Владислав Заплітний – доброволець ЗСУ. У перший день війни він став на захист держави. Наприкінці 2023 року демобілізувався головним сержантом десантно-штурмового взводу. Після цього вирішив відкрити власну справу, йдеться в повідомленні “МБ”.
Кав’ярня Chocolate розташована в центрі Хотина. Заклад прикрашають бойові прапори й дошка із шевронами.
За словами підприємця, він хотів створити місце, де люди змогли б відпочити, поспілкуватися, відчути тепло й затишок, адже війна навчила його цінувати прості речі.
– У 2019 році я проходив строкову службу в 32 реактивному артилерійському полку 35 бригади морської піхоти. У 2020 році звільнився. Коли почалося повномасштабне вторгнення, працював на заводі. Зранку зібрався й пішов у військкомат. Записався у 80 окрему десантно-штурмову бригаду. Першого березня нас вже відправили на завдання. Спочатку на Миколаївщину. Це наша бригада зупиняла росіян у Вознесенську. Потім перекинули на Херсонський напрямок. Брав участь і в так званій битві за Донбас. Перший наш бій відбувся на переправі через Сіверський Донець. Він був одним із найважчих. Ми тоді втратили багато побратимів. Наш моральний стан був дуже важким. Потім – Харківський напрямок, а вже в кінці служби – Запорізький, – каже військовий.
“У цивільному житті адаптуватися дуже складно”
На війні Владислав отримав кілька контузій. Після того в нього почав погіршуватися зір, слух, пам’ять. Зараз чоловік проходить реабілітацію. Демобілізувався наприкінці 2023 року.
Ідею розпочати власну справу подала сестра Мирослава. Вона мотивувала військового знайти себе у цивільному житті й запропонувала відкрити кафе.
– Сестра каже: “Є ідея відкрити кав’ярню”. Я погодився. Сказав: “Спробуймо”. От так і розпочалася наша справа. Заповнили заявку на грант. Нам відправляли її на доопрацювання. Фахівці центру зайнятості допомогли скласти бізнес-план. І за кілька місяців ми отримали кошти, – каже Владислав.
– Я розуміла: коли він приїде додому, не зможе працювати на когось або державній роботі. У нашому оточенні дуже багато військових. Я бачила, які вони приходять із фронту. Я бачила Владислава, коли він у відпустку приїжджав, або тоді, коли поранення отримав. У цивільному житті адаптуватися їм дуже складно. Я розуміла, що треба кудись рухатися. Треба відкривати свою справу, щоб він був чимось зайнятий. Пам’ятаю день, коли ми відкривалися. Прийшло багато людей, було гамірно. Влад піднявся на верхній поверх, бо йому було важко в такій атмосфері, – каже Мирослава ПОДОРОЖНА, сестра військового.
“Основна страва – піца з сирними бортиками”
На початку року Владислав отримав ветеранський грант на 250 тисяч гривень і розпочав підготовку до відкриття кав’ярні. За кошти гранту закупив обладнання, меблі, інвентар. Власні кошти використав на закупівлю товару для старту.
– Спочатку було складно, бо ми нічого не знали. Далі почали заглиблюватися в деталі, поступово закупили все необхідне. Зробили гарний дизайн у приміщенні. Купили жовті диванчики, щоб потім можна було комбінувати все у національних кольорах. Коли приїжджали побратими, вони подали ідею почепити на стіни прапори та шеврони, – каже військовий.
Зараз у кав’ярні щораз більше відвідувачів. З’явилися постійні клієнти.
– Так ми залучили Влада до бізнесу. Він, звісно, спочатку не горів цією ідеєю. Казав, мовляв, роби, що хочеш, я тобі допоможу, як треба буде. Готувати каву не хотів. Минуло трохи часу. Дивлюся, а він вже й каву робить, і навіть збивати молоко вже виходить. Згодом він уже якісь нові коктейлі почав робити. Справа почала йому дедалі більше подобатися. Основна наша страва – піца із сирними бортиками. Такою була ідея Владислава. Він, куди не їхав, завжди брав таку, а в Хотині її ніхто не робить. От і виникла ідея. Тепер асортимент поповнюємо новою продукцією. В інтернеті знайшли дівчину, яка готує безглютенові батончики. Ми також їх додали в меню. І, звісно ж, коктейлі від Владислава Романовича, – усміхаючись, каже Мирослава.
Працює у кав’ярні й доставка. Адже вже є чимало клієнтів, які замовляють їжу в обідні перерви.
Ідей для розвитку кав’ярні у Владислава та Мирослави є чимало. Одна з них – встановити проєктор і восени показувати у кав’ярні фільми.
