Покровський історичний музей — це місце відоме кожному покровчанину із дитинства. Тут зібрана колекція унікальних експонатів, більшість з яких мають історичну та культурну цінність.
Окрема експозиція присвячена українському композитору Миколі Леонтовичу, який на початку двадцятого століття працював учителем співів у залізничному училищі Міністерства народної освіти в пристанційному селищі Гришине (сучасний Покровськ).
Його різдвяна мелодія «Щедрик» підкорила світ та стала об’єктом культурної дипломатії. А ластівка, про яку йдеться у щедрівці, є на гербі Покровська. Зараз музейні фонди зберігаються у безпечному місці, а працівники дбають про них у різних куточках України. Як відбувалась евакуація 14 000 експонатів, де знаходиться головний офіс музею, як музей планує працювати в нових умовах, розповіла директорка Ангеліна Рожкова.
— Пані Ангеліна, хоча на початку великої війни музей був закритий для відвідувачів, колектив не припиняв своєї діяльності у Покровську. Можете розповісти, що відбувалось у цей період до переїзду?
— У цей час основним нашим завданням було збереження музейних предметів.
До остаточного переміщення ми пакували експонати та, дивлячись на безпекову ситуацію, поступово вивозили їх. Працювали над оцифруванням музейних предметів, шукали можливості залучити до цього процесу додаткове фінансування. Також шукали можливості оцифрування не лише для музейних предметів, а, наприклад, й будівлі залізничного училища, де вчителював Микола Леонтович.
Паралельно, ми залучали кошти для того, щоб мати можливість підготувати наші предмети до евакуації. На пакувальне обладнання, пакувальні матеріали, спеціальний папір для збереження музейних фондів. Це велика кількість захисної плівки та різноманітних коробок, які підходять для транспортування крихких предметів. Паралельно ми фіксували локальну історію, тобто всі події, які відбувались у нашій громаді від початку повномасштабного вторгнення. Запрошували людей ділитися своїм досвідом, брали інтерв’ю у тих, хто безпосередньо ліквідував наслідки обстрілів. Це представники поліції або добровольчих формувань. Не припиняли свою проєктну діяльність.
За період повномасштабного вторгнення музей реалізував два власних проєкти, хоча значно більша кількість було прописано нашою командою. Була створена громадська організація для підтримки закладів культури. Один з проєктів — це пересувна виставка, яку ми презентували у Покровську, а потім в інших громадах, які прийняли наших земляків. Виставка розповідала про історії як видатних людей з Донеччини, так і його сучасних мешканців.
Після переїзду людям важко соціалізуватися на новому місці. Тому нам дуже хотілося, щоб покровчани, які прийшли на виставку в інших містах, побачили світлини нашого міста та змогли розкритися, поговорити, розказати про Покровськ новим громадам.
— Як відбувалася евакуація музею? Як ви готувались, як обирали локацію?
— Якщо говорити саме про переміщення музею, то, мабуть, варто розділити цю історію на декілька частин. Взагалі переміщення музейних предметів розпочалася ще в березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку фіналізували оцифрування облікової документації, а також втілили низку заходів для збереження музейних предметів на місці. А потім, після того, як були підготовлені документи та проведені певні процеси, як того вимагало законодавство, перша черга музейних предметів була переміщена у більш безпечну частину України, в місце, яке було узгоджене з Міністерством культури.
Велика подяка відділу культури і туризму Покровської міської ради Донецької області, Покровській військовій адміністрації, Центру допомоги мистецтву України (Ukraine Art Aid Center), ГО «Музей відкрито на ремонт», Музейному кризовому центру, Штабу порятунку спадщини, за сприяння в цих процесах.
На цей час понад 14 тисяч музейних експонатів переміщено. Навіть таки габаритні, як гранітні скульптури, половецькі статуї, меблі тощо. Зараз продовжується діяльність щодо перепакування. Все, що передбачено для забезпечення збереження наших музейних предметів.
