Роман Анзін
Початок повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року не просто змінив умови для ведення бізнесу — він зруйнував ті основи, на яких будувалася економіка України протягом попередніх десятиліть. Інфраструктура була пошкоджена, логістичні ланцюги перервані, доступ до основних ресурсів і ринків збуту став проблемним. Внаслідок цього багато підприємств були змушені закритися, особливо в регіонах, які зазнали інтенсивних російських атак.
Українська економіка продемонструвала дивовижну стійкість, зокрема завдяки тому, що деякі галузі змогли швидко переорієнтуватися. Металургія пережила серйозні втрати через бойові дії на сході України та руйнування великих металургійних комбінатів. Але водночас зросла активність у сфері виробництва металоконструкцій для оборонного та будівельного сектору, особливо на заході країни.
Будівельна галузь також зазнала значних втрат, однак тут ми спостерігаємо логічну тенденцію — попит на відновлювальні роботи, зокрема інфраструктурні проєкти, зростає. Підприємці змушені переорієнтовуватися на відбудову зруйнованих об’єктів та реалізацію нових інфраструктурних проєктів, які відповідатимуть новим вимогам безпеки та енергетичної ефективності.
Нові ринки збуту, особливо на західноєвропейському просторі, почали відкриватися для тих компаній, які зуміли швидко реорганізувати свою логістику та виробництво.
Стратегії виживання українського бізнесу
Українські підприємці вимушені були перебудувати дуже багато процесів у власних компаніях. Бізнес, який вижив, навчався на ходу, запроваджуючи інновації у свої операційні процеси. Якщо до війни українські компанії могли планувати свою діяльність на роки вперед, то тепер пріоритетом стала гнучкість і готовність до швидкої адаптації на наступні 3-6 місяців.
Особлива увага зараз приділяється управлінню людським капіталом. Оскільки багато кваліфікованих працівників було мобілізовано або вимушено переїхати, компанії стикнулися з гострим дефіцитом кадрів. Для розв’язання цієї проблеми підприємства, що мали для цього ресурси, запровадили внутрішні навчальні програми. Найбільш активно до навчання працівників залучилися компанії, які обслуговують державне оборонне замовлення — від легкої промисловості до виробництва дронів і зброї. Проте в умовах мобілізації підприємствам потрібно сконцентрувати зусилля на створенні робочих місць, які зможуть опанувати жінки, люди, що демобілізувалися з Сил оборони, а також спеціалісти передпенсійного та пенсійного віку.
Інновації, особливо в ІТ-сфері, а також зміни у фінансовому плануванні також зіграли ключову роль у виживанні бізнесів. Швидка цифровізація процесів дозволила компаніям знизити витрати та підвищити ефективність управління ресурсами. Якщо раніше активна диджиталізація була конкурентною перевагою на відносно спокійному ринку, то зараз це — передумова виживання, особливо для бізнесів, орієнтованих на масового споживача.
Все те саме можна сказати про фінанси. Більшість успішних бізнесів та великих виробничих холдингів зробили акцент на внутрішніх інвестиціях та пошуку джерел фінансування з коротким циклом повернення. У воєнний час критично важливо мати резерви та зберігати ліквідність, тому більшість інвестиційних рішень на ринку спрямовані на проєкти з високою оборотністю капіталу та підтримання напрямків зі сталим грошовим потоком.
Досвід нашої компанії — “Вартіс”, що працює на ринку торгівлі металопрокатом та виробництва металевих виробів, — доводить необхідність гнучкого управління наявними ресурсами та реакцією на зміну потреб ринку та клієнтів. За 2 роки ми відкрили 10 нових металоцентрів по всій країні, орієнтуючись на запит великих, середніх та малих замовників щодо доступності металу тут і зараз. Ми розуміємо, що потреба клієнта у швидких рішеннях з нашої сторони обумовлена їхніми виробничими потребами та такими самими запитами їхніх клієнтів та замовників. Зокрема, така потреба зараз виникає у виробників металоконструкцій для оборонної промисловості та будівництва інфраструктурних об’єктів. Тому для нас є пріоритетом забезпечення швидкого постачання якісного металопрокату, який буде відповідати всім нормам та вимогам, які ставляться при будівництві таких обʼєктів. Це дозволяє “Вартіс” не лише зберігати клієнтську базу, але й розширювати її.
Ми в одному човні: що бізнес дає державі та чого чекає від неї
Модель взаємодії бізнесу і держави під час повномасштабної війни в багатьох аспектах докорінно змінилася. Бізнес активно підтримує армію, фінансує волонтерські ініціативи та допомагає переселенцям. Компанії стали не лише джерелом економічної стабільності, але й важливими партнерами держави, коли для країни настали по-справжньому тяжкі часи. Багато підприємств створюють спеціальні фонди для підтримки українських військових або долучаються до відбудови пошкоджених міст та інфраструктури. Підтримуючи армію, соціальні та культурні проєкти, бізнес заявляє про своє бажання та прагнення розвиватись в Україні, інвестуючи в незалежність та державність.
Натомість український бізнес потребує стабільності та передбачуваності у взаємодії з державою. В умовах війни підприємці розуміють, що державна політика має змінюватися відповідно до нових реалій, однак ці зміни повинні бути поступовими та обґрунтованими. Стабільність курсу гривні та зниження інфляції є важливими для того, щоб підприємства могли залучати кредити на вигідних умовах. Водночас бізнес готовий до обґрунтованого підвищення податків за умови, що ці кошти будуть ефективно використовуватися на потреби війни та відновлення країни.
Завершення війни не означає автоматичне повернення до старої реальності. Точніше — ми можемо бути впевнені: як “до війни” вже не буде ніколи. Та і відтворювати довоєнну модель економіки України, як і модель взаємодії бізнесу і держави, немає потреби.
Державі варто налаштуватися на партнерство з бізнесом. Цього партнерства було недостатньо у попередні періоди, але воно стало критичною потребою під час війни й буде такою саме потребою після її завершення. Адже саме у тандемі з підприємцями можливо забезпечити швидке економічне відновлення. У цьому партнерстві держава відіграватиме роль рефері, встановлюючи прозорі та справедливі правила гри, які будуть однакові для всіх учасників, а бізнес стане рушійною силою відродження економіки, створення робочих місць та підвищення добробуту суспільства. Чіткі та стабільні правила дадуть можливість будувати плани на майбутнє, інвестувати у розвиток і найголовніше — працювати на відбудову країни.
Чому нас у підсумку навчить війна?
Війна стала каталізатором трансформацій у мисленні бізнесменів, їхніх способах ведення справ, управління людьми та ресурсами. Підприємці опинилися в умовах, що вимагали швидких рішень і стратегічної гнучкості для виживання. Головні уроки, винесені бізнесом із цієї кризи, окреслюють нову реальність, у якій компанії готові не лише до адаптації власної бізнес-моделі до війни, але й до активної участі у подальшій відбудові держави.
В умовах, коли держава гарантує прозорі та зрозумілі правила ведення бізнесу, а підприємці отримують можливість планувати свою діяльність у стабільному середовищі, країна має шанс успішно пройти відновлення і стати новим економічним феноменом післявоєнної Європи. Головне для нас зараз — усвідомити набутий досвід і конвертувати його в економічну експансію України, в економічний успіх країни.
Роман Анзін — генеральний директор компанії VARTIS, понад 10 років досвіду корпоративного управління. VARTIS — український оператор ринку металопрокату, провідний український металотрейдер.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням
