе це зробити», — каже вчителька української мови Ірина Морар.
Саме вона ініціювала створення майданчика для дітей на території ліцею та стала координаторкою проєкту. До неї долучилися працівники Доманівської селищної ради. ШоТам поговорили з Іриною про те, чому важливо проявляти ініціативу і шукати способи втілювати задумане.
Вчить дітей правильно говорити рідною мовою
Ірина Морар, майбутня вчителька, ще в дитинстві мала першу «ученицю» — молодшу на 6 років сестру. Каже, їй подобалося відчуття, що вона може чогось навчити іншу людину.
«Всередині мене є якийсь потяг. Я завжди дуже любила українську мову, захоплююся нашою літературою. А тато виховував у мені патріотизм, тож пов’язала життя саме з вчителюванням», — зізнається жінка.
Спочатку Ірина шість років працювала у дитячому садку, але її покликання саме бути вчителькою української мови, каже жінка. Коли у Кузнецовому з’явилася вакансія — не вагалася ні хвилини.
«Крім того, що ми вчимося на уроках, ми з дітьми ще й знімаємо тіктоки на теми, як правильно розмовляти українською, правильно наголошувати слова, проводимо різноманітні антисуржикові хвилинки», — розповідає вчителька.
Ірина Морар любить свою роботу і щоразу шукає щось нове й цікаве. Фото надала героїня
Миколаївська область доволі зросійщений регіон, але зміни є. Коли Ірина зустрічає своїх учнів поза уроками, то вони спілкуються українською. І в цьому вчителька вбачає своє покликання:
«У наш час треба людям допомагати правильно говорити рідною мовою. Не нав’язувати, а саме допомагати в дружній формі. Діти досить часто самі вже себе виправляють. Це дуже радує».
Читайте також: Школа — це не тільки уроки! Це вчителі, які разом зі своїми учнями розвивають малі громади
Почала писати проєкти для громади
Активна позиція вчительки привернула увагу не лише дітей. Тож коли у Доманівську селищну раду прийшла пропозиція провести навчання для жителів, то директор ліцею порадив саме Ірину. Раніше жінка ніколи не писала проєкти, але хотіла спробувати.
Тож у травні 2023 року Ірина з 20 іншими жителями громади почала навчання в межах проєкту «Людський вимір» від Міжнародної організації з міграції (МОМ).
«Ми проговорювали, які є проблеми на території нашої громади. Вчилися писати проєкти. На цих навчаннях були і представники нашої селищної ради, і громадяни різних професій: лікарі, прибиральники, поліцейські тощо», — розповідає Ірина.
Ірина Морар з колегами вчилися писати гранти і працювати над викликами у громаді. Фото надала героїня
Навчання організовували як триденні тренінги у травні та червні. Приїжджали експерти з Кропивницького, наприклад. Після тренінгів тривали діалогові сесії, де можна було представити свій проєкт. А у грудні відбувся обласний форум громад, де всі ділилися своїми напрацюваннями. Тоді вдалося отримати сміттєсортувальні баки та камери спостереження — це був перший проєкт громади.
Наступний проєкт стосувався молоді, Ірина каже, у всіх було спільне бажання:
«У селі дуже багато дітей, але їм немає куди подіти свою енергію. Тому було таке завдання: чимось зайняти дітей».
Облаштували шкільний майданчик, куди всі охочі мають доступ
Ірина була координаторкою цього проєкту, хоч каже, що робила все не сама, а спільно із селищною радою. Спочатку хотіли переобладнати будинок культури в Кузнецовому: зробити комп’ютерний та тренажерний зал для школярів, пісочницю тощо.
Але коли вже зібрали ініціативну групу, то зрозуміли, що потрібно багато переробити і найняти ще людей. Тож вирішили спростити — обладнати місця для дозвілля дітей на вулиці біля Кузнецівського ліцею, аби всі мали до них доступ в будь-який час.
«Для нас важливо облаштувати шкільний майданчик для різних вікових категорій, щоб і молодшим, і старшим школярам було цікаво», — ділиться вчителька.
Щоб дізнатися думку дітей, Ірина поспілкувалася з учнями, запитувала їхні побажання: які гойдалки краще підібрати чи тренажери. А також консультувалася з вчителями фізкультури.
Коли все узгодили, то надіслали інформацію у селищну раду, а вже вони зв’язувалися з донорами. Проєкт їм дуже сподобався, тож збільшили фінансування і можна було обрати ще трохи обладнання. Уже на початку 2024 року омріяні гойдалки, тренажери і будиночки доставили.
Місця вистачає і для найменших школярів, і для старшокласників. Фото надала героїня
«Батьки приходили на допомогу, працівники ліцею, учні старших класів. Всі хотіли, щоб пошвидше вже була така краса. І перед останнім дзвінком у нас було відкриття», — пригадує Ірина Морар.
Артур Мурар, учень ліцею, багато часу проводить на майданчику, каже, пробує різні тренажери і радіє, що тепер є таке місце, бо «діти і дорослі проводять більше часу на вулиці».
Ірина радить не боятися звертатися до місцевої влади зі своїми ідеями. Каже, що у них селищна рада активно веде соцмережі, розповідає про втілені проєкти та зміни. І навіть робить розсилку актуальних можливостей по грантах.
«Мене не влаштовує просто ходити на роботу. Мені дуже сподобалося займатися громадською діяльністю. Коли я пішла на перше тренінгове навчання, мене вразили приклади інших громад. То я подумала: ну вони можуть, а чому ми не можемо? В мене з’явився стимул», — зізнається Ірина Морар.
Також Доманівська громада стала партнеркою Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та отримала екскаватор й генератор для місцевої лікарні. А ще селищна рада отримує консультації з різних напрямків від фахівців фонду, щоб ще краще надавати послуги та бути відкритими до нових ідей жителів.
Читайте також: «Скільки чекати змін? Якщо чекати, то довго». На Житомирщині місцева влада разом з мешканцями зробили дитячий майданчик
Про себе треба заявляти
Місцеві жителі не одразу повірили, що проєкти запрацюють:
«Люди в нас звикли до того, що не завжди можна вірити в те, що ти чуєш. Писати можна багато, але де факт, що вам це нададуть? Тож трохи скептично ставилися. Але коли обладнання і справді завезли, то люди повірили і тепер дуже задоволені», — каже вчителька.
Зміни відчуваються і в ліцеї — тепер усі шкільні перерви проходять на майданчику:
«Раніше діти сиділи в інтернеті на перерві, а зараз, дочекавшись дзвінка, стрімголов біжать на майданчик: старші на тренажерах, а менші — на гойдалках. Так діти можуть після уроку фізично розвантажитись. Бо коли на перерві лише з телефоном в руках, то і млявість з’являється. А так — дитина побігала, порухалась, і на уроці вже крутитися не буде. А ще я помічаю, що після таких перерв діти більш зосередженими стають».
Діти залюбки користуються тренажерами на перервах. Фото надала героїня
Тепер Ірина шукає нові можливості, наприклад, зробити в укритті ліцею клас безпеки. Зрозуміла, що зміни починаються з нас:
«Візьмімо за приклад наш ліцей. Не будуть донори ходити по сайтах або телефонувати у кожну школу і питати: а що вам треба? Доки ми самі про себе не скажемо, що в нас є така проблема, що ми хочемо змін, то нічого не трапиться».