Щодо переміщення співробітників музею, то це відбулося в рамках загальної евакуації. Працівники музею, як і більшість мешканців нашого міста поїхали до безпечних регіонів. Ми до останнього сподівалися, що цього не відбудеться. Ще в серпні 2024 року встигли реалізувати проєкт безпосередньо у Покровську. Він мав назву «Відкрита платформа для пізнання, спілкування та роздумів на бульварі Козацької слави». Це був грантовий проєкт із залученням міжнародних коштів.
— Розкажіть про найцікавіші та найцінніші експонати, яких було евакуйовано з Покровська?
— Це археологічна кераміка, предмети, які свідчать про те, що народи, які тисячі років тому проходили через наші землі, зупинялися тут, залишали предмети побуту. Знахідки катакомбної культури. Також це половецькі скульптури, наявність яких підтверджує, що наш край був центром половецької землі. І, звичайно, це предмети, які пов’язані з козацьким минулим нашого краю, а також предмети етнографічної колекції.
Найвідоміший наш експонат — це сухарниця, меморіальна річ, яка належала композитору Миколі Леонтовичу. В центрі якої зображена ластівка, яка несе гілочку у дзьобі. Тепер саме така ластівка знаходиться в центрі герба та прапора Покровська, одним із його символів. Природно, що ця ж ластівка є на візуальному оформленні культурно-освітнього центру «Покровський КОД», де зараз розмістився музей у Дніпрі.
— Яким складом ви працюєте в евакуації?
— Дві людини переїхали до Дніпра. Це я і Валерія Федоренко, вона завідувачка сектору науково-освітньої роботи. Наша головна зберігачка фондів — Олеся Кашивська — знаходиться в Кривому Розі. Основне її завдання на цей час – наповнення реєстру Музейного фонду України. Це проєкт міністерства, спеціальна платформа, яка на сьогодні є пріоритетною в музейній сфері. Міністерство культури та стратегічних комунікацій ставить перед собою амбітну мету оцифрування всього Музейного фонду України. Для цього головні зберігачі музеїв займаються наповненням цього порталу. Моя заступниця Тетяна Костюченко зараз працює дистанційно з Полтавської області. Команда музею невелика, але потужна. Вкотре вдячна долі за те, що маю можливість працювати в такому колективі.
— Якою є ваша місія зараз, коли музей перебуває вже не в Покровську? Як плануєте продовжувати свою діяльність?
— Завдання щодо збереження музейних фондів залишається одним з пріоритетних напрямків нашої роботи. Це постійне здійснення моніторингу щодо стану наших предметів. Відбір тих експонатів, які потребують першочергової реставрації. Оформлення необхідних для цього документів, щоб музейний предмет потрапив до реставратора і наша спадщина була збережена. Звичайно, ведеться дослідницька робота.
Напередодні Різдва дуже великий попит у ЗМІ на тему зв’язку Покровська із Миколою Леонтовичем. Звичайно, в контексті воєнних подій, які відбуваються зараз, в контексті того, що Покровський напрямок є одним із найгарячіших, тож увага всього світу прикута в нашу сторону. Тому культурна частина життєдіяльності нашого міста стала досить цікавою темою. До нас звертаються і ми надаємо коментарі тощо.
Музей продовжує працювати, ми шукаємо ресурси для стійкості та психологічного відновлення покровчан. Це наша основна мета. Маємо можливість проводити виставкову діяльність. Звичайно мова не йде про повноцінне відновлення музейних експозицій, тому що практично всі предмети переміщені та зберігаються у різних місцях. Але є предмети музейного значення. Зараз ми зробили виставку, яку назвали «Врятувати, зберегти, перемогти».
Це речі, які були вивезені з-під обстрілів — предмети палеонтології, етнографії, фотографії, речі, які пов’язані зі сучасною війною. У новому приміщенні є невеликий фізичний простір, де ми можемо розповісти про артефакти, які врятували, про важливість культури Супер сила українців — це гнучкість. Тому зараз ми дивимось на короткострокові перспективи та намагаємося їх досягти.
Матеріал створінь за участю CFI, Agence française de developpement medias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
